А ви милувались картинами з солоного тіста?

Були тут традиційні вишиванки та прикраси з бісеру й натурального каміння, витинанки та крашанки, предмети інтер’єру, плетені з лози, вироби зі скла та шкіри. Ними можна було помилуватися та придбати. Але не всі майстри продавали свої роботи.
Наприклад, вишивальниця Леокадія ЗАГАЛЬСЬКА з с. Верба Дубенського району. На її стенді представлено кілька пейзажів. Здалеку видається, що над полотном потрудився майстер пензля, насправді ж осінній ліс та літній вечір вишиті голкою та нитками.
— Контур майбутнього малюнка наноситься ниткою, а потім починається художня гладь, — розповідає майстриня. — Тож кожна картина — це експромт. Ось уже 12 років цим займаюся.
Майстри на Алеї прагнули не лише поділитися з рівнянами плодами своєї творчості, а й зацікавити їх своїми колекціями. Рівнянин Павло ЛАШКО, який працює в обласній дитячій лікарні, кілька років поспіль збирає антикварні самовари.
— У мене переважно тульські самовари, — розповідає колекціонер. — Знаходжу їх в антикварних крамницях, іноді друзі приносять. Вони потрапляють до мене в поганому стані: іржаві, зламані. Чищу їх, відновлюю. Сьогодні у мене на столику тульський самовар 1910 року виготовлення. Я доробив тут ручки, краник, з нього й тепер можна чай пити.
Спілкування з городянами святкового дня ще й настрою та натхнення додає. Принаймні так вважає майстриня з Нетішина Людмила ДАНЬКО, яка вже другий рік привозить до Рівного свої роботи: прикраси зі шкіри та бісеру, картини з солоного тіста:
— Нецікаво бути в рамках, тож люблю працювати з різними матеріалами, займаюся всім потроху: і вишивкою, і бісером, і шкірою. Люблю приїздити до Рівного, бо тут дуже гарна атмосфера, приємні люди. А такі мистецькі акції, як Алея майстрів, Музейні гостини та інші заряджають гарним настроєм. Люди ходять, розглядають, слухають музику. І в дорослих, і у дітей світяться очі, вони отримують задоволення.