16.04.2008, 00:00

Місцевий хірург твердить, що допоміг дівчині з північного району стати чоловіком

Чимало рівненських лікарів мають гарну кваліфікацію та щодня рятують людські життя. Деякі з них зізнаються, що їм вдалося здійснити нетрадиційні чи навіть унікальні для свого регіону операції. Головний лікар обласної клінічної лікарні Мирослав СЕМАНІВ розповів про операцію зі зміни статі, яку він здійснив наприкінці 80-х років:

Наприкінці 80-х років, десь у 1987-88 роках, коли я був головним урологом області, до мене за допомогою звернулася білява десятикласниця Люда. Вона була з багатодітної сім’ї, родом з одного з північних районів Рівненщини. Вона розповіла, що покинула школу, і не може далі жити як раніше. Адже відчуває, що хоче бути чоловіком, зрозуміла, що має статеву орієнтацію та вподобання, не притаманні жінкам. У неї дійсно був трохи грубуватий голос. І хоч у той період у пресі почали з’являтися публікації про трансвеститів, з медичної точки зору для мене це була новина. Я перечитав усю літературу, яку зміг знайти з цієї теми. Та зрозумів, що не варто поспішати, адже відчуття Люди можуть помінятися. Однак через деякий час вона знову прийшла до мене з таким же проханням.

Детально все вивчивши знову, провівши дослідження, хірург зрозумів, що потрібне оперативне втручання.

— В обласній лікарні я провів чотири великих та низку допоміжних операцій для зміни статі, — ділиться Мирослав Семанів. — Це все дуже серйозно, зроблена складна робота. Нічого подібного тут ніхто раніше не робив. Я детально вивчив літературу. Оскільки я спеціаліст з пластичних та реконструктивних операцій, то все вдалося. На мою думку, успіх гарантували мій великий досвід, фантазія і майстерність хірурга та відповідальне ставлення до роботи. Я пройшов довгий шлях і мав гарну школу. Адже величину хірурга визначає його вміння вийти з будь-якої ситуації та розв’язати навіть найскладнішу проблему, яка виникає в операційній. Хірург має все пережити і кожну операцію пропустити крізь себе.

З лікарні Людмила вийшла Людвігом. Таке ім’я хлопець обрав собі сам. Медики допомогли отримати нові документи.

— Ще до операцій Люда сказала, що хоче бути Людвігом. Ми допомогли отримати новий паспорт, — продовжує лікар. — Написали лист до міліції за підписом головного лікаря лікарні. Там дуже дивувалися такому проханню, але нові документи все-таки видали. Поки Людвіг був у лікарні, ніхто з рідних до нього не приїздив. Після виписки з лікарні Людвіг залишив рідну землю та попрямував у Ленінград.

Після унікальної операції хірург лише один раз бачився зі своїм пацієнтом.

— Десь через років п’ять після описаної операції до мене в кабінет прийшло двоє відвідувачів: біляві чоловік із жінкою, дуже гарна пара, — згадує Мирослав Семанів. — Чоловік представився Людвігом і тоді я його впізнав. Ми довго розмовляли з ними. Людвіг розповів, що дуже задоволений і не має сумнівів у правильності свого рішення. Його жінка мені дуже дякувала. Розповіла, що живуть вони добре та щасливо. Дітей у них на той момент не було. Ми призначали спеціальну терапію, гормони, але, на жаль, я не знаю чи вони допомогли. Бо то була єдина зустріч із Людвігом.