Українець, який відмовився бути бідним – 3

Як емігрант став власником будівельної фірми

Коли Яцик став одним із співвласників будівельної фірми “Аккурат Білдерс лтд”, у фірмі працювало чимало українців. Був там і цілий колектив (вісімнадцять душ!) співвласників. Найголовніша ознака тогочасної “Аккурат Білдерс лтд” — суцільний хаос та анархія, несконцентрованість колективних зусиль та відсутність бачення стратегії і тактики колективного бізнесу. І то ще не всі безрадісні супутники фірми. Було й нехлюйське ставлення до своїх обов’язків, загалом не властиве для Нового Світу, але вже звичне у фірмі, оскільки тут працювали українці, що його з собою і привезли.
У фірмі до приходу туди Яцика завелася традиція купувати за половину ціни, але готівкою, крадені дошки. Яцик категорично виступив проти цього й заявив: надалі фірма зрікається такої практики.
Яцик крутився як білка в колесі, щоб залатати всі дірки бюджету фірми. Бачачи все те, спільники могли б зробити належні висновки й нарешті дечого навчитися. Однак того не сталося.
Коли одержали якийсь прибуток, партнери відразу ж висловили бажання розподілити його й забрати, а не вкладати в розвиток підприємства. Терплячий Яцик намагався популярно пояснити: фірма — не дійна корова, їй потрібні кошти, щоб по-справжньому стати на ноги. Теоретично погоджувалися, а практично правили своєї.
І він зважився на власний бізнес, почавши з будівництва житла. Скористався коштами прийнятої в той час державної програми фінансування житлового будівництва. Витратив на перший будинок десять тисяч доларів, а продав його за одинадцять. Того ж літа спорудив ще чотири і загалом заробив п’ять тисяч. Наступного року продав десять будинків. Підприємство зростало.

“Потрібні ще совість, знання і порядність”

Коли Яцик почав їздити в Україну, його, як чоловіка в діаспорі авторитетного, популярного, атакували наші кореспонденти. Найчастіше повторювали запитання на зразок: як можна розбагатіти? Що потрібно для того, аби стати бізнесменом? Чи скоро буде Україна однією з найрозвинутіших держав світу?
Багато хто чекав од нього універсальних рецептів, за допомогою яких усе має відбутися, мов за помахом чарівної палички, — вмить і без жодних зусиль.
У відповідь на особливо наївні запитання він рекомендував, іронічно примружуючи молоді очі: “Найкоротший шлях здобути гроші? Пограбуйте банк, то одразу матимете їх. Нічого йти в бізнесмени, якщо маєте в душі тільки мрію про багатство. Потрібні ще совість, знання і порядність. Хочеш бути бізнесменом, то ставай добрим бізнесменом!”
Ось він, то глибоко зосереджений, то іронічно усміхнений, відповідає на запитання журналістів... Яцик, оперуючи спостереженнями природи українського характеру, говорить про наболіле: ми не хочемо ставити перед собою завдань здобувати найвищі вершини, ми задовольняємося пересічними досягненнями. Де наші банки? Де велетенські виробничі корпорації? Де наш бізнес міжнародних масштабів? Де, зрештою, національне примирення в ім’я вільної, незалежної України? Градом сиплються різкі й дошкульні слова. Ми здебільшого прирікаємо себе на роль робочої сили в чужих руках, під чужим керівництвом і традиційно звинувачуємо за цю невиграшну роль когось іншого, хоча нам треба визнати тут свою ж провину.

Ще раз про етику бізнесу та про багатих і бідних

Прийшов якось до Яцика чолов’яга вже зрілих літ.
— Знаєте, пане Яцику, я такий спритний і я такий практичний. Хочу за бізнес узятися. То просив би у вас поради.
Чи й треба казати, що Яцик попервах майже стішився: українець хоче піти в підприємництво. Це ж те, до чого він не втомлюється закликати своїх земляків.
— Чим я можу допомогти? — запитав з готовністю.
— Бачте, — каже той, — я такий, що не вмію брехати. Не навчили б мене, як то робити?
Яцик спершу не зрозумів: а до чого тут він? Та потім в його свідомості спалахнуло: “То це, виходить, він мене брехачем називає?” Як відповісти? Не бити ж по пиці! Помовчав. Погамував обурення. Пішов до канцелярії і повернувся з папером у руках. Там було написано, що американська компанія гарантує за Петра Яцика двісті п’ятдесят тисяч доларів на виконання певної програми.
— Чи ви думаєте, що вони б гарантували брехунові таку суму? — підказав йому тему Яцик.
— Може, вони вас не знають...
Отакої заспівав! Хоч сядь, хоч стій... Але Яцик уміє не тільки вулканічно спалахнути. Він уміє навіть самого себе інколи здивувати витримкою.
— Якщо прислали цей кредит-рапорт, то знають про мене більше, аніж я сам про себе. Вони ретельно перевіряють, кому дати в кредит цента, а тут — двісті п’ятдесят тисяч, — вбивав до голови прохачеві оригінальної поради.
А той усе ще відмовлявся розуміти.
— Запам’ятайте, шановний, у бізнесі можна обманути лише один раз, а після того ваша справа безнадійно програна. Бо про той обман одразу ж знатиме весь діловий світ.
Дуже знітився на ті слова кандидат у бізнесмени. Понурив голову, почухав затилля, сховав од Яцика погляд.
Здається, не став він підприємцем. Зрештою, міг і стати. Але — ненадовго.
У бізнесі часто виникають ситуації, коли, як мовиться, треба й характер показати, інакше станеш жертвою чийогось надмірного апетиту. А що Яцику характеру не позичати, то він успішно виходить з тих перипетій.
Приїхали, наприклад, до нього представники потужної фірми. Торги починають дуже здалеку, вдавшись до масивної “артпідготовки”: нас, мовляв, знають усі, ми процвітаємо... — одне слово, це велика честь вступити з ними в ділові стосунки.
Життєрадісний і доброзичливий Яцик уважно слухає, усміхається. Все відбувається, мов на високому дипломатичному прийомі. Приїжджі, певно, вже вважають: мети досягнуто — не встоїть довірливий українець, знизить ціну. Ось зараз він уже про це повідомить...
І Яцик з тим же привітним усміхом каже: так, він справді радий успіхам тієї фірми, зворушений її увагою до себе, охоче співпрацюватиме за кожної нагоди... А далі, “не скидаючи білих рукавичок”, буцімто невинним тоном запитує поради:
— На кому ж я тоді можу заробляти, якщо тут поступлюся? Хіба на жебраках?..
Вираз обличчя співрозмовників виказує: “наївне” Яцикове запитання заскочило їх зненацька — його вони не передбачили. Присипляючи його пильність, приспали свою.
Нікуди подітися — змушені поступитись.

Ігор ГУБЕРНИКОВ, автор і організатор Національної програми
“Будь багатим”, 100kingsua@zeos.net .