А ви куштували морозиво з бобами?

Японський мінімалізм
Назва ресторану “Саторі”, що знаходиться у Рівному на проспекті Миру, перекладається з японської як “стан блаженства”. Саме в таку атмосферу ми з подругою Оксаною й потрапили, коли зайшли всередину. Дизайн ресторану максимально наближений до традицій Країни сонця, що сходить. Інтер’єр закладу відрізняється мінімалізмом і витриманий у спокійній коричнево-червоній гамі. На стінах — акуратно виписані ієрогліфи, художні полотна із зображеннями японських пейзажів, зокрема дерев. В одній частині залу — дерев’яні столи з дерев’яними стільчиками, в іншій — столи з м’якими диванчиками. Центр ресторану прикрашає декоративний корабель, зроблений з гілочок. Є тут і акваріум із “золотими” рибками. Блаженства навколишній атмосфері додає приглушене світло та неголосне звучання мелодійної, спокійної музики з японськими мотивами.
У ресторані відвідувачів буднього дня практично не було. Зайнятими були тільки три столики всередині та кілька — на літньому майданчику. Ми вирішили сісти в центрі ресторану. Вже за хвилину до нас підійшла офіціантка, одягнена у квітчасте кімоно.

Вафу сарада і хібачі рис
Меню ресторану змусило нас дещо розгубитися. Крім традиційних японських суші, сашимі та суші-рулетів перелік страв містив якіторі (шашлички), страви хібачі (смажені на грилі), темперу (морепродукти, овочі, фрукти, обсмажені в хрусткому клярі) та інше. Скуштувати можна було й страви європейської кухні. Вибір дійсно широкий. До того ж не одразу можна зорієнтуватися у японських назвах. Але ми впоралися.
Першим, що замовили, були суші-рулети. Суші — це одна з найбільш популярних японських страв. Меню пропонувало суші-рулети з креветками, восьминогами, лососем та іншими начинками. Були тут й овочеві суші з огірком та авокадо. Ми зупинилися на лососі. Звичайно, що турбуватися про свою фігуру та здоров’я слід завжди і всюди, тож овочевий салат під цікавою назвою “вафу сарада” — саме те, що треба. Далі, гортаючи сторінки меню, подумала, що не можна вечеряти в японському ресторані й не спробувати якої-небудь страви з рису. Тому наступним замовленням став хібачі рис з куркою та часником. Вибирати десерт ми вирішили пізніше.

Просто і зі смаком
Прийнявши замовлення, офіціантка тут же поцікавилась, які палички нам приносити. звісно, що ми попросили навчальні. Оскільки насолоджуватися японським гастрономічним шедевром доводиться нечасто (якщо не сказати зовсім рідко), мистецтвом правильного тримання паличок ніхто з нас ще не володіє. Поступово навчимося, сподіваюся.
Довго чекати на замовлення не довелося. Для початку принесли гарячі рушники у кошичку. Далі пішов процес сервірування столу. Тоді зрозуміла, що в японській кухні (зрештою, мабуть, й інших кухонь так само, але тут по-особливому) головне не тільки те, з чого готують страви, а й те, як і у чому їх подають. Красиво сервірований стіл уже пробуджував апетит: невеличка біла прямокутна тарілка, акуратно складені на спеціальній підставці палички. У цілком “японське” сервірування трохи не вписувалися виделка з ножем. Але, думаю, що на випадок нашого “непорозуміння з паличками” вони стали б у нагоді.
За хвилину принесли першу страву. Суші-рулети з лососем були викладені на спеціальній білій прямокутній підставці. Впоралися з ними ми швидко. Пікантного смаку шести шматочкам сирої риби з рисом додавав гострий соус. Наступною стравою, яку подали, був салат із загадковою назвою “вафу сарада”. Як виявилося, до його складу входили салат “айсберг”, салат “лоло-россо”, порізані шматочками болгарський перець, кримська цибуля, огірок, помідори, морква, морські водорості, редька “дайкой”, яблуко. Все це було заправлено овочевим соусом. Така легка закуска з ніжним смаком — якраз те, що треба для підтримання стрункої фігури та здоров’я. Як-то кажуть, просто і зі смаком.
Хібачі рис з куркою та часником моїх сподівань на щось “особливе” не виправдав. Смажений рис з овочами, часником, шматочками курячого філе та яйця був звичним на смак. Це ще раз підтвердило мою гіпотезу про те, що все у японській кухні водночас і геніально, і просто.

Незвичайне морозиво
На довершення будь-якого частування зазвичай хочеться скуштувати чогось солоденького. Ми просто не могли відмовити собі у цьому задоволенні. Вибір десертів тут великий. Навіть дитячі коктейлі пропонують. Можна поласувати й японським десертом “Банан темпура”. На вулиці було спекотно, то ми зупинили свій вибір на морозиві. Подруга замовила “Азукі айсукуріму”, я ж захотіла “Айсукуріму моревасі”. Оксана — істинна цінителька солодкого, а морозиво вона просто обожнює.
Однак того разу всі надії та сподівання на японське морозиво як найкраще в її житті несподівано розбилися. Три кульки морозива подали на білій тарілці хвилястої форми, прикрашеній свіжими фруктами та листочком м’яти. “Азукі айсукуріму” — японське морозиво зі смаком солодких бобів. Саме цей смак і зіпсував подрузі все враження від морозива. Солодкі боби їй категорично не сподобалися. Вона навіть доїсти свою порцію не змогла. А що поробиш. Ну не вподобала подруга справжнього японського морозива!
Натомість моя порція, що також складалася із трьох кульок і представляла асорті гома, мага айсукуріму та пломбіру, подалася зі свіжими фруктами та малиновим топінгом. Мій вибір мені сподобався. Неодмінно повернуся сюди знову, щоб ще раз його скуштувати.