Не в службу, а в дружбу

У принципі, спілкуємося не так часто, в основному, коли виникають якісь проблеми. Але власні біди — це святе. А ось такий сюрприз проти ночі...
Що ми почуваємо в подібній ситуації? Роздратування. Завтра — вихідний, і свої справи можна запити холодною водою. І взагалі, скільки можна вирішувати чужі проблеми і бути подушкою для сліз?! Але чоловік прийшов саме до тебе, а ні до кого іншого? Стоп! Виходить, я йому потрібний, у моїй простягнутій руці він впевнений. Ти і ніхто інший зараз — центр всесвіту. Ймовірно, саме ти врятуєш цілий світ — світ свого друга.
Смачно нагодувати, обов’язково почастувати солоденьким, чарочку-другу як заспокійливе, звичайно ж, набір бадьоро-розважальних історій і порад... А втім, зовсім не важливо, яким буде “склад” ліків для друга, що потрапив у біду, тому що в цей момент найважливіше просто вислухати, зігріти його своєю підтримкою і згадати, що саме він так багато разів теж був поруч.
Ми любимо говорити про дружбу високі слова або, навпаки, не віримо в неї через людей, що тільки, вибачте, покористувалися нами і давно забули. Проте, дружба існує, тому що... у двері подзвонили. На порозі — друг. Для нього завжди є місце у моєму домі і в моєму серці.