Голова ради правління холдингу “Імбекс” відмовився від прикрас і вважає, що бізнесмен повинен тренувати розум

— Чому ви пішли у бізнес?
— Мене спонукала бідність. Не мав за що жити. Як мужчина відчував дискомфорт у своїй душі, що не можу утримувати сім’ю та матеріально її забезпечувати. Знаєте, коли до зарплати не вистачає десяти рублів, відчуваєш певну неповноцінність. І причина, через яку я пішов, була відсутність коштів. У 1990-му році став на шлях підприємництва, у 92-му був на рівні середнього бізнесу, а в 93-му — на рівні великого. Це як екстерн у школі, спочатку ти перестрибнув кілька класів, далі за рік закінчив інститут. Робота у великому бізнесі дала мені почуття не тільки впевненості, а й залізобетонної переконаності у своїх можливостях.
— Освіта мала якесь значення для досягнення успіху?
— Юридична освіта мені частково допомогла. Якщо почав займатися бізнесом, то вчитися треба кожен день. Коли у тебе є 100 питань, а ти маєш тільки 10 відсотків відповідей, то рискаєш, шукаєш. Ці знання здобуваєш де завгодно. Бізнесменів у 90-ті роки ніхто не вчив. Хтось був успішним самоучкою. Тим, хто починає бізнес тепер, порекомендував би здобути базову економічну освіту. Далі влаштуватись у найбільшу корпорацію чи компанію, в яку тільки можна влаштуватись, і широко відкривши очі, дивитись, що там робиться. І не тільки по своїй роботі. Якщо стало ясно, як усе працює — можна йти. Так попрацювати мінімум у трьох корпораціях. Тоді буде розуміння, як працює бізнес, стане відома вся кухня. А далі тільки вирішуй, яким ти хочеш бізнесом займатися — і займайся.
— Були помилки, вони чомусь вас навчили?
— Причина помилок — це брак знань та досвіду. Важливо у цьому житті бути не просто розумною людиною, а бути мудрою людиною. Одна від іншої відрізняється. Є дурень, який робить помилки і нічому не вчиться. Є розумний, який вчиться на помилках дурня та власних помилках. Але є мудрий, який вчора був розумний, який дивиться вперед на кілька кроків. Помилки мене вчать тому, що їх не треба робити.
— Нині модно бути благодійником, ваш благодійний фонд — данина моді?
— На моє переконання, кожна бізнес-структура повинна 10 відсотків чистого прибутку, крім податків, віддавати на різні благодійні програми. Це не тільки гроші бідним, це й підтримка боротьби з наркоманією, алкоголізмом, з іншими проявами негативного середовища.
Зараз у благодійництві багато прихованої реклами. І насправді це реклама, а не благодійництво. Коли йдеш у церкву, маєш два варіанти: дістаєш гаманець, повільно дістаєш гроші — і всі це бачать, скільки ж ти покладеш. Другий варіант: зайшов у церкву, тихенько став, ніхто тебе не бачить, і ти поклав, а скільки — це на твоїй совісті.
— Ви були першим заступником голови Рівненської ОДА. Чому розійшлися з Матчуком?
— Думаю, що слово “розійшлися” підібрано неправильно. Коли давав згоду працювати на посаді першого заступника, то свою роботу розглядав як тимчасову. Мої життєві цілі не відповідають цілям роботи в держадміністрації. Тобто у мене немає амбіцій бути першим заступником губернатора чи губернатором. Якби така ціль стояла, я б її досягнув. У мене інша ціль — Українська національна ідея. Але мені треба був досвід, щоб зрозуміти, що таке органи державної влади. Пішов у середину структури, вивчив цю структуру, тепер знаю, чому вона працює погано, що треба змінювати.
— А у чому полягає Українська національна ідея?
— Візьмемо для прикладу НДР та ФРН. Здавалось би, один і той самий народ, а в різних країнах жив по-різному. Висновок: різна система органів державної влади. Чому наші емігранти комфортно почуваються в інших державах? Тому що там краща система. Україна — країна молодої демократії, яка іще розвивається. А система управління органів державної влади запозичена в СРСР. Тож треба міняти неправильну систему управління на правильну. І робиться це не шляхом революцій, а гармонійно: шляхом всеукраїнського експерименту. Скажімо, взяти кілька райдержадміністрацій і поставити там нову систему, показати, що вона працює краще. І зробити краще в масштабах держави. Я це знаю. Я це хочу. Я це зможу. Хай би Кабмін пальцем тикнув на три будь-які райдержадміністрації — за рік показав би результат.