Що подарувати шефові на день народження?

— Що звичайно дарують шефу — годинник, статуетки, вази і ще багато чого різного, на що ніколи не звернули б увагу, якби не це важке завдання — подарунок на день народження. А як ювілярові — приймати всі ці, загалом, непотрібні речі? Важка історія, нелегкі випробування.
Я працював помічником директора із зв’язків з громадськістю та пресою у філії великої компанії. І от ми дізнаємося, що в Києві призначають першим заступником голови правління нашої компанії Анатолія Павловича Р. І публікують на сайті компанії його анкету. А в анкеті написано, що в нього незабаром ювілей — 55 років. Це означає, що всі філії будуть вітати Анатолія Павловича і дарувати подарунки.
Як виділитися нашій філії серед 25-ти інших? Завдання не з легких.
Відкрию вам секрет: в анкеті було написано, що Анатолій Павлович родом із села Галявина нашої області. От директор філії і дав мені завдання — знайти інформацію про корені ювіляра.
Почали шукати — ніхто про таких людей не пам’ятає. Підняли архіви. І знайшли документи! З’ясувалося, що батьки його були вчителями. А далі знайшли жінку похилого віку, що їх пам’ятала. І в неї навіть була фотографія, на якій вона разом з мамою нашого начальника.
Виявляється, батьки нашого першого заступника через кілька років після його народження переїхали в інше місце. І, швидше за все, після цього шеф ніколи не був у наших місцях. Тоді ми вирішили зробити альбом з видами села, копіями архівних документів і подарувати його шефові на 55-річчя.
І вийшов такий собі альбом — фото старого пологового будинку, в якому народився наш начальник, спортмайданчик, на якому його батько — фізрук школи проводив заняття зі школярами. Фото могили його старшої сестри, що померла в дитячому віці в 1947 році під час голоду. Панорами села. Коли весь колектив святкував 55-річчя шефа, усі філії дарували звичайні подарунки — вази, годинник, статуетки, ми подарували цей альбом.
Можете уявити емоції людини, коли вона бачить альбом, а в ньому фото пологового будинку, у якому вона народилася! Це був емоційний шок. Моральне потрясіння. У шефа на очах з’явилися сльози. Це було незабутньо!
Звичайно, через певний час шеф приїхав подивитися на рідні місця. З того часу до нашої філії в нього, як ви розумієте, особливе ставлення. І коли прийшов час, з директором нашої філії продовжили контракт на певну кількість років. А сама філія однією з перших у країні одержала нове обладнання.