Дивани – для родичів

Меблі –
не найважливіше
У нинішніх умовах виживати важко, — скаржаться мебльовики.
— Незважаючи на те, що орендну плату понизили, ситуація складається ненайкраще. Саме через кризу я змушена була закрити меблевий салон “Сайгон”, — каже екс-директор Лариса КОНАРСЬКА. — Нині працюю через інтернет-магазин.
За перші два місяці 2009 року попит на стільці, шафи, ліжка, м’які куточки тощо знизився на 30%, — пише www.lesovod.org.ua.
— Наші клієнти — люди середнього класу, працівники підприємств, які нормально заробляли, мали стабільну роботу і могли замовити собі меблі, кухні, шафи-купе. Нині ситуація змінилася, — додає директор салон-магазину “КІМ” Ігор КІРЯК.
Підтримує його й директор ТзОВ “Меблі-Каприз” Світлана ГОДИНЮК.
— Платоспроможність людей впала, ті, хто має гроші, вичікують, як складатиметься ситуація надалі, — каже пані Світлана.
Власники долара – у виграші
Криза змусила вгамувати меблеві апетити власників гривні, адже для них ціна на таку продукцію зросла. За словами Ігоря Кіряка, ціни у магазині підняли тільки трошки.
— Вартість матеріалів виросла на 50 відсотків, деякої фурнітури — більш як на 100 відсотків. Ціни на меблі піднялися максимум на 10-15 відсотків. Ми самі розуміємо, що якщо буде ще дорожче, люди взагалі не купуватимуть продукцію, — каже пан Ігор.
Натомість у виграші залишилися власники доларових заощаджень, які можуть облаштувати квартиру новими меблями хоч і не задурно, але з великими знижками.
— Ті, хто має заощадження, купують меблі, бо вони сьогодні коштують дешевше. Ціна нижча, хоч меблі елітні й дорогі (шкіра, дуб). Що нині для заможної людини дві тисячі доларів, якщо раніше ці меблі коштували три тисячі? Проте ті, хто не мав грошей раніше, зараз тим більше їх не мають. І представники середнього класу ще можуть роздумувати, чи справді так необхідно саме зараз оновлювати інтер’єр, — каже Лариса Конарська.
Через зменшення покупців директор магазину “КІМ” нині працює в основному серед своїх знайомих.
— Замовлень практично немає. У кінці січня ми ще попрацювали за інерцією. А вже у лютому, березні ситуація склалася критична. Доводиться телефонувати знайомим і пропонувати меблі, щоб якось викручуватися. В основному працюємо серед родичів, — зауважує пан Ігор.
Скорочення попиту веде за собою зменшення обсягів роботи.
— Немає продажів — немає роботи. За що давати людям зарплату? — скаржиться пані Світлана. — Ми не скорочували своїх працівників, але змушені були зробити триденний робочий тиждень або скорочений день, люди йдуть у відпустки за власний рахунок. Зараз у нас працює 10 чоловік. Доводиться якось викручуватися. Половину звільнили, а працювати тільки з найкращими не можемо. Сьогодні ми повернулися до того, з чого починали. Є укомплектований, навчений штат, а куди його подіти — не знаю.
Не скорочували працівників й у магазині “КІМ”. Проте зарплата, яка залежить від виробітку, теж відповідно змінилася у меншу сторону.
Відкриті можливості експорту
Але немає лиха без добра. Криза відкриває двері для вітчизняного меблевого експорту за кордон, — пише www.lesovod.org.ua.
— Галузь стала більше експортноздатною, — розповідає президент Української асоціації меблярів Олександр БЕЛЯЄВ.
Завдяки нинішньому високому курсу всі почали активно шукати партнерів за кордоном та підписувати експортні контракти. Чи використають українські мебльовики експортний шанс, який їм дає криза?
— Якщо нас не задавлять чиновники з різними перевірками і поборами, якщо курс буде прогнозований, якщо держава не зробить нічого поганого, я не говорю хорошого, то протягом 2009 року на 15-20 відсотків, а може й на 30, збільшиться експорт, — додає пан Беляєв.
Проте, наприклад, Ігор Кіряк говорить про те, що ще до кризи задумувалися над тим, аби пошукати партнерів за кордоном. Тоді були пропозиції, але нині і звідти немає нічого. З кризою все припинилося.
У попередні роки зростання продажів мебльовикам забезпечували й забудовники — гарнітури, кухні, офісні меблі тощо купували власники нових квартир, офісів, готелів і ресторанів. Нині мебльовики звертаються з пропозиціями співпраці знову, але поки що питання залишаються без відповіді.
— Ми просили на місцевому рівні, щоб залучати при спорудженні готелів такі підприємства, як ми. Але поки що відповіді не отримали. Ми стараємося зберегти колектив і давати роботу, але довго так продовжуватися не може, — каже директор ТзОВ “Меблі Каприз”.