Тільки в Сан-Франциско

Батьківщина Levi Strauss і Apple
Сьогодні Сан-Франциско – одне з найбільших міст у США. Важко повірити, що двісті років тому його ще не існувало. Першими білими людьми, що прибули у цю місцевість, були іспанці. У 1776 році вони взялися будувати тут невеликий форт та створили місію на честь засновника ордену францисканців св. Франциска Ассізького, або Сан Франциско. Коли у 1821 році мексиканці оголосили незалежність від Іспанії, ця територія стала належати Мексиці, яка назвала її Єрба Буена. Та вже у 1846-му, під час американо-мексиканської війни, американські моряки висадилися на берег і без жодного пострілу взяли поселення. На той час там проживало менше тисячі людей, але поселенню надали статус міста і назвали його Сан-Франциско.
Знаходиться місто у Північній Каліфорнії, на півострові між Тихим океаном та його затокою, оточене мальовничими горами. Можливо, це містечко так і залишалося б одним із тисяч тихоокеанських містечок, якби тут не знайшли золото. Так, саме “золота лихоманка” визначила майбутнє міста на століття вперед. У 1848 році сюди у пошуках пригод і кращої долі нахлинули сміливці з усіх-усюд: Європи, Азії, Африки і Південної Америки. Неймовірно, але за три перші роки “золотої лихоманки” населення міста збільшилося у п’ятдесят разів. Новоприбулі кораблі проходили крізь вузький перешийок затоки Сан-Франциско – це місце назвали “Золоті Ворота”. Прибували дуже різні люди: для одних пошук золота був останнім шансом не скотитися до жебрацтва, інші мали реалізувати тут свої геніальні задуми. Проте всі вони мали спільну мету: почати в Сан-Франциско нове життя.
Серед них був і німецький іммігрант Лівай Стросс (Levi Strauss). Поки його корабель з крамом досяг берега Сан-Франциско, все було розпродано. Залишилося трохи парусини, з якої він замовив у кравця штани. Вони мали шалений попит. Пізніше він запатентував такі звичні зараз, але тоді перші джинси “Лівайз”. Недарма одне з прізвиськ Сан-Франциско – “місто, що знає як”. Тут і справді знають, як, скажімо, утворити ООН, оголосити рух хіпі і сексуальну революцію чи й просто придумати iPod. Так-так, покинутий батьками (його батько, до речі, був сирійським іммігрантом) сирота Стів Джобс, пізніше засновник і власник “Apple”, також народився у Сан-Франциско. До речі, передача “Руйнівники міфів” каналу “Дискавері” теж знімається тут – місто просто притягує диваків.

Землетрус як пересічна подія
У Сан-Франциско живуть особливо наполегливі люди. Двічі землетрус руйнував місто майже вщент, проте мешканці знову його відбудовували і продовжували жити тут. Перший раз, вранці 18 квітня 1906 року, за якихось 48 секунд було зруйновано більше п’яти тисяч будинків. Проте основною причиною руйнувань стали тривалі пожежі. Через пошкодження газ у трубах вибухав, пожежа не вщухала кілька днів, і годі було її спинити. Тоді влада міста вирішила замінувати й підірвати охоплені полум’ям квартали, щоб таким чином загасити пожежу. Другий землетрус, 1989 року, співпав з важливим бейсбольним матчем національного значення, що саме проходив тут. Уся Америка прикута до телевізорів, це було перше велике стихійне лихо, яке глядачі побачили у прямому ефірі. В обох випадках наслідки ліквідовували всією громадою, і знову єднання різних за світоглядом та походженням людей пішло на користь.
У нас багато хто переконаний, що в Америці життя монотонне. Можливо, але точно не в Сан-Франциско. Якось я вирішив піти в кінотеатр. Не надто заглиблювався в сюжет фільму після важкого дня, просто відпочивав. Людей у залі було небагато, принаймні навколо мене були порожні місця. Аж раптом моє крісло хтось почав несамовито трясти. Я озирнувся – нікого. Тим часом дехто побіг до виходу, і тут я зрозумів, що це землетрус. Через декілька хвилин люди почали повертатися в кінозал, було видно, що для них це ледь не пересічна подія. Я ж вирішив, що краще прогулятися на свіжому повітрі: до різного звик в Україні, але все ж землетрус, хоч і невеликий, справив на мене враження.
Та що це! Нещодавно тут із зоопарку вночі втік тигр. Точніше, сибірська тигриця Татьяна. Її дражнили молодики й довели до того, що бідолашна перестрибнула десятиметровий рів з водою та ще й паркан у шість метрів. Татьяна вирішила їх наздогнати і таки наздогнала. А потім ще гуляла собі на набережній. Саме такі моменти нагадують мені рідну Україну, і менш за все – Америку, де, здається, такого ніколи не могло статися б: таки мали рацію Ільф із Петровим.

