18.03.2008, 00:00

Аліса Борсук — жінка з ароматом кави та власниця "Дракончика"

Для неї енергетика — це кава і східні танці. Власне захоплення кавою і стало основою для власної справи Аліси Борсук. Сьогодні її відділ “Дракончик” на першому поверсі у “Будинку Одягу” користується популярністю клієнтів, яких за вісім років і виховували кращими кавовими традиціями і для яких привозять екзотичний рідкий товар на замовлення. Втім, повернімось до передісторії створення власного бізнесу.

Спочатку був російський чай

— Пані Алісо, де було ваше перше місце роботи?

— Після закінчення Київського торгово-економічного інституту (зараз це університет) я працювала директором комплексу “Російський чай”. Тоді це було три кафе у складі тресту. Пропрацювала рік. Потім трест почав розвалюватись і мене скоротили як молодого спеціаліста. Не можу сказати, що я дуже засмутилась. Тоді поїхала в Москву і почала торгувати на базарі.

— Так з’явився перший капітал?

— Ні, тоді він ще не з’явився. Згодом взяла в оренду магазинчик, потім вийшла заміж, народила сина і три роки нічим не займалась. Оскільки із появою дитини актуальною була проблема дитячого харчування, то зайнялася його поставкою і реалізацією. А вже після цього, вісім років тому, почала займатися кавою і чаєм, бо потреба в дитячому харчуванні відпала.

— Чому саме кава?

— А чай і кава — це цікаво. Я просто дуже люблю каву. Хорошу, міцну, запашну кращих сортів.

— Напевне, за вісім років ваш бізнес виріс і смаки клієнтів змінилися?

— Так, спочатку всі пили робусту. Ми пропонували кращі сорти і переконували, що варто спробувати щось інше, міняли асортимент. А ще періодично міняли обладнання, вдосконалювались. І тут відзначу велику заслугу Олександра Оверчука, якому завжди хотілось чогось нового, щоб покупці “Будинку Одягу” були задоволені.

Сприймаю бізнес як гру

— А сльози були на початку становлення бізнесу?

— Вони і зараз інколи є (сміється). Ну не в прямому значенні. Адже гладко в бізнесі не буває. Я взагалі сприймаю це як гру. Але ж діти у грі ні за що не переживають?

— Пані Алісо, чи допомагає домовлятися з партнерами те, що ви жінка?

— Ні, заважає. Чоловікам легше. Результати переговорів залежать від конкретних людей, я працюю і з жінками, і з чоловіками.

— Ви справляєте враження дуже спокійної і врівноваженої жінки. А на роботі доводиться спілкуватися на підвищених тонах?

— Можу підвищити голос в екстремальних ситуаціях, коли треба щось швидко зробити, щоб на мене увагу звернули. Таке буває рідко.

— Хто для вас є еталоном у бізнесі? Це Олександр Оверчук, якого ви вже згадували?

— Так, він еталон керівника. Мені ще треба рости до його рівня. Він уміє будь-яких людей організовувати. Це талант. Якщо він є всередині, як здібності художника, то значить — дано бути керівником.

— Скажіть, а нестабільність у державі, ріст цін якось впливають на ваше сьогодення? На побудову перспективних планів?

— Так, у країні немає стабільності, і тому якихось грандіозних планів я не будую. Але не можу сказати, що ситуація в державі мені дуже заважає. Незабаром у гіпермаркеті ”Велика Кишеня” збираюсь відкрити аналогічний відділ. І сподіваюся, що й там будуть у нас постійні клієнти.

— Зізнайтесь, чи траплялося вам переживати моменти, коли партнери підводили, робили неприємні сюрпризи?

— Ні, на щастя зі мною такого не траплялося. Мені щастило на порядних партерів у бізнесі і жодного разу підстав чи то, як кажуть, “кидалов” не траплялося. Я завжди старалася у власній справі бути скрупульозною і чесною і тим же мені віддячували.

— З ким ви працюєте, хто ваші партнери?

— З Українською чайною компанією, “Світом чаю”, “Інтерчаєм”, “Домом кави”, “Панорамою”. Приємно працювати з фірмою “Барса”.

— А якому чаю надаєте перевагу ви самі?

— Люблю чаї зелені, рідко п’ю чорний. Люблю білі чаї, але щоб їх пити, треба багато часу. Сісти на годину, бо це ж ціла церемонія, треба кілька разів заливати, інакше немає того ефекту. Зараз є зелений чай з женьшенем хороший. Колись любила зелений чай з суницею і вершками, тепер з лимоном і м’ятою. Мені здається, що люди надають перевагу чаям з добавками.

Смаки покупців залежать від професії

— До речі, про те, що люблять рівняни. Чи можете охарактеризувати певні смакові тенденції ваших покупців?

— Так. Відзначу, що зелений чай більше продається, чорний — менше. Щодо кави, то це взагалі гіперенергетичний напій. Кожна людина повинна відчути й обрати свою. Наприклад, ми навіть три роки тому проводили спостереження за вибором покупців. Ми ж їх уже знаємо. Так от, люди-романтики, художники, фотографи люблять каву м’яких сортів. Наприклад, букіт’є. Люди технічних, точних професій — інженери, економісти — п’ють супремо, пріма лаваду. Жінки надають перевагу ароматизованій каві, люблять зі смаком вишні, ірландський крем, шоколад. Взагалі кава пріма лавада найпопулярніша, бо у цьому сорті ціна відповідає якості. А є у нас кілька жінок — постійних, давніх клієнтів, які беруть дорогі, вишукані сорти кави. Вони приходять у відділ і просять привезти щось нове, екзотичне. Тобто про нові сорти ми і від клієнтів дізнаємося і виконуємо їхні замовлення.

