Скільки коштують сусіди

Кажуть, у чужий монастир не сунься зі своїм уставом. Справді, краще вивчи сусідський та запозич для себе переваги. Отак і ми вирішили “зазирнути” у сусідні міста та провести їх рентген-аналіз. Усе пізнається в порівнянні…
Уже вкотре сподвигнув мене взятися за дослідження розвитку сусідніх обласних центрів щорічний рейтинг журналу “Фокус” 55 кращих міст для життя. Минулого року Рівне посіло 36 місце, а порівнювали ми його із західним сусідом – Луцьком, який минулоріч закрив десятку найкращих (“ОГО” № 31 від 31 липня та №32 від 7 серпня 2008 року).
Цьогоріч же, чи то пріоритети змінилися, чи то криза так розставила вектори, Луцьк, на думку експертів, опинився на 21 місці, тоді як рідне Рівне – на 17. Отож, “ОГО” й взялася знову оцінити переваги та недоліки обласного центру Волині. А заразом вирішила поцікавитись, як там справи у Тернополя (за рейтингом “Фокуса” – 34 місце) та у Житомира (40 місце). А щоб не казали, що в чужому оці й порошинку бачить, а в своєму і сучка недобачає, незлим тихим словом згадали і РівнеJ
Для аналізу ми обрали п’ять основних органів: серце – міський бюджет, травну систему – ділову активність, м’язи – інвестиційну привабливість, руки-ноги – інфраструктуру та обличчя – туристичну привабливість.
То хто з них: Рівне, Тернопіль, Житомир чи Луцьк – найдієздатніший та найживучіший організм – підсумовувати вам, дорогі читачі.
Приємного читання!
Рецепт смачного короваю
Ріж коровай хоч на п’ять, хоч на десять шматків – більшим він від того не стане. Адже скільки інгредієнтів на тісто відміряєш, такої ваги коровай і буде. Ось так і з “серцем” кожного міста – бюджетом: як його наповниш, те й потім ділитимеш. Якщо у рівнян бюджетний коровай з присмаком хімічних добавок, то житомиряни мінімізують рецептурні затрати, тернопільчани – відмовляються від спецій, а лучани навпаки – додають родзинок…
Про те, що ВАТ “Рівнеазот” – основний наповнювач рівненського бюджету, нам особливо невпинно повторюють чиновники, коли тема торкається зупинки хімічного гіганта. Коли ж підприємство повноцінно функціонує, тут уже починаються розмови про малий та середній бізнес та доходи з фізичних осіб. Але факт залишається фактом – без “Рівнеазоту” рівненський бюджетний коровай суттєво б зменшився у розмірах. Не врятували б жодні депозитні вклади бюджетних залишків…
До речі, таку депозитно-бюджетну практику вже встиг перейняти наш західно-південний сусід – Тернопіль. Минулого року Тернопільська міська рада на відсотках заробила 1 мільйон 600 тисяч гривень. Головним же “годувальником” тернопільської міської казни є фізичні особи – 60 відсотків наповнення, акцентує прес-секретар міського голови Тернополя Олег УДИЧ.
Неодмінно варто додати, що бюджет Тернополя 2009 року, за експертними оцінками, визнаний найбільш оптимальнім та збалансованим серед усіх регіонів України (детально про це писала газета “Коментарі”). Зокрема, відзначено максимально мінімізований ризик недоотримання коштів у загальний фонд міського бюджету за рахунок збільшення надходжень, на які впливає безпосередньо міська влада (єдиний податок, плата за патенти, оренда землі та нежитлових приміщень), а також повне фінансування соціальної сфери, освіти, медицини, культури та житлово-комунального господарства. Експерти не виявили відверто лобістських статей бюджету. Підозри стосувалися хіба що програм “Вікна” та “Санвузли”, по яких згодом мають провести тендери.
А от у Житомирі шукають нові шляхи поповнення міської казни. Наприклад, за допомогою аналізу та планування діяльності міських комунальних підприємств. Відповідною комісією Житомирського міськвиконкому вже розглянули фінансові плани 21 комунального підприємства. Серед них, до слова, 13 підприємств аптечної мережі, 4 підприємства, що надають стоматологічні та медичні послуги тощо, а ще й “Об’єднана дирекція кінотеатрів міста” (на замітку туристам – у Житомирі незабаром планують побудувати ще два кінотеатриJ).
