Молоді й успішні

Олексій Губанов звик усе планувати
Кар’єра Олексія ГУБАНОВА чимось нагадує шлях популярного ведучого “5 каналу” Андрія ШЕВЧЕНКА. З журналістів той подався у політики. Це зробив і Олексій Губанов, який нині очолює фракцію Партії регіонів у Рівненській міській раді. Хоча до цього хлопця вважали журналістом, який далеко піде, — спочатку кореспондент газети “Рівне Вечірнє”, заступник директора телеканалу “Рівне 1”, а потім — регіональний представник телеканалу “ICTV”.
Майбутній журналіст трудовий шлях розпочинав у туристичній фірмі. На другому курсі став поєднувати роботу з навчанням на стаціонарі (опановував спеціальність “менеджер невиробничої справи”). Олексій досі вдячний керівництву турфірми, що початок його кар’єри був нормальним і комфортним.
— У мене не було начальника, який через брак сірої речовини в голові чи через заздрощі виливав свої проблеми на оточуючих, — розповідає Олексій. — З першого разу я зустрів чудових людей, які нині, можна сказати, стали моїми друзями.
Сьогодні міський депутат вважає, що журналістика відіграла в його житті велику роль. За короткий час, коли він став працювати у “Рівне Вечірнє”, відбулася повна переоцінка життя.
— За день ти кілька разів потрапляєш у серйозні проблеми купи людей, — пригадує Олексій. — Журналістика — школа, яка допомагає будь-кому зрозуміти життя з різних боків. Ця професія дає практичні знання.
У 2005 році Олексій Губанов став заступником голови обласного відділення Партії регіонів. Каже, що добре підготувався до роботи в політиці, яку сприймає через призму гуманітарних процесів у суспільстві.
— Політика — нині попсове слово, яке показує не гуманітарну діяльність, не вплив на соціальні процеси, а дебати, скандали. Це щось біля політики, бо вона — певна модель суспільства, яку ти хочеш збудувати, — пояснив колишній журналіст. — Для мене депутатство — щабель для більш серйозних речей. Я не з цікавості відстежую міжнародну політику, а для того, щоб із часом у ній досить серйозно попрацювати. У місцевому самоврядуванні необхідно набути досвіду, щоб рухатися далі.
Депутату часто ставлять палиці в колеса. Олексій зауважив, що стикався і продовжує стикатися із заздрістю. За його словами, доводиться іноді захищатися делікатно, а іноді — й більш агресивно.
Молодим людям, які прагнуть досягнути успіху, Олексій Губанов радить чітко визначити ціль. Зауважує, що рух вперед не повинен бути броунівським і ситуативним.
— Якщо рухаєшся, то маєш це робити у певному напрямку. Це — головний рецепт, — підкреслив. — Адже якщо чітко не усвідомлюєш результатів, то це створить проблеми чи навіть заведе невідомо куди.
 
n досьє
Вік: 30 років
Стаж: 10 років
Улюблена книга: з художніх — Ільф і Петров “12 стільців”
Улюблена страва: домашні чебуреки
Найбільша перемога: кохана жінка Іванна погодилася на пропозицію руки та серця
Найбільша поразка: такої ще не було, якщо за 10 хвилин не зміг згадати
Любить: усе, що викликає позитивні відчуття (конструктивізм, кохання, спорт)
Не любить: усе, що викликає негативні відчуття (лицемірство, наприклад)
Годинник: у мобільному телефоні
Нерухомість: однокімнатна квартира, починаю будувати власний дім.
 
