Кульчинська вчилася в Обами

Консультант виборчої компанії Барака Обами, директор компанії нових технологій при його виборчому штабі Джо Роспарз приїхав в Україну на запрошення Національного Демократичного інституту міжнародних відносин США. Два дні він спілкувався зі спеціально запрошеними гостями — своєрідними обраними, які достойні почути таємниці роботи передвиборчого штабу 44 президента Америки.
Обраних з Рівного виявилось не так вже й багато, аж одна — заступник міського голови Галина КУЛЬЧИНСЬКА. До речі, її попередниця Світлана Богатирчук-Кривко свого часу зачастила до Страсбурга — у Раду Європи. А пані Галина “замахнулась” на Білий Дім. Їй надіслали персональне запрошення від інституту. До того ж, не як посадовцю, а як приватній особі — от вам і давні зв’язки та знайомства.
— Чекати президентського консультанта не довелося, — пригадує Галина Кульчинська. — Він прийшов рівно у запланований час. Нас одразу попередили, що маємо півтори години — далі наступна зустріч.
Усі два дні у Джо Роспарза були розписані чи не похвилинно. Та й тема розмови була досить специфічною.
— Роспарз розповідав про новаторства у передвиборчому штабі, — продовжує пані Галина. — До речі, компанія нових технологій, яку він очолював, була створена вперше саме під час цих виборчих перегонів США 2008 року. Раніше її функції зводились лише до технічних операцій в інтернеті.
Українцям показали кілька рекламних роликів, які транслювалися по телебаченню у чіткій послідовності. Адже кожен з них мав свій меседж — з певним призначенням та спонуканням до дії.
— Джо коментував кожен ролик. Він говорив мало, проте кожне слово було старанно підібрано, мало важливий зміст. Нам потрібно було б виговорити величенький абзац для того, щоб передати все те, що Роспарз вкладав в одне речення. Усе лаконічно та зрозуміло. На цьому вони й будували свою кампанію: все, про що б не говорилося, було близьке й зрозуміле американцям, об’єднувало їх в одне ціле.
Глобальна мережа для американських політтехнологів стала не полем бою, а соратником.
— Американці змогли перетворити Інтернет і комп’ютер на своїх спільників. Це були не просто яскраві картинки, а інформація, яку хотілося сприймати й розповідати іншим. Вони змусили затятих комп’ютерників самих стати дієвими агітаторами і, як у нас кажуть, “піти працювати в поля”, — продовжує пані Кульчинська.
Так американці отримали агітаторів, яким не потрібно було платити. Домогтися такого в Україні не вдавалося нікому. Адже у нас агітатор — це добре оплачувана робота, хай і тимчасова. Хоча з періодичністю виборів у нашій країні “агітаторство” скоро можна буде записувати у трудову книжку. За словами заступниці міського голови, американські інтернет-агітатори нового типу розповсюджували свої ідеї не за гроші.
— Наскільки я зрозуміла, — продовжує пані Галина, — завдання полягало в тому, щоб Інтернет допоміг людям організуватись так, щоб потім вони могли працювати самостійно. Важливо, щоб люди, маючи навики, налагодили процес самі на територіях і місцях, де штаб не мав би такого впливу і можливості. Наслідком такого організаційного залучення стало емоційне залучення людей. У результаті цих технологій активними агітаторами стали 13 мільйонів осіб. Вони зробили мільйони дзвінків і постукали в мільйони дверей. Створені он-лайнові зв’язки зібрали 500 мільйонів доларів пожертв на виборчу кампанію Обами. Середня сума на людину становила 80 доларів.
Організувати свою роботу на такому рівні в Україні непросто, але можливо, переконана пані Галина Кульчинська. Щоправда, такий оптимізм поділяли зовсім не всі учасники зустрічі. Більшість послухала, оцінила та й лишилася при своєму: в Україні така схема не спрацює. Адже у нас зовсім інший менталітет, та й лише незначна частина виборців у нас охоплена мережею Інтернет.

P.S. З неофіційних джерел стало відомо, що про новинки Обамівського штабу розповідав Роспарз і народним депутатам. А от на зустріч з американцем прийшло їх не так вже й багато. Мабуть, подумали, що шукати нові способи зацікавити виборців не варто. Мовляв, тут ще спрацюють і дідівські методи.