У результаті – на основі вивчення їх фінансово-господарської діяльності за минулі роки та пропозицій оптимізації роботи комісія запропонувала збільшити доходи підприємств на 1 мільйон 245 тисяч гривень та чистий прибуток на 213 тисяч гривень. Внаслідок таких змін міська казна отримає податку на прибуток у сумі більш як 79 тисяч гривень і половину чистого прибутку – майже 98 тисяч гривень…
Але, без сумніву, найбільш нетиповим способом присмачили бюджетний пиріг лучани, позичивши… у держави. Так, Луцька міська рада здійснила внутрішнє запозичення до бюджету міста у формі випуску облігацій на суму 50 (!) мільйонів гривень.
— Луцьк успішно пройшов рейтинг оцінювання міста як господарської структури у Міністерстві фінансів, — розповів заступник міського голови Луцька Владислав СТЕМКОВСЬКИЙ. — Через оптимальну складову дохідної частини нам присвоїли один з найвищих кредитних індексів, завдяки чому ми й пройшли конкурс та отримали можливість взяти кредит.
Цікаво, що практика запозичення коштів для Луцька вже стала чи не традицією. У 2007 році міська влада взяла кредит розміром 10 мільйонів гривень, а 2008 року – 30 мільйонів. Завдяки цьому у Луцьку вдалося реалізувати ряд соціальних програм, зокрема “Дахи” та “Дороги”. Цьогоріч, за словами пана Стемковського, кошти вкладуть в інфраструктуру. Половину суми спрямують на енергозберігаючі технології. Іншу частину буде використано на будівництво стратегічних об’єктів: будівництво школи, дитячого садочка та реконструкцію міського стадіону “Авангард”. Таке вкладання коштів, окрім іншого, вважають волинські чиновники, дозволить пожвавити економіку міста. Хоча були й противники такої стратегії розвитку обласного центру Волині. Адже в нинішній економічній ситуації кредит доведеться повертати живими грошима…

Хто за що їсть?
Якщо підприємницькій діяльності присвоїти роль певного органу у тілі кожного міста, то, мабуть, її можна назвати кишково-шлунковим трактом. Уся поживність, тобто грошовий обіг, проходить крізь підприємництво, а результати її обробки – одразу відображаються на здоров’ї тіла, тобто цілого міста. Дослідивши “тіла”, з впевненістю можна сказати, що виразки не буде в Житомира. Іншим же слід добре підлікувати “травну систему”…
Вже не раз велися розмови про те, що Рівному варто, перш за все, робити ставку на розвиток малого та середнього бізнесу. Адже промисловим гігантам тут мало де є “розгорнути бурхливу діяльність”. Головна причина в тому, що великі капіталовкладники цікавляться так званими зонами “грінфілд”, тобто незабудованими територіями. Тоді як більшість рівненської землі вже давно “браунфілд” – зайнята недіючими підприємствами або ж незавершеним будівництвом…
Хоча є й ще одна проблема у Рівному – бюрократичні перепони для підприємців. Доки місцеві чиновники “розмірковують”, кому надавати чи не надавати, у сусідів ці ж бажаючі вже давно втілюють свої проекти. І тамтешня влада цьому тільки сприяє. Візьмемо хоча б яскравий приклад з директором ТОВ “Арена розваг” Олегом Червуком. Кілька років тому він зацікавився землею біля ПДМу. Там хотіли збудувати аквапарк, однак тоді депутати своєї згоди не дали.
— Тоді у нас були гроші й бажання щось робити, — розповів директор ТОВ “Арена розваг” Олег ЧЕРВУК (“ОГО” №22 від 3 червня 2009 року). — Але нам відмовили. Після цього ми звернулися з аналогічним проханням до Тернопільської та Нетішинської міських рад. Нам пішли назустріч. У Нетішині виділили землю, минулого року ми там зробили каток, а невдовзі почнемо будувати аквапарк. У Тернополі практично вирішено питання виділення землі.
Ось так. До речі, у Тернополі, вочевидь, нарешті зрозуміли, що промисловим центром їм не стати. Тож там активно сприяють малим та середнім підприємцям. Наразі у них нараховується 8031 суб’єкт підприємницької діяльності – юридичних осіб та 21946 фізичних осіб.
Щодо великих підприємств, то “найживучішим” виявився колишній тернопільський промисловий гігант – завод “Ватра”, який майже всю свою продукцію відправляє за кордон. Нині там виготовляють обладнання для освітлення вулиць і парків, будь-яких промислових і спортивних об’єктів, адміністративно-громадських приміщень, транспорту, навіть VIP-світильники (це вони НСК “Олімпійський” свого часу освітлювали).
