Найвпливовіші люди Рівненщини [21–25]

20.21.“Хмільний” колекціонер
Ім’я: Мар’ян ГОДА
Посада: директор ВАТ “Рівень”
Мар’яну Годі як нікому пощастило: він спромігся зробити професійну кар’єру в улюбленій справі – пивоварінні. Більше того, зробити свій улюблений хмільний напій наповнювачем своїх кишень. До цього Мар’ян Адамович йшов довгих 28 років…
Хоча спочатку “бочки з пивом тягав” на Тернопільському пивзаводі, де працював і головних механіком, і начальником цеху, і головним інженером. Однак успіхом це не увінчалося – під час приватизації підприємства своєї частки так і не отримав. Тоді його “занесло” у Миколаїв, де влаштувався технічним директором ТзОВ “ПроТех”. А там, мабуть, підзаробивши трохи грошенят, викупив з друзями старий занедбаний Рівненський пивзавод, після чого з’явилась одна з візитних карток Рівного – пиво “Рівень”. Втім, це була не перша справа Годи на Рівненщині. Виявляється, він ще у далеких 80х трудився на... Рокитнівському склозаводі.
Нині ж Года – справді один з найвідоміших рівненських підприємців. А от у велику політику, якто кажуть, не лізе. Хоча й вступив до “Нашої України”. Вважає за краще впливати на суспільні процеси фінансами. Наприклад, відомо, що під час мерських виборів Мар’ян Адамович фінансово підтримував заступника міського голови Рівного Сергія Васильчука. Однак кандидатуру Володимира Хомка (ставку на якого замість Васильчука зробив губернатор Віктор Матчук), кажуть, відмовився.
А гучні виступи на депутатських трибунах та виборчі поїздки Года компенсує подорожами на різноманітні спортивні заходи (якот Олімпіада у Пекіні) та створенням Музею пива. До своєї колекції пивних пляшок ставиться дуже трепетно і не шкодує для неї ніяких грошей. Та й не ховає її: з гордістю виставляє у фірмових барах. А чому б не пишатись тим, чому присвятив усе своє життя?

22. Містичний кандидат
Ім’я: Микола СОРОКА
Посада: депутат обласної ради, інші посади — загадка
Губернатордовгожитель часів президента Кучми, таємничий політик та невловимий депутат — усе це про Миколу Сороку. За останній рік він додав до свого послужного списку ще один цікавий рядок. У листопаді 2008го Микола Сорока спробував повернутися у публічну політику та позмагатися за крісло міського голови Рівного на дочасних виборах. Чи то суперники були надто сильними, чи старий одіозний імідж завадив, але Микола Петрович програв вибори, посівши четверте місце.
Після поразки на виборах Микола Сорока знову відмовився від публічності. Так було і у 2005му після втрати губернаторства та у 2008му після відставки з міністерської посади. Менше з тим, знаючі люди кажуть, це не назавжди. Як той легендарний птах, Микола Сорока завжди відроджується та з’являється там, де його найменше чекають.
Подейкують, він і нині мешкає у Рівному та має шанси знову стати першою людиною в області у разі, якщо наступним Президентом України оберуть Віктора Януковича. До речі, на останніх парламентських виборах Микола Сорока входив до списку Партії регіонів. На позачергових виборах міського голови Рівного його підтримував обласний осередок ПР.
Наразі Микола Сорока офіційно перебуває у статусі депутата обласної ради. Разом із Романом Василишиним та Ярославом Коником входить до фракції призабутої партії “Відродження”. Хоч у сесійній залі Микола Сорока з’являється, як сонце у похмурий день. Колеги кажуть, що бачили його на сесіях лише кілька разів. Не видно його і на засіданнях постійних депутатських комісій. На публічних акціях він майже не з’являється, коментарів не дає. Та йому, мабуть, і не потрібен зайвий піар, адже за багато років у владі та політиці зміг заробити сталий імідж, якого вже, певно, нічим не змінити.