Віталій Шабунін ставить на команду
Під час помаранчевої революції Віталій ШАБУНІН організовував масові акції протестів студентів у Рівному. У 2006 році за списками блоку “Наша Україна” став депутатом Рівнеради. Активна участь у громадському житті міста підказала хлопцеві мету подальшого життя.
Першою серйозною роботою в громадській сфері Віталій Шабунін вважає діяльність в Молодіжному Націоналістичному Конгресі, де відповідав за інформаційний напрям.
— То було середовище, де зрозумів, що в цій країні і, зокрема, у нас в Рівному, є люди, які здатні нести якісні зміни, впливати на громаду, — підкреслив Віталій. — Це дало бачення мого сенсу життя, де я буду працювати, чим займатимусь.
Ще тоді юнак вирішив, що громадська робота — один з найефективніших механізмів, який приносить якісні системні зміни в країні.
Хороші організаторські здібності Віталій Шабунін проявив під час помаранчевої революції. Він підбив рівненських студентів на загальноміський страйк. Став лідером всього студентства, яке виступило проти фальсифікацій результатів виборів. До парламентських виборів у березні 2006 він уже заробив непогане ім’я. Віталія включили до п’ятірки списку блоку “Наша Україна” на виборах до міської ради. Він став наймолодшим депутатом Рівнеради нинішнього скликання.
— Депутатська робота давалася важко, бо це була нова сфера діяльності, — зізнається Шабунін. — Хоча розумію, що політика — це боротьба за владу, а громадська робота — управління ресурсами громади для її добробуту. Останнім я й хочу займатися, бо боротьба за владу мене не цікавить.
Депутат підкреслює, що в громадській роботі треба вміти працювати в команді. За його словами, важливо знайти коло однодумців, які мають аналогічні цінності.
— Особиста мета важлива, але вона має поєднуватися з цілями команди, — додає Віталій. — Якщо твоя мета — кар’єрне зростання, тобі не місце у громадській роботі. Через кар’єристів у політиці ми нині потерпаємо. Мої ж амбіції — там, де я найбільше потрібний команді.
Водночас Віталій Шабунін підкреслює, що для успіху потрібна беззастережна віра в себе та партнерів. До цього також треба додати наполегливість та самовідданість. Не забуває і про планування робочого дня. Розповів, що робить це ще з вечора. Також складає тактичний план на тиждень. Без планування у громадській діяльності робити нічого, зазначає на додачу.
Успіх у громадській діяльності зробив Віталія Шабуніна більш виваженим, а от категоричність зникла.
— Я навчився зважувати рішення, але жорстко доводити їх до логічного кінця, — сказав молодий депутат.
 
n досьє
Вік: 22 роки
Стаж: у громадській роботі — з 19 років
Улюблена книга: Біблія
Улюблена страва: білий домашній хліб з молоком
Найбільша перемога:“хто переможе себе, той переможе весь світ”
Найбільша поразка: не пригадую жодної серйозної
Любить: щирість і мудрих людей
Не любить: брехні та крутійства
Годинник: користуюсь мобільним телефоном
Нерухомість: живу з батьками в трикімнатній квартирі
 
Вікторія Коржиньовська прийшла в бізнес без досвіду
Знайти молоду та успішну бізнес-леді виявилося складним завданням. Однак кандидатура Вікторії КОРЖИНЬОВСЬКОЇ цілком підійшла, бо вона за неповних чотири роки пройшла шлях від секретаря автоцентру “Вік-Експо” до помічника директора. Вважає, що зробити кар’єру допомогла наполегливість.
Працювати Вікторія Коржиньовська розпочинала викладачем факультету документальних комунікацій і менеджменту РДГУ. Як одній з найкращих студенток їй запропонували посаду викладача в навчальному закладі. Дівчина одразу стала читати шість різнопланових предметів. Зізналася, що робота викладача подобалася за спілкування з людьми.
— Це був також перший серйозний досвід комунікації, — розповіла пані Коржиньовська. — Тоді стикалася з проблемами, які потребували справедливих рішень: не враховувати, хто що говорить чи пропонує, а діяти так, як вважала правильним. Взагалі-то, траплялися різні ситуації, бо знаєте, які сьогодні бувають студенти... Хоча ніколи не відступала від власних життєвих принципів: ніколи не брехати і не брати чуже. Якщо переступлю через це, то перестану себе поважати.
Переломним у кар’єрі молодої викладачки став 2003 рік. Приблизно посеред літа Вікторія вирішила повернутися на роботу з декретної відпустки. На жаль, в університеті Коржиньовській тоді не змогли забезпечити повне навантаження, бо студенти відпочивали. Вона задумалася про нову роботу. Випадково на місцевому радіо почула оголошення, що в Рівному відкривається новий автосалон “Шкода”.
— Чомусь мені це сподобалося, і я вирішила влаштуватися секретарем, бо ідеально знала теорію, — пригадала пані Коржиньовська. — На цю посаду претендувало десь 120 осіб, але на остаточній співбесіді, в якій брали участь 12, з усіх претендентів обрали саме мене. Мені досі ніхто не вірить, що я без будь-якого блату сюди потрапила. А я просто намагалася продемонструвати всі свої вміння перед комісією з восьми чоловік, до якої входили представники імпортера з Києва.
На посаді секретаря в автосалоні “Вік-Експо” Вікторія пропрацювала трохи більше півроку. Потім директор призначив її своїм помічником і доручив займатися будівництвом заправних станцій.
— Важко уявити гори проектів, які побачила, коли мене вперше запросили в кабінет директора, де сидів проектант. Сказали, що потрібно здавати в експлуатацію черговий об’єкт, — згадує Вікторія. — Хоча обсяг роботи був великим, але він став моєю гордістю та перемогою, бо справилася із завданням. Сьогодні багато людей, з якими співпрацюю в будівництві, вважають, що я — проектант і навіть вітають мене з Днем архітектора.
Кар’єрний успіх Вікторія Коржиньовська пов’язує з наполегливістю та постійною роботою над собою. Щоб пізнати сферу продажу автомобілів, чимало читала, відвідала численні бізнес-тренінги.
— Маю багато прикладів, коли успіху досягають ті люди, які ставлять певну мету, — стверджує пані Вікторія. — Потрібно не тільки мріяти, а й щось робити для реалізації задумів. Адже жорстке планування — секрет успіху будь-якого бізнесу. Треба просто правильно визначити стратегічні цілі, яких може бути декілька, правильно їх розставити в часі. Тоді — деталізувати, що необхідно зробити для досягнення.
Буває, що стрімкий кар’єрний злет може запаморочити людині голову. Однак Вікторія Коржиньовська запевняє, що робить все, аби він не позначився на ній з негативного боку.
Коли ти — відритий та щирий, то автоматично притягуєш до себе таких же людей, — поділилася помічник директора МПП “Вік-Експо”.
n досьє
Вік: 27 років
Стаж: 7 років
Улюблена книга: С. Ребрик “Майстер-клас професійного продажу”, історична фантастика, альтернативна історія
Улюблена страва: червоний борщ з пампушками
Найбільша перемога: без будь-якого досвіду прийти в бізнес чотири роки тому
Найбільша поразка: немає
Любить: порядність і прозорість у стосунках, відкритих і щирих людей
Не любить: не терплю обману та зради, маніпулювати людьми
Годинник: ніколи не ношу
Нерухомість: не маю
Антоніна Торбіч робить те, що любить
Голова правління Рівненського прес-клубу Антоніна ТОРБІЧ добре відома місцевим політикам і журналістам. Її ім’я вже кілька років поспіль уособлює громадський рух Рівного. Нещодавно Антоніна Торбіч стала лауреатом конкурсу “Журналістське визнання” у номінації “Громадський діяч року”. Єдине, що засмучує Антоніну, — робота допізна.
Цікаво, але факт — кар’єрного успіху Тоня, як її лагідно називають колеги, добилася на першій роботі. Після навчання в РДГУ народила двох синів, а коли вони трохи підросли, вирішила взяти участь у конкурсі на посаду координатора Рівненського прес-клубу. Дізнавшись, що Тоня має двох дітей, їй відмовили навіть не вислухавши. Пояснили, що через малолітніх дітей не зможе достатньо часу приділяти роботі.
— Коли керівник Національної мережі прес-клубів не знайшов потрібну людину, то запропонував прийти на співбесіду та затвердив координатором, — пригадала пані Торбіч. — Кілька місяців попрацювала на цій посаді, а потім голова звільнився. Волею долі змушена була виконувати його обов’язки і через кілька місяців мене затвердили на посаді керівника організації.
У випадковість свого кар’єрного успіху Антоніна Торбіч не вірить. Переконує, що “завдяки Богові, оптимістичному ставленню до життя та підтримці близьких стала тим, ким є сьогодні”. Для неї також головне, щоб робота була цікавою.
— Слід робити те, що любиш, або любити те, що робиш, — вважає Антоніна. — Хоча все одно потрібно багато та енергійно працювати. При цьому слід вірити в Божу підтримку, свої сили та сподіватися на результат, а не просто шукати грошову вигоду. Інакше робота перетвориться на короткотерміновий проект, який не принесе людині задоволення.
Кар’єрному злету голова Рівненського прес-клубу також завдячує чоловіку Володимиру, який працює разом з нею. Він — журналіст, очолює Рівненське агентство журналістських розслідувань та керує проектами Прес-клубу.
— Упереджене ставлення з боку інших чоловіків відчувала, можливо, спочатку, коли починала працювати, — зізналася пані Торбіч. — Мовляв, ще молода, а вже голова, організовує та проводить прес-конференції. Але коли люди бачили результат, то скептичне ставлення зникало.
Голова Рівненського прес-клубу нині незадоволена лише своїм графіком роботи. Оскільки затримується допізна, то не може достатньо часу приділити дітям. На щастя, в них є бабусі, які залюбки допомагають у вихованні.
— Ми з чоловіком зараз працюємо над тим, як ефективніше розпланувати свій робочий день, — зізналася Тоня. — Адже хочеться більше встигати не лише на роботі, але й вдома.
n досьє
Вік: 27 років
Стаж: 3 роки
Улюблена книга: одну назвати важко. З останніх прочитаних сподобалися “Чорновик” Сергія Лук’яненка та “Сніг” Орхана Памука
Улюблена страва: м’ясопо-французьки
Найбільша перемога: народження двох синів
Найбільша поразка: через нелімітований робочий графік проводжу з дітьми занадто мало часу
Любить: відпочивати з сім’єю, читати, подорожувати, якби мала більше часу, то займалася б вишиванням
Не любить: приїжджати додому з роботи близько опівночі
Годинник: не ношу, бо маю мобільний телефон
Нерухомість: живу з чоловіком і дітьми у власній двокімнатній квартирі