А от Тернопільський комбайновий завод, ВАТ “Тернопільський радіозавод “Оріон”, ВАТ “Цукровий завод “Поділля” переживають, м’яко кажучи, ненайкращі часи. “Оріон”, до прикладу, досі так ніхто і не ризикнув купити. Коштують акції цього об’єкта 38 мільйонів гривень. Але інвестора знайти місцеві чиновники не дуже надіються.
— Там є такий компонент, як “промисловий інвестор”, – пояснив в одному з інтерв’ю західному виданню начальник РВ ФДМУ по Тернопільській області Михайло ШКІЛЬНЯК. – Тобто інвестор має працювати в суміжній галузі. Доки цей компонент не зміниться чи це якось по-іншому не врегулюється, говорити про 100 відсотків гарантії продажу заводу не можна.
Не до кінця зрозумілим є становище і щодо приватизації “Цукрового заводу “Поділля”. Його доля вирішується в суді.
Чварами та судами відзначаються справи й на заводі мінераловатних виробів у Житомирі. Там ніяк не можуть поділити директорське крісло двоє осіб, через що не може злагоджено працювати і весь колектив.
Коли ж говорити про житомирське “тіло” загалом, то процес, як-то кажуть, пішов. Це відзначає, зокрема, власник ТМ “Родина” (ВАТ “Костопільський завод продтоварів” збуває свою продукцію у всі сусідні області) Микола КУЧЕРУК.
— Там надзвичайно розвинута мережа збуту. — констатує він. — Крім того, є багато малих підприємств, яким суттєво допомагає той факт, що Житомир знаходиться близько до столиці, а це – стовідсоткова наявність як покупців, так і замовників.
Додам, що міськвиконком нещодавно виділив 40 тисяч гривень на розвиток малого бізнесу (це, звісно, менше, ніж у Рівному, де лише на відшкодування підприємцям відсотків за кредитами виділили 100 тисяч гривень). Окрім того, житомирська влада збирається знизити плату за оренду землі та комунальної власності (надіюсь, це буде так, як у нас: зменшення задекларували, але на практиці – вона, порівняно з 2008 роком, не змінилась).
У Житомирі продовжує також збільшуватись мережа підприємств торгівлі та громадського харчування. За 2008 рік їх з’явилось ще 77.
До слова, “добралася” до Житомира, як і до Тернополя, METRO Group. Група компаній планує побудувати там супермаркети на околицях міст.
Доки ж у Рівному розбудовуються такі торгово-розважальні комплекси, як “Чайка”, у Житомирі готуються до відкриття третьої черги “Глобал UA”, до складу якого увійдуть каток, шестизальний мультиплекс, боулінг на 24 доріжки, дитячий розважальний центр та фудкорт на сім кухонь. А ще у Житомирі французи виготовляють сучасні яхти VIP класу…
Аналізуючи ділову активність Житомира, треба також сказати і про промислові виробництва. Наприклад, запустила першу виробничу лінію на новому заводі з виготовлення залізобетону компанія “Обербетон-Інвест”. Загальний обсяг інвестицій у будівництво житомирського заводу – приблизно 50 мільйонів доларів. Та й Житомирський комбінат силікатних виробів не відстає, закінчивши минулий рік з чистим прибутком майже 35 мільйонів гривень…
Наразі ж житомирська міська влада конфліктує з Асоціацією зовнішньої реклами Житомирської області через новий дизайн-проект і схему розміщення рекламних конструкцій у центрі міста, згідно з яким суттєво скорочується парк рекламних носіїв, а також їх загальної типізації, .
А в Луцьку нині ніяк не розберуться з реконструкцією Театрального майдану для будівництва підземного торговельного містечка. Ті приватні структури, що замовили проектно-кошторисну документацію на реконструкцію, наразі не мають жодних фінансових гарантій для реалізації запланованих задумів.
Проблемою для луцької влади залишається і приватна власність у Старому місті. Справа в тому, що влада Луцька планує розробити окремий розділ нового Генплану, який передбачатиме правила забудови Старого міста обласного центру Волині. Проте в історичній частині Луцька частина землі є приватною власністю і дуже важко змусити забудовника стилізувати житло, зауважує заступник міського голови Луцька Владислав СТЕМКОВСЬКИЙ.
Нарешті повернули заборгованість з ПДВ і ВАТ “Луцький автомобільний завод” – це 12 мільйонів 400 тисяч гривень. Понад 300 тисяч із цієї суми спрямовано на виплату заробітної плати працівникам заводу, які не отримували її протягом тривалого часу (додам: “ЛуАЗ” став абсолютним лідером серед волинських боржників із з/п – понад 2,3 мільйона гривень)…
Врешті, луцькі чиновники найбільше нарікають на слабкий розвиток саме сфери послуг у місті, а для такого туристичного “тіла” заклади послуг відіграють чи не найголовнішу роль. Адже туристи “поживу” привозять – нема кому в рот її класти…

Аеропорти – занози
Хто, коли і скільки витратить “сил” на відновлення аеропортів. Отак коротко можна порівняти основні проблеми як Рівного, так і сусідніх обласних центрів щодо інфраструктури. Про дороги говорити вже не хочеться – відповідь завжди одна: грошей нема. Хоча – ні, “щастя привалило” у вигляді Євро-2012, через яке нарешті державні кошти пішли на дороги та комунікації. Виявилось, що від іноземних туристів ще одна користь знайшлася – наші згадали, по чому ходять…
Хотілось би почати з рівненського летовища, похвалитися, але… чомусь язик не повертається. За стільки часу оцих катавасій щодо його продажу-оренди набридло констатувати: нікому він не потрібен. Хоча експерти одноголосно заявляють: аеропорт міг би стати головною ланкою розвитку місцевої інфраструктури. Міг би… Але навіть держава відмовилась його підтримати, зробивши гарненький випад у бік лучан і включивши Луцький військовий аеродром до резерву Євро-2012 (досі лишається питанням, чому надали перевагу військовому летовищу, а не цивільному).
До речі, якраз із сертифікацією волинського аеродрому як цивільного і має проблеми луцька влада. Поки що навіть не укладено договір з “Украеропроектом” на спорудження злітної смуги на аеродромі, без чого така сертифікація просто неможлива. Крім того, Луцький аеродром нині перебуває на балансі Міністерства оборони, а для того, щоб на цьому місці діяв цивільний аеропорт, потрібно узгодження з військовими. Досі ці питання – на стадії вирішення. Заступник голови Державної авіаадміністрації Петро ЛИПОВЕНКО під час свого нещодавнього візиту на аеродром зазначив: “А дорогоцінного часу втрачено чимало. Адже планувалося, що Луцьк зможе обслуговувати регулярні рейси Львівського аеропорту під час його закриття на реконструкцію до Євро-2012, але зараз у цьому є сумніви”…
Тим часом, як вдалося дізнатися в ході дослідження, з тернопільським аеропортом справи не кращі, ніж з рівненським. Для нього теж не надто успішно шукають покупців. Варто зазначити, що свого часу його начебто й продали на аукціоні – за 32 мільйони гривень австрійцю Крістіану Чернеру. Однак, іноземець так і не заплатив за дорогоцінний лот… Окрім того, там працює підприємство “Тернопільаерорух”. Воно повністю державне. Це підприємство здійснює супровід літаків, які пролітають над територією області. Є ще одне держпідприємство – “Універсал-Авіа”. Його функція – обслуговування літаків. Його вже включили в перелік об’єктів до приватизації. Процес гальмується, кажуть тернопільські чиновники, тільки тому, що будівля іде на приватизацію разом із земельною ділянкою. Поки що ж Тернопільська обласна рада виділила кошти у розмірі 1 мільйон 300 тисяч гривень на “виплату боргу із зарплати та заборгованості за рішенням судів”; прийняла рішення “вжити заходів для відновлення державного акту на право постійно користування земельною ділянкою (йдеться про земельну ділянку площею 164 га) та оголосити проведення конкурсу на найкращий інвестиційний проект розвитку Тернопільського аеропорту”.
Надіється на інвестора для аеропорту й житомирська влада. Раніше адмінбудівлею, технічними приміщеннями та декількома гектарами житомирського летовища володіло декілька приватних фірм. Втім, нещодавно з’явилась інформація, що аеропорт знову повернули у власність житомирської громади…
Повертаючись до теми доріг, не можу не сказати: Рівному ще ой як пощастило! Принаймні, судячи з того, що робиться у Тернополі… Вже котрий рік тамтешня місцева влада та обласне управління Служби доріг сперечаються, кому належить об’їзна дорога Тернополя – вул. 15 Квітня – Протасевича – Будного (її, до речі, тернопольчани нарекли “дорогою імені Заставного” – на честь мера Тернополя Романа Заставного), яка вже давно перетворилась на міську дорогу, що йде повз житлові забудови. Наразі ж ця дорога – у жахливому стані. На її ремонт потрібно не менше 35 мільйонів гривень, констатує прес-секретар міського голови Тернополя Олег УДИЧ. Чи не занадто для міського бюджету?
Втім, що варто було б Рівному перейняти у сусідів – це введення одностороннього руху в найбільш завантажених транспортом вулицях. Не так давно до цього прийшли можновладці Тернополя та Житомира.
Що ж до Луцька, то тамтешні чиновники хочуть розширити інфраструктуру за рахунок нового Генплану міста, який нарешті (після 3-річного опрацювання) затвердили луцькі депутати.

ПДВ усьому голова
А от в інвестиціях, що Рівному, що сусідам не дуже щастить. Фінансова криза та безкінечні політичні чвари в країні відлякали іноземців. Втім, є ще дві речі, на які постійно нарікають інвестори: відшкодування ПДВ (особливо примітні такі нарікання у Житомирі) та відсутність вільної землі (у Рівному, наприклад). Залишились, щоправда, або любителі ризикнути, або ті, хто давно розпочав свій бізнес в Україні.
Останнім часом часто стали скаржитись на державну політику у Житомирі. Проблема відшкодування ПДВ компаніям з польськими інвестиціями назріла вже давно. Про це у Києві навіть заявив сам віце-прем’єр Польщі Вальдемар Павляк.
Не мало – не багато ПДВ-заборгованості і в Луцьку. Лише одному із найбільших промислових гігантів Волині – підшипниковому заводу “СКФ-Україна” винні три мільйони гривень. До речі, саме в це підприємство вже зголосилися вкласти величезні гроші шведи…
Цікаво, що хоч у Луцьку й говорять про зменшення інвестиційних потоків цьогоріч, торік головне бюджетоутворююче підприємство Волинської області – ВАТ “Луцький автомобільний завод” – отримало 80 (!) мільйонів євро. Крім того, непогано лучани заробили й на землі. На 30 мільйонів 400 тисяч гривень збагатилась луцька міська казна за рахунок продажу земельної ділянки площею 3 гектари. Її придбали для будівництва та обслуговування торгово-розважального комплексу. Хоча, кажуть, що інвестор і досі не розпочав робіт…
У Тернополі ж промисловим проривом називають будівництво спільною німецько-японською компанією “Бортнецце” нового заводу “з нуля”. Він займатиметься виготовленням різноманітних запчастин до автомобілів.
Щоправда, дивує той факт, що це чи не єдиний вдалий інвестиційний хід, втілений в обласному центрі Тернопільщини. Справа в тому, що тамтешні чиновники й не дуже поспішають розглядати промислові проекти, намагаючись зберегти за Тернополем статус “зеленого” міста. Минулого року на тернопільському бізнес-форумі було представлено п’ять інвестиційних проектів. Усі вони стосувалися інфраструктури міста. Зокрема розвитку території навколо ставу, що у центрі Тернополя (є ідеї облаштувати там пірси у вигляді козацьких чайок), а також ландшафтно-регіонального парку “Загребелля” (там планують спорудити мережу підйомників на горі Галігура). Що стосується внутрішніх інвестицій, то тільки через Western Union минулого року в область надійшло від заробітчан близько одного мільйона доларів, які майже не осіли в банках, а залишились на руках готівкою. Через відсутність гарантованої регіональної політики величезні суми залишаються “в панчохах”, тобто в тіні.
Знайшлися також бажаючі вкласти гроші у будівництво тернопільського сміттєпереробного заводу. Угоду щодо реалізації такого проекту ще у травні підписали міський голова Тернополя і представники німецької компанії AUTEV. До слова, збудувати сміттєпереробний хочуть і в Луцьку шведи, вклавши в цю справу майже 100 мільйонів євро. Але все це поки що лише на словах…
Тим часом у Житомирі інвестори або об’єднуються з місцевими підприємствами, або ж купують акції вже давно розвинутих. Наприклад, білоруське державне об’єднання “Гомельм’ясопром” та ВАТ “Житомирський маслозавод” – компанія “Рудь” створюють спільне “молочне” підприємство. А відому в Україні ТМ “Житомирські ласощі” уподобали швейцарські інвестори. Антимонопольний комітет України дозволив компанії Delta Capital CA (м. Женева, Швейцарія) придбати 50 відсотків акцій ЗАТ “Житомирські ласощі”.