23. Справжній полковник
Ім’я: Юрій ПРОКОПЧУК
Посада: народний депутат України, голова обласної організації ВО “Батьківщина”
Колись він піднімав у небо військові літаки, тепер, тиснучи на кнопку, вирішує долю цілої країни. Чи принаймні так вважає. У парламентській залі військовий досвід не раз виручав нардепаБЮТівця Юрія Прокопчука — і там, де треба було силу застосувати (як при блокуванні трибуни), і там, де влучним словом поставити на місце політичного опонента. Хоч у Верховну Раду Юрій Прокопчук вперше потрапив лише наприкінці 2007 року, він не розгубився та повійськовому стрімко взявся до справи. І законопроекти пише, і в залі виступає, і коментує ті чи інші проблемні питання, і про рідний край не забуває. Часто буває на Рівненщині. Його пресслужба чи не щотижня інформує місцеві ЗМІ про активність свого патрона: благодійні акції, зустрічі, висловлювання та ініціативи… Однак стосунки з місцевими журналістами Юрій Прокопчук таки трохи зіпсував, звинувачуючи у “продажності” і “необ’єктивності”. Зрештою “акули пера” йому це пробачили, адже не варто ображатись на офіцера (навіть якщо він у відставці) которий вступається за жінку (навіть якщо вона прем’єрміністр).
Буває Юрій Прокопчук і на сесіях обласної ради, бо політична сила, до якої входить депутат, має чи не найбільші фракції у багатьох місцевих радах. Та й парторганізація “Батьківщини”, яку він очолив кілька років тому, теж потребує його уваги та участі.
У своїх численних інтерв’ю Юрій Прокопчук не раз підкреслював, що всього себе віддає роботі. Навіть відпустку використовує для партійних справ, залишаючи для себе кілька днів. А ще останнім часом його частенько бачать у приймальні прем’єр­міністра Юлії Тимошенко, кажуть, Прокопчук готовий покласти на стіл депутатський значок задля роботи на посаді голови облдержадміністрації. Звісно, у випадку перемоги Тимошенко на майбутніх президентських виборах.

24. “Чекіст” у вишиванці
Ім’я: Юрій КРАПІВІН
Посада: начальник Управління СБУ у Рівненській області
У часи “помаранчевої” революції відбувалась міграція керівників правоохоронних органів територією України. Кажуть, аби врівноважити ситуацію у важкий для країни час, керівників правоохоронних органів із Західної України направляли на схід, а зі Східної України – на захід. Саме в цей час і з’явився виходець з Луганської області Юрій Крапівін на посаді головного СБУшника Рівненської області. Він швидко зорієнтувався на місцевості і вписався у місцевий ландшафт. Від першого дня у Рівному спілкується українською з ледь помітним акцентом, на офіційних заходах – у вишиванці, яка йому, кажучи чесно, до лиця.
А ще Юрій Миколайович “засвітився” тим, що коли Рівненський міськвиконком виділив йому житло та ділянку в 10 соток для будівництва, то від квартири начальник СБУ відмовився. А ділянку взяв, пообіцявши осісти тут після відставки. Настільки припало до душі суворому “чекісту” затишне і тихе Рівне.
Про Крапівіна відомо небагато. Воно й не дивно – робота така. Якщо ж ви спробуєте порозпитувати про нього у людей, які з ним стикались чи працюють, то здебільшого маєте шанс отримати відповідь з одного слова – професіонал. З минулого відомо те, що він працював у Луганській області та Києві. І, нібито, є випускником одного з останніх випусків Московської вищої школи КДБ. Приблизно у цей же час випускався з навчального закладу Москви й нинішній голова Служби безпеки України Валентин Наливайченко. Але чи навчались вони в один рік і в одному закладі – невідомо.
Один з колишніх офіцерів правоохоронних органів (хоча, як відомо, в цій структурі “колишніх” не буває) охарактеризував Крапівіна коротко і лаконічно: “Справжній офіцер і професіонал своєї справи. Зараз вже таких не роблять…”

