“Очистив тіло й дух в індіанській бані Темаскаль”

Померлих вшановують… фестивалями
Першим пунктом подорожі стала столиця Мексики — Мехіко, найбільше місто планети, яке розкинулося на гірському плато на висоті 2300 метрів над рівнем моря. У цьому мегаполісі мешкає 26 мільйонів жителів. Клімат тут контрастний — у жовтні зранку температура повітря лише два-чотири градуси тепла, удень вона піднімається аж до 25-30°С.
— Найкращі враження залишили численні пам’ятки іспанської архітектури, вишукані палаци та величні храми, розкішні сучасні готелі, — розповідає Віктор Данилов. — Побували у музеї відомої мексиканської художниці Фріди Кало, музеї-квартирі Льва Троцького. Запам’ятався візит у музей антропології, де дізналися чимало для себе нового й несподіваного про минуле індіанських народів, які здавна жили на цих землях.
Не менше, ніж розкіш та вишуканість центру Мехіко, вразила українців убогість бідняцьких нетрів. Халупки бідняків ніби наліплені одна на одну. Усе безлике та злиденне. Нині більше 40 із 103 мільйонів мешканців Мексики живуть за межею бідності, заробляючи від одного до чотирьох доларів на день. І все ж мексиканці — веселий та гостинний народ, який любить радощі та святкування. Важливі події — весілля чи хрестини — відзначають дуже бучно, запрошують по кілька сотень гостей, незалежно від достатку родини. Великим святом вважається й день вшанування померлих, який відзначають 1-2 листопада. До нього ретельно готуються, у ці дні у містах відбуваються фестивалі, паради, феєрверки. Тут поширений культ смерті, однак мексиканці, як справжні нащадки майя, її не бояться. У них багато іграшок, сувенірів, на яких зображені скелети, черепи тощо.

Індіанці досі протестують проти відкриття Америки
Побували українські туристи й на півострові Юкатан, який нерозривно пов’язаний із давньою індіанською цивілізацією Майя. Сьогодні майже шість мільйонів мешканців Мексики відносять себе до різних індіанських народностей. Вони живуть відокремленими громадами. Житлом для нащадків древніх цивілізацій слугують невеликі овальні будинки без вікон та звичних дверей. З протилежних боків у такій “хаті” два наскрізних отвори — такі собі дверні “пройоми”, щоб могло проникати світло. Посеред будинку розкладають вогнище, а всі члени сім’ї сплять в гамаках. У багатьох таких поселеннях зберігають давні вірування, традиції, мову та культуру, які виникли та розвивалися автономно, аж до приходу іспанських завойовників.
До речі, щороку 12 жовтня у Мехіко поруч із пам’ятником Христофору Колумбу індіанці проводять акції протесту проти відкриття Америки славнозвісним мореплавцем. Іспанські конкістадори, які прийшли після першовідкривачів, руйнували індіанську культуру, насаджуючи свої звичаї та релігію. Тому стародавні міста найкраще збереглися у непрохідних джунглях, куди можливо дістатися, лише прорубуючи собі шлях мачете. Сьогодні до розкопок та вишукувань не допускають іноземних фахівців.
— Пощастило нам стати учасником одного з давніх індіанських ритуалів — духовне та тілесне очищення у так званій бані Темаскаль, — ділиться Віктор Данилов. — Майя традиційно здійснювали цей кількагодинний ритуал у відповідальні моменти свого життя. У центрі невеликого глиняного чи кам’яного приміщення викладаються розжарені вулканічні камені, які довго залишаються гарячими та віддають своє тепло. Їх поливають настоями різноманітних трав. Процедура тілесного очищення також включає й різноманітні маски з алое та інших місцевих рослин. Духовно очиститися допомагає індіанський шаман, який звертається до богів, співає пісень, розмовляє з учасниками ритуалу. Є момент, коли потрібно голосно кричати, аби з людини вийшли всі нечестиві духи. Після бані — відпочинок та традиційне частування фруктами. Усі, хто разом пройшов ритуал очищення, вважаються порідненими.
Юкатан — це не лише історія, а й сучасність. На узбережжі безліч готелів, розважальних центрів. І хоч два роки тому сильний ураган Вільма зруйнував будівлі, пошкодив місцеві ліси, однак уже нині більшість туристичних об’єктів відновлені та приймають гостей.

Текілу “Мецкаль” настоюють … на гусені
У Мексиці вживають у їжу добру сотню видів перцю. Місцеві кухарі та гурмани відрізняють його за смаком та знають, до якої страви найкраще підібрати той чи інший сорт.
— Спробували тут і найсмачніше м’ясо — арачерро (яловича підчеревина), — розповів Віктор Данилов.
Продукт, який часто їдять та додають до багатьох страв, — це кукурудза. Її варять, печуть, додають у випічку тощо. Полюбляють мексиканці й бобові. Частування у них дуже щедре, часто навіть надмірне. Можливо саме тому багато людей мають зайву вагу, а газети та телебачення заповнені рекламою засобів для схуднення.
Відома на весь світ мексиканська текіла, яку виробляють з кактуса агави, теж має сотні різновидів.
— Одного дня на екскурсії неподалік Мехіко ми дегустували текілу “Мецкаль”, яка настоюється на гусені, що живе у листі кактуса, — поділився враженнями Віктор Данилов. — Кому випадає остання чарочка з пляшки з цією гусінню, мусить її з’їсти. А в нагороду за це — вісім років добра і здоров’я. Така честь випала й мені! Що вам скажу? Гусінь на смак нагадує в’ялену рибу. Цю текілу для сміливих я привіз у Рівне, щоб почастувати друзів.
Кактус слугує не лише для виробництва п’янкого напою, у Мексиці це — ціла культура. Його використовують у кулінарії, фармакології, для виробництва технічних волокон. Наприклад, з кактуса Нопаль (“тещин язик”) роблять ліки для діабетиків, а також смачні та корисні салати. Існують кактуси, які мають галюциногенні властивості. Окремим місцевим племенам уряд дозволяє ці рослини вирощувати і споживати.
Повертаючись додому з екзотичної країни, українці привезли з собою не лише традиційні мексиканські сувеніри — текілу, приперчені солодощі, сомбреро та гамаки для літнього відпочинку, а й гарну добірку незабутніх вражень, фотографій та приємних спогадів, а ще — бажання знову побувати в країні Майя.
 
Редакція "ОГО" висловлює вдячність за організацію туру туристичним компаніям "ARTEX'94", "ART@JOURNEY", "ARMINASTRAVEL".

Фоторепортаж