— А ще як тримаєте клієнта?

— Зараз ми єдині в місті привозимо львівські цукерки “Фреска”. Це дуже якісні вироби без усяких домішок з какао бобів і какао масла. Вони зберігаються лише 15 днів і за маком такі, як шоколад нашого дитинства. Це дорогі цукерки, їх купують по штучці-дві. Але є й на них уже постійні клієнти. Одна з них — Олена Німчук, яка першою оцінила цукерки і допомагає нам дізнаватись про новинки напоїв. А ще один з наших найперших клієнтів нині мешкає в Америці, але щороку приїздить у Рівне і завжди буває у нас. Якось навіть прийшов на милицях...

Взагалі, якщо варити гарну каву, то клієнти завжди будуть. Кава має пахнути на весь магазин і готувати її треба з любов’ю — це впливає на смак. Так зварена кава здатна навіть лікувати хвороби, а не лише приносити задоволення.

— Чи спілкуєтесь ви з тими, хто має такий же бізнес, як ви, у місті? Чи це суто конкуренти для вас?

— Ми знаємо один одного Наприклад, я Купчинського не знаю особисто, але з його представниками спілкувалась. У його арт-кав’ярні дуже гарно. Але ті, хто замаються таким же напрямком бізнесу у Рівному, один одному не заважають. У кожного свій сегмент ринку.

— Що з точки зору вашого досвіду треба, щоб бізнес був успішний?

— Працювати по 14 годин на добу.

— У вас росте син. Чи цікавиться він, чим пахне мамин бізнес?

— Моєму Владику 11 років, він ось уже півроку займається бойовим гопаком у 12-й школі. Це досить тривалий період, порівняно з іншими колишніми захопленнями. Нещодавно, до речі, ходила дивилась, як у нього це виходить. Вишиванка, шаровари — досить видовищно. Щодо цікавості маминою роботою, то це є. Влітку він приходив, допомагав прибирати. Я навіть давала йому накладні порахувати, ордер заповняв, щоб просто знав, чим мама займається. А от комп’ютер син знає краще, ніж мама.

— Скажіть, чим для вас є ваш бізнес?

— Та власне, я займаюсь тим, що мені подобається. Маленька господиня маленького бізнесу. Він для мене як хобі, яке ще і прибуток приносить.

Лебединка як кабінет для релаксації

— Пані Алісо, а яке ваше улюблене місце в Рівному?

— (Відповідає, не задумуючись) Лебединка. Це як кабінет для релаксації. Можна піти туди, коли щось тривожить чи зіпсований настрій, на 15 хвилин, подихати і все проходять. А ще у мене чудова сусідка Алла (живу на Дундича), яка для мене ближче, ніж подруга, майже сестра. Її підтримка теж завжди допомагає.

— Розкажіть, чим займаєтесь у вільний час?

— Захоплююсь східними танцями ось уже півтора року. Заняття веде моя знайома, Оксана Селезньова у 15-й школі. Якби не втомлювалась на роботі, на заняттях просто відпочиваю тілом і душею. Це чудове психологічне розвантаження. А ще мрію вчитися бальним танцям, але на це часу немає. Колись займалась у тренера Людмили Генріхівни в Палаці піонерів. Однак через брак часу і відсутності партнера (а це обов’язково) покинула.

На співрозмовниці одягнені оригінальні прикраси, тому не втримуюсь від запитання.

— Пані Алісо, а ваші прикраси — це наслідок захоплення танцями?

— Ні, прикраси я завжди любила, це, так би мовити, від народження. Люблю різні, не обов’язково золото.

— А як щодо сімейних захоплень?

— Щоліта традиційно їздимо відпочивати на море, в Крим. Хочу сказати, що з Владом уже об’їздили всі кримські музеї, замки, печери. Навіщо їхати за кордон, якщо Україну всю ще не пізнали?

— Яке улюблене місце в Криму?

— Найяскравіше враження від Аю-Дагу, Ведмідь-гори. Там кручі, маса ящірок, білі гриби — словом захоплююче! На кримських джерелах вода різної температури, там набираєшся енергії на рік.

— То ви раз на рік відпочиваєте?

— Останні два роки син зі мною на морі влітку відпочиває, а з татком — на лижах, у Буковелі.

— Чи маєте якусь суто жіночу мрію?

— Мрію про дочку. Але якось не складається: немає часу і можливості.

— Пані Алісо, який найприємніший комплімент доводилося вам чути останнім часом?

— Один з наших клієнтів сфотографував наш відділ з обладнанням і якимсь чином показав його в Українській чайній компанії. Коли я там була, то почула схвальні відгуки від тамтешніх працівників. Такий комплімент досить солідний і приємний.

Досьє

Аліса Борсук, приватний підприємець, власниця відділу “Дракончик” у “Будинку Одягу”.

Освіта: Київський трогово-економічний інститут.

Сімейний стан: заміжня. Чоловік Олександр, син Владислав.

Захоплення: східні танці.

Традиції: відпочинок у Криму.

Секрет успіху в бізнесі: працювати по 14 годин.

Улюблене місце у Рівному: Лебединка.

Мрія: освоїти бальні танці, мати ще й доньку.