25. Лікар, який “рішає” здоров’я
Ім’я: Євген КУЧЕРУК
Посада: головний лікар Рівненської центральної міської лікарні
Кандидат медичних наук, заслужений лікар України, головний лікар Рівненської ЦМЛ Євген Кучерук у цьому році отримав ще звання “Почесний громадянин Рівного”. Закінчивши Львівський медичний університет за спеціальністю “лікувальна справа”, працював травматологом. Хоч не раз був запрошений на роботу до столиці, Рівне на Київ так і не проміняв.
Євген Кучерук часто їздить за кордон — переймати досвід. Мабуть, тому всі відділення у Рівненській міській лікарні вже давно працюють за новітніми стандартами. Має багато друзів у Німеччині, Австрії, Швейцарії, Англії, Італії, Польщі. Не кажучи вже про зв’язки в Україні та Рівному.
І хоч на роботі він по 12 годин на день, небайдужа йому чоловіча розвага — риболовля. А ще колись Євген Кучерук закінчив музичну школу. Грає на гітарі та баяні. Він пропагандист здорового способу життя, але може випити трохи віскі чи горілки.
Головний лікар — раціональна і практична людина. У нього все має бути організовано, йти за планом. Він вірить у долю й переконаний, що кожного з нас по життю веде Бог. Керується християнським принципом: “Доброта врятує світ”.
Впливовість Кучерука пояснити дуже просто: організм людини — “машина” недосконала, яка іноді ламається, тобто нездужає. І хворіють люди незалежно від майнового чи соціального стану. А хороший лікар — на вагу золота, тому саме до Кучерука йдуть всі сильні світу цього, коли раптом відчувають недугу...

Творимо рідне місто
Гуртом легше не тільки батька бити, а й людям допомагати. Адже друзі – міцна опора й підтримка у втіленні благодійних проектів, вважає депутат Рівнеради Олександр Нестерук. Саме тому, використовуючи власні сили та залучивши до справи друзів, він займається розбудовою Рівного.
Спорудження дитячого містечка біля палацу культури та спорту “Хімік”, як виявилось, стало лише початком розбудови парку на Ювілейному. Незабаром він може стати одним з кращих місць відпочинку у Рівному, ділиться планами Олександр Нестерук. Депутат один з перших відгукнувся на ідею міського голови Рівного Володимира Хомка створити у районі Ювілейного справжній оазис.
На черзі – сучасний спортивний майданчик.
— Під нього вже готують площадку, — показує депутат Рівнеради, адміністратор Рівненського авторинку Олександр НЕСТЕРУК. — Він хоч буде і невеликий за площею, але розміститься тут мініфутбольний майданчик, поставимо баскетбольні кільця. Можливо, обгородимо його, що гравці не бігали за м’ячем по всьому парку.
Те, що за цей проект пан Олександр відразу погодився взятися, не дивина. Адже у цьому районі міста Нестерук прожив чи не все своє життя.
— Нам жити у цьому місті: ходити цими дорогами, гуляти цими парками, нашим дітям кататися на цих каруселях. В якому стані вони будуть — залежить тільки від нас, від нашої ініціативності та небайдужості, — констатує Олександр Нестерук.
Утім, зауважує: втілення таких проектів для блага Рівного — не його особиста заслуга. Він виступив лише каталізатором — просто залучив до цієї справи своїх друзів, мешканців міста і району зокрема.
— Це дуже важливо, коли є на кого покластися, що є люди, які з розумінням ставляться до твоїх намагань зробити щось у Рівному краще, яким можна зателефонувати о другій годині ночі і вони відразу відізвуться допомогти, — пишається своїми друзями Олександр Нестерук. — В людях я ціную, перш за все, силу духу і силу розуму. В мене, наприклад, є надійні друзі, здобуті й на політичному поприщі. І не всі однопартійці. Це люди, які ставлять на перше місце справжню чоловічу дружбу, а не політичну кар’єру.
А з такою підтримкою, каже пан Нестерук, гріх не взятися і за облаштування інших мальовничих куточків Рівного. Зокрема, вже готується проектна документація зі створення на Лебединці “Стіни кохання”. Це буде мала архітектурна споруда — пам’ятне місце для молодят.
— Я часто буваю за кордоном. Немало бачив такого типу архітектурних споруд. От і подумав, чому б і нам не зробити. А в центральному парку це буде дуже актуально. Тим більше, Будинок одягу зараз набирає естетичнішого вигляду, — зазначає Олександр Нестерук. — Приблизний ескіз споруди у мене вