“Займаюсь судами замість того, щоб вести бізнес”

Микола Вариницький — власник ательє з пошиття та ремонту одягу “Люміварі”, що у Рівному на вулиці Грушевського. Працює на єдиному податку вже понад п’ять років. Каже, що коли Президент підписав указ про створення нових робочих місць, одразу почав брати на роботу молодь, керуючись бажанням допомогти реалізувати себе в житті.

— Усе було добре з початку моєї підприємницької діяльності і аж до 2007 року. Я законослухняний громадянин, завжди все вчасно платив. Узяв на роботу 18-річну дівчину, — розповідає Вариницький. — Ніхто ніколи претензій до мене не мав. А тут 13 березня, торік, прийшла перевірка з Пенсійного фонду. І після цього мені нарахували борги ще й за останні роки праці — з 2004-го до 2007 року на 13 тисяч гривень. Для мене це суттєва сума, адже у мене є працівники, яким треба платити зарплату. Я вже програв три судових позови, але боротимусь до кінця. Не думаю, що я один такий. Хочу, щоб мене сприймали як чесного платника податків, а не порушника.

— У 2003 році прийняли новий закон, який увійшов у дію 2004 року. Пан Микола не знав про дію цього закону, тому що не платив страхових внесків протягом трьох років. Коли прийшла перевірка, то ми нарахували йому всі борги, — каже Микола Німчук. — Нині ж підприємець окрім боргів за минулі роки, має заборгованість і за грудень 2007 року. Виходить, що як порушував, так і порушує. Коли підприємець не сплачує до 20 числа поточного місяця страхових внесків, то йому нараховують борг — 136 гривень. Саме стільки нарахували ми і Вариницькому.

Останній же запевняє, що потрібну суму заплатив місяцем уперед, спираючись на те, що січень святковий місяць, тому ще в грудні погасив усі платежі.

— Не знаю, куди ті гроші поділися. Я ж через банк сплатив, усе як треба, — обурюється пан Микола і показує квитанцію за грудень. — І нехай не лякають мене, що ніхто раніше не вигравав подібні справи у суді.

Микола Вариницький запевняє, що боротиметься до кінця. Мовляв, одне діло — борги та прострочення термінів, а інше діло — нарахування тих самих боргів через три роки, а не одразу. Підприємець тим часом підписав документ про те, що відмовляється сплачувати свої борги, керуючись тим, що вони неправильно нараховані.

— Я не маю коштів найняти юриста. Управління має таких і сильніші аргументи наводить у суді. А коли був останній суд, то я узагалі потрапив в аварію, а мені тепер кажуть, що я спеціально не з’явився на засідання, — говорить пан Вариницький. — Я подаватиму скаргу до Верховного і навіть до Європейського судів, бо впевнений у своїй правоті. А Фонд ще й підпільно присилає дівчат до мого офісу, і вони підсовують незрозумілі документи, плачуть, що їх звільнять, якщо я не поставлю підпис.

Нині справа — у суді. Підприємець подав апеляцію. Але з вини чи то підприємця, чи то управління працівники ательє за законом позбулися можливості мати два роки стажу роботи, записаних у трудовій книжці. Все через несплату тих самих страхових внесків.

— Замість того, щоб займатися роботою, я займаюся судами. І якщо мене так і далі будуть змушувати сплачувати незрозумілі суми, то мої працівники взагалі можуть лишитися без роботи, — скаржиться Микола Вариницький.