А літо тут як зима...
Загартовує тут ще й погода. Марк Твен, провівши в Сан-Франциско рік, пожартував: “Найхолодніша зима в моєму житті – це літо в Сан-Франциско”. Однак, схоже, його це не засмучувало, бо він любив додати: “Не подобається погода в Сан-Франциско – почекай п’ятнадцять хвилин”. Погода тут справді може кардинально мінятися кілька разів на день, але не все так погано. Тут узимку ніколи не буває снігу і можна ходити в шортах. Ну а влітку, буває, серед теплого сонячного дня раптом насувається туман і тоді вже треба кутатися в светр. Більшість місцевих звикли і ходять на короткий рукав цілий рік, а дехто завбачливо завжди має при собі теплий одяг.
А от для туристів, що линуть сюди рікою, такі перепади бувають справжньою несподіванкою. Однак це їх не спиняє. Усі хочуть побачити один із символів Америки – міст Золоті Ворота (саме в тому перешийку, який пропливали перші шукачі золота), а також диво інженерії – тринадцятикілометровий Міст Затоки, що з’єднує Сан-Франциско з іншим мегаполісом Оклендом. Цікаво, що обидва мости були побудовані в роки великої депресії – 1936-37. На фоні решти Америки Сан-Франциско процвітало. І хоча про золото на той час вже не йшлося, місто розвивалося як потужний промисловий і портовий центр.
Так ось, туристи. Між двома мостами їх зустрічає острів Алькатрас, на якому й досі знаходиться в’язниця для особливо небезпечних злочинців (щоправда, у формі музею). Саме тут сидів знаменитий мафіозі Аль Капоне. Було відомо, що він нечесним шляхом заволодів мільйонами, проте довести це не вдалося. А посадили його за інше: несплату податків на ці награбовані гроші. До речі, за історію в’язниці не було жодної вдалої втечі, хоч спроб було чимало, а дехто намагався втекти декілька разів.
З Алькатрасу постає силует міста Сан-Франциско – численні хмарочоси, найвищий серед яких – один із символів міста – Трансамериканська Піраміда. За діловим центром знаходяться відомі історичні квартали міста. Серед найбільш відвідуваних – Чайнатаун. У Сан-Франциско найбільша поза межами Китаю китайська громада – понад сто тисяч чоловік. Більшість з них приїхала ще в часи золотої лихоманки, рятуючись від хаосу у тодішньому Китаї. Тому їхній район тут по праву вважається частинкою Китаю в Америці. Є також і Японське містечко, італійське. Є район, де живуть вихідці з колишнього Радянського Союзу. Українці, зокрема, відзначилися двома церквами – православною і греко-католицькою.

Гей – кожен шостий?
Обов’язковою частиною програми є відвідання району Кастро. Відомий він тим, що більшість його мешканців мають нетрадиційну сексуальну орієнтацію. Так склалося історично: під час Другої світової війни американська армія вирішила вигнати зі своїх лав всіх ґеїв. Вибір міста для цієї місії випав на Сан-Франциско. Колишніх служак випустили з документами, де чітко вказувалася причина демобілізації, повернутися додому вони вже практично не могли. Так і залишилися в Сан-Франциско, де сьогодні, за статистикою, кожен шостий – ґей.
Серед улюблених місць туристів – Пірс 39. Тут розмістилося безліч кафе і ресторанів, а біля самого пірсу живуть десятки морських левів. Проте це місце саме для туристів. Мешканці Сан-Франциско скоріше нададуть перевагу знайомому непримітному бару чи ресторану у себе в районі – у тому ж Кастро. Загалом же, при наявності такої кількості кухонь всіх народів світу, вибирати є з чого – кількість ресторанів вимірюється сотнями. Особливо вибір порадує любителів мексиканської чи китайської кухні, адже їх тут найбільше. А ще гріх не спробувати славнозвісні каліфорнійські вина.
Сан-Франциско таки вірне своїй історії. Тут не побачиш п’яного, але запах марихуани можна почути ледь не на кожному перехресті – дають про себе знати нащадки хіпі (цікаво також, що перша мексиканська назва поселення “Єрба Буена” перекладається як “добра трава”). Кастро продовжує традиції сексуальної революції, нещодавно навіть незважаючи на протидію губернатора Шварценеґґера, добилися права на одностатеві шлюби. Працьовиті китайці, що отримали освіту в сусідніх університетах Берклі та Стенфорді, трудяться в Силіконовій Долині в годині їзди від міста.
Сан-Франциско з самого початку вабило диваків, відважних і цілеспрямованих. Воно не те що не схоже на Америку, воно просто “не схоже”. А ще – це найкрасивіше місто...