Подорож королівськими шляхами

Парк спокою і тиші
Одразу при вході відчули аромати зелених насаджень, свіжості і прохолоди. Невеличка доріжка привела до Палацу на воді (Палац на віспі), перед яким гордо і водночас спокійно гуляли фазани. Перше, що спало на думку — скільки беруть за фото з цим воістину королівським птахом. Але яким було наше здивування, коли побачили з добрих два десятки фазанів, які гуляли по всьому парку й чекали від відвідувачів якихось ласощів. Так само спокійно тут плавали на штучному озері й дикі качки.
Знайомитися з усіма історично-культурними надбаннями довелося самим, бо оглядові екскурсії тут проводять лише для туристичних груп. На одних об’єктах була зазначена інформація, а на інших — зась. Довелося навіть на кілька хвилин прилаштувалися до групи індусів, яким гід англійською розповідала про відпочинок польських королів. Та через деякий час на нас зирнули скоса, безслівно давши зрозуміти, що ми тут зайві.
Та навіть по напівоголених статуях, які у Лазєнках чи не на кожному кроці, можна зробити висновок про хтиві розваги королів.
Із задоволенням обійшовши штучне озеро, завітавши до амфітеатру, на іподром, звернули в інший бік величного парку, де й побачили, що стежка веде на гору. Саме тоді і збагнули, чому нас запитувала полька, звідки ми хочемо потрапити. Ось тоді й опинилися на горі біля центрального входу в парк, де й побачили схему і назву всіх об’єктів, пам’ятник Фредеріку Шопену з неповторними величезними клумбами червоних троянд.
Неподалік головного входу в парк — величний Бельведер, на місці якого колись стояла дерев’яна вілла королівського канцлера. Звідси відкривається гарний краєвид (італійською belle vedere) на парк, звідки й пішла назва палацу.
У загальному гордість Варшави — парк Лазєнкі — надзвичайно дивує спокоєм і тишею, різноманітними зеленими насадженнями: плющ, який густо вкриває землю й обплітає стовбури дерев, бездоганні композиції з квітів, ідеально підстрижена трава...
Може, й тому у парку свіжість і прохолода, бо у ньому категорично заборонено вигулювати собак, їздити на велосипеді, займатися спортом (бігати дозволено тільки до 10-ї ранку), вмикати радіоприймачі чи будь-яку техніку, що викликає шум, розпивати спиртні напої (пива таки дозволили собі випити на лавці, бо про це прочитали вже наприкінці, адже потрапили в парк не з того боку).
Польська столиця — зелене місто, тому парків і садів у Варшаві багато. І у кожного з них — своя історія, яку поляки трепетно бережуть.

Легенда варшавської Сирени
Сирена або русалка — символ польської столиці. Один із пам’ятників їй розміщений на березі Вісли, а інший, менший за розміром, — на Ринковій площі Старого міста. До речі, монумент Сирені — головний пам’ятник Варшави. За легендою, до берегів Балтики припливли дві вродливі сестри-русалки. Одна з них вирішила податися в сторону Ґданська, де Вісла впадає в море. Там, де зараз знаходиться Старе місто, вона вийшла на берег. Їй так тут сподобалося, що вирішила залишитися. Рибалки, які мешкали поблизу, звернули увагу, що під час риболовлі хтось псує сітки й випускає рибу і вирішили піймати зловмисника. Але, коли почули спів Сирени, забули про свої наміри й полюбили дівчину-рибу, яка відтоді щовечора їм співала.
Одного дня побачив русалку багатий купець, який прогулювався берегом Вісли. Вирішив її зловити й ув’язнити, щоб потім показувати за гроші на ярмарках. Так і зробив. Скарги сирени почув син рибалки, який визволив її. Русалка із вдячності пообіцяла, що завжди, як тільки потрібна буде допомога, вона стане на їх захист. Й відтоді Сирена, озброєна мечем, обороняє місто і його мешканців. Вона ж прикрашає і герб Варшави.

Замкова площа і королівський замок
Варшавське Старе місто — середньовічне місто з фасадами епохи Відродження. У XIII столітті воно займало площу в 20 гектарів. У XV столітті поряд зі Старим містом, безпосередньо за міськими воротами, з’явився його дублер — Нове місто, зі своїм ринком і мережею вулиць. Із Старого міста в Нове дорога пролягає через товсті стіни Барбакана — фортеці XIV–XV століть. У Новому місті можна оглянути будинок, в якому народилася Марія Складовська-Кюрі.
У Старе місто можна потрапити з вулиці Краківське Передмістя, що веде до Замкової площі, де розташовуються Королівський замок (резиденція польських королів) і серце Старого міста — 22-метрова колонна Сигізмунду ІІІ Вазі — другий за популярністю пам’ятник у Варшаві після Сирени.
Вартість квитка у Королівський замок, який був повністю знищений у часи Другої світової війни, коштує 22 злотих або 49,50 грн (для дітей та студентів — знижки). Виклавши таку суму, сподівалися мінімум на екскурсовода, але й тут його не виявилося. Довелося знайомитись із королівськими покоями, залами Сенату і Сейму самим — стикнулися з тими ж табличками з дрібним шрифтом і тлумаченням польською та англійською мовами. У кожному залі сидів працівник і наглядав, аби хтось з відвідувачів не попсував чи бува не поцупив чогось із експонатів. У спальні короля здивувало надто маленьке ліжко, а якщо точніше — диван. Цікавість взяла верх, і не втрималася запитати, чому воно таке коротке. Працівниця відповіла, що воно висовується і розкладається. Але одразу промайнула думка — невже у ті часи були такі сучасні дивани?! Потім хтось із знайомих пояснив, що королі спали колись напівсидячи, тому це ложе й таке маленьке.
Завжди була прихильницею пасивного відпочинку й гадки не мала, що можу стільки виходити пішки. Варшава чимось нагадує наш Львів, але відбудована середньовічна польська столиця “дихає”, тут відчуваєш простір і свободу. До неї хочеться приїхати ще. Її вулицями можна гуляти безкінечно, бо отримуєш від цього справжню насолоду, а всі вони ведуть до Замкової площі, яка є початком Королівського тракту, що протягнувся від королівського палацу через парк Лазєнкі до Вілянува, колишньої заміської резиденції короля Яна III Собескі.

Що вразило ще?

Варшавський університет, президентський палац, кафедральний собор Святого Яна, де у Пантеоні спочивають знамениті поляки, народні герої (урни з прахом першого президента Польщі Габріеля Нарутовича, лауреата Нобелівської премії в галузі літератури Хенріка Сенкевича); тут поховані князі Мазовецькі й останній король Польщі — Станіслав Август Понятовський; Палац культури і науки — аналог Московського університету, який найвищий у країні і має довжину 234,5 метра, Народний музей, музеї Варшавського повстання, Фредеріка Шопена, сад Саскі, перед яким — гроб невідомому солдату, Уяздовський парк і багато іншого.