З балу – на корабель

Акліматизація
і депресія
Післявідпустковий дискомфорт різною мірою відчуває практично кожен. У результаті людина не може повноцінно працювати. Найбільш правдоподібною й переконливою для керівництва причиною зниження працездатності співробітників є акліматизація.
Але повернення до буденності після двох тижнів пляжного неробства загрожує не тільки проблемами акліматизації, а й післявідпустковою депресією (ПВД). Вона може перекреслити все моральне задоволення, отримане під час відпочинку. Симптомами ПВД є роздратованість, головні болі, безсоння, нудьга і пригніченість, які супроводжують вихід з відпустки практично кожної людини. Деякі працівники страждають на іншу форму післявідпусткового синдрому — переповнені враженнями і перебуваючи у стані ейфорії, вони ніяк не можуть ввійти у робочий процес.

Завжди
на зв’язку
з роботою
Два тижні тому директор кадрової агенції “Спеціаліст” Наталія САВЕНКО повернулася з Мальти. Перебуваючи в країні, їй вдалося поєднати роботу з відпочинком.
— Це була “відпустка”, пов’язана з роботою. Я перебувала на міжнародному саміті: три дні ми працювали на конференціях, відбувалися ділові зустрічі, а п’ять днів відпочивали. Тому після повернення я не відчувала дискомфорту, — ділиться пані Наталія. — Якщо ж справді відпочивати два або три тижні, то потім важко увійти у робочий ритм. Тому, на мою думку, краще брати відпустку один-два або три рази на рік по тижню, щоб, так би мовити, не збиватися з робочого ритму. Я так зазвичай і роблю.
Перебуваючи на відпочинку, директор кадрової агенції ніколи не вимикає телефон.
— З роботою я підтримую постійний зв’язок щодня, отримую звіти, тому завжди в курсі всього, що відбувається. Але своїм працівникам повністю довіряю і можу на них покластися на час відсутності, — стверджує директор.
Після відпочинку за кордоном пані Наталії вистачає тільки день-два для адаптації. Взагалі в житті Наталії Савенко немає місця депресії.
— Навіть якщо у відпустку не вдається піти, для мене це не трагедія. Можу відпочити й пізніше. Причина цьому одна: я люблю свою роботу, — зізнається Наталія Савенко.

Краще відпочивати
у дві черги
Термін адаптації до робочого ритму, відновлення працездатності залежить від тривалості відпустки, вважають фахівці. Останнім часом багато співробітників компаній ділять відпустку на декілька частин.
Редактор газети “ОГО” Олена ТОЛОЧИК цього року свою відпустку розділила, так би мовити, на дві черги.
— Першу відбула на початку липня. Запланувала на її період багато і все задумане здійснила, тому вражень і спогадів багато. Але хоч і відпочила вдало, перший робочий день був дуже важким. Увечері почувалася просто розбитою. За кілька днів втягнулась у звичний трудовий ритм і результатом роботи — виходом свіжого номера газети — була задоволена. Це і компенсувало втому адаптації. Тепер в очікуванні другої половини відпочинку, яка має бути не менш насиченою. Думаю, що при сьогоднішньому напруженому ритмі життя таки варто розбивати відпустку на частини, — вважає редактор газети.

Розтягуючи задоволення
Післявідпусткової депресії не виникатиме, якщо вміти гарно відпочивати, вважає лікар-психіатр Центру психічного здоров’я населення Василь ГАЛЯБАР.
— Особисто я завжди із бажанням повертаюся на роботу після відпустки. Прагну зустрітися з колегами, — розповідає лікар.
Термін відпустки, на його думку, залежить від професії. Якщо людина займається фізичною працею, то вистачить одного-двох тижнів, якщо творчою — місяць. Адже чим більш нестандартною є робота, тим складніше переключатися з одного ритму життя на інший.
Повністю підтримує лікар й думку про те, що відпустку слід розділяти на кілька етапів.
— Щоб розтягнути задоволення, — жартує Василь Галябар.

Обновка — чудовий антидепресант
У Японії побутує думка, що “ніхто так не потребує відпустки, як той, хто тільки з неї повернувся”. Тому роботодавці Країни Сонця, що сходить, надають своїм підлеглим тиждень на адаптацію після відпустки. Людина приходить на роботу і знову вникає у справи, але не отримує відповідальних завдань. А поки українські роботодавці не наважилися на такі відважні кроки, ми порадимо, як повернутися до роботи, обминувши ПВД.
Практичний психолог Світлана КУЗНЕЦОВА розкаже, як боротися з невеселим настроєм після закінчення відпустки:
— За декілька днів до виходу на роботу слід перейти на звичний для нас режим нічного відпочинку, щоб у перший день після відпустки легко прокинутися вранці і, не поспішаючи, зібратися на роботу. Якщо відпочивали в іншому кліматичному і часовому поясі, повертаємося додому за три-чотири дні до виходу на роботу, щоб встигнути акліматизуватися, — розповідає психолог. — Чим би не займалися у відпустці — робили ремонт у своїй квартирі або тішилися тропічними краєвидами — з’явимося першого робочого дня у новій сукні і з новою зачіскою, чи хоча б у новій краватці, якщо не вийшло народитися жінкою. Гарна обновка — чудовий антидепресант. То ж застосуймо ці перевірені “ліки” і зробимо день виходу на роботу радісним і приємним.
Поки ми відпочивали, назбиралося безліч службових справ. Не хапаємось за голову, а складаємо план виконання цих справ, починаючи з найневідкладніших і викреслюємо пункти по мірі їх виконання. Не намагаймося у перший день зробити все. Адже наш організм ще не адаптувався до робочого ритму. Не “грузимо” колег докладними розповідями про те, як чудово, або погано відпочивали. Хіба нам цікаві подробиці чужої відпустки, якщо це, звичайно, не сумісний виїзд на курорт нашого начальника і його секретарки?
Щоб легше адаптуватися до робочих буднів, допоможемо своєму організму правильними “тормозками”: ніяких бутербродів, пиріжків і булочок. Краще вживати свіжі овочі та фрукти, різні каші, кисломолочні продукти. Горіхи — це гарантія нашого здоров’я, бадьорості, високої працездатності, а також стрункої фігури, яка ще нікому не завадила.
І ще дуже важливо, вранці першого робочого дня зустрічати своїх колег з щирим серцем, посміхнутися їм і сказати, як приємно знову їх бачити.
Отже, в останні дні відпустки налаштуймося на позитивну хвилю, з прекрасним настроєм і в прекрасному вигляді вийдемо на роботу і сумлінною працею зароблятимемо на новий незабутній відпочинок.