“Ледь не запізнились на лайнер... через ігуану”

— Я багато подорожую, тому цікавих історій у дорозі з нами було чимало, — одразу починає пані Олександра. — Одна з них трапилася на Кайманових островах. Ми поспішали в порт на лайнер. І раптом мікроавтобус, у якому їхали, з’їхав на узбіччя дороги та зупинився. Машини зупинялися як за нами, так і з протилежної сторони. Нічого незвичайного я не помітила, поліцейських на дорозі теж не було. Спочатку ми не зрозуміли, що сталося. А коли запитали водія, він відповів: “Невже ви не бачите, що дорога зайнята? Невже ви не бачите, що дорогу переходить ігуана?”. Дивовижне пояснення. Ми запевняли його, що в такому разі запізнимося на лайнер, але він був невблаганний. Довелося чекати, поки ігуана перейде дорогу. А робила вона це 20 хвилин. Зрештою на лайнер ми таки встигли, хоч і впритул. А вся справа у тому, що ігуана на Кайманових островах така ж священна тварина, як, наприклад, верблюд в Еміратах. До речі, коли там верблюд переходить дорогу, не дай Бог вам його зачепити чи якось образити.
А зупинятися серед дороги туристці було не вперше.
— Якось ми їхали з Фуджейри до Дубаї. О другій ночі нас забрали і повезли на літак. Але на певній частині дороги водій зупинився, — пригадує директор. — Ми поцікавилися, чому він так зробив. Відповідь була неймовірна. “Я мушу налаштуватися на те місце, куди прямую”. Річ у тому, що на певній ділянці дороги починалася зона дії однієї жінки. За легендою, її покинув чоловік і вона закінчила життя самогубством. З того часу жінка мстилася чоловікам і душила їх. Ми пояснювали водієві, що у нас літак. А він тільки казав, що мусить налаштуватися, бо якщо цього не зробить, то не поїде. А якщо жінка його задушить, то пасажири все одно не потраплять на літак. Зрештою довелося таки чекати, поки водій налаштується. Для цього йому знадобилося 40 хвилин. На літак встигли. Але було й таке, що затримували рейси, коли група до 15 осіб не встигала приїхати.
За словами Олександри Коваленко, у ще одну цікаву ситуацію вона потрапила, коли поверталася додому потягом із Санкт-Петербурга.
— Ми були в самому останньому вагоні, а три останні вагони відчепилися. Годину простояли на місці, поки за нами не приїхав паровоз, — каже жінка.
До речі, у пригоди, пов’язані з літаком, теж потрапляли.
— Якось повернулися з Парижа, а наші речі ще не прилетіли. Фішка була в тому, що ключі від машини, яка стояла в аеропорту Борисполя, залишилися там. Ми змушені були телефонувати друзям, і вони маршруткою передавали ключі. А багаж доставили через тиждень прямо в офіс, — ділиться директор турфірми.
Пригадує пані Олександра й інші цікаві історії. Щоправда, не в дорозі, а вже на самому відпочинку.
— На Коста-Риці мавпи крадуть пожитки. Якось мій чоловік залишив футболку, то мавпа намагалася її потягнути. Я схопила річ, щоб забрати її у мавпи. А ви тільки уявіть собі, що вона стукає себе кулаком по голові, ніби показуючи мені “ти що робиш, відпусти футболку”. До речі, коли приїжджаєш на Шрі-Ланку, там одразу попереджають, що треба зачиняти номери в готелях. Якщо цього не зробити, то мавпи все перевернуть і розтягнуть речі, — зауважує директор.