Варто зазначити, що два роки тому “Житомирські ласощі” об’єдналися з київським “Ренесанс Кепітал”. Такі об’єднання зі столичними – не новина для житомирських підприємств, акцентував керівник житомирської “Компанії будівельних матеріалів” Віктор ТКАЧЕНКО.
– Я, на відміну від багатьох, не бачу жодного позитиву від того, що Житомир знаходиться так близько від столиці, – ділиться думками він. – Київ – як той павук: розпускає свої щупальця усюди і захоплює все на своєму шляху. Думаю, і до Рівного скоро добереться.. Хоча наразі у нас є і рівненські партнери, і скажу вам, що це доволі колоритне місто. І перспективи для бізнесу там є…
Як кажуть, його слова б, та Богу у вуха… Досі у Рівному, окрім торговельних центрів та льонокомбінату, суттєвих капіталовкладень не спостерігалось...
Головне – яскрава картинка
Отож, коли ми вже дослідили всі головні органи міст-тіл, перейдемо до обличчя, яке, на жаль, у Рівного, на відміну від сусідів, не таке привабливе… І хоч я дуже люблю своє місто, змушена визнати: похвалитися Рівному особливо нічим. Тоді як у Тернополя є Домініканський костел, Воздвиженська церква і церква Різдва; у Житомира – Замкова гора, а у Луцька – Верхній замок…
Житомир на фоні Тернополя та Луцька, звісно, теж надто особливим не визначається. Лише у 2007 році, за рейтингом Державної служби туризму та курортів, Житомир посів 27 місце…
Швидкому розвитку туризму на Житомирщині значною мірою перешкоджає відсутність достатньої матеріально-технічної бази для прийому та обслуговування туристів: готельно-ресторанне господарство не має достатньої потужності і не забезпечене сучасним обладнанням. Також не приваблює туристів і занедбаний стан багатьох історичних пам’яток та архітектурних об’єктів.
До слова, Луцьк у цьому плані “грішить”. З його багатством туристично привабливих об’єктів місто туристів не надто “приваблює” (вибачте за тавтологію). Неодноразово доводилось чути нарікання на те, що мережа туристичного сервісу у Луцьку не задовольняє навіть невибагливих приїжджих.
Житомир програє і в тому, що місто “небагате на заклади культурного відпочинку, особливо не розгуляєшся – один театр, філармонія, Палац культури. Є ще кінотеатри, аж цілих два працює. Щоправда, високий комфорт і сучасну якість картинки і звуку пропонує лише один з них. Інший – простіший, але так само популярний серед городян. Та й ціни там демократичніші”, – самокритично пише одна з місцевих газет. Знайома картина, рівняни?J
Втім, є у Житомира й плюси. Міська влада планує виділити земельну ділянку при в’їзді в місто для будівництва Льодового палацу, хвалиться здобутками свого міста журналіст інтернет-порталу “Скандальний Житомир” Володимир ГРЕБЬОНКІН. Врешті, віддамо належне житомирянам – “льодові” заклади у них успішно розвиваються. Ще в червні минулого року обласний центр приєднався до інших українських міст у підготовці майбутніх олімпійських чемпіонів із зимових видів спорту. У місцевому фізкультурно-оздоровчому комплексі відкрили школу фігурного катання та хокею. Але найголовніше – учні там навчатимуться безкоштовно.
А от у Тернополі з туристичною інфраструктурою все набагато краще. Принаймні, вказівники можна знайти на кожному кроці. Більше того, тамтешні чиновники хочуть здобути увагу туристів за допомогою… світла. Так, освітлити будівлю облдержадміністрації, церкви та кафедри, замок, набережну ставу, парки, ряд інших архітектурних пам’яток та споруд, – поділився планами Олег Удич.
А ще тут шукають креативні ідеї щодо відомого тернопільського ставу. Наприклад, є пропозиції побудувати на ньому міні-гідроелектростанцію, яка змогла б забезпечити електроенергією весь парк “Топільче”.
Врешті, Тернопіль можна назвати “одним із найбільших у світі музеїв під відкритим небом”. Скільки фестивалів та різноманітних виставок там проходить! Візьміть хоча б нещодавню виставку ретроавтомобілів…
Чи можна було б щось протиставити цьому від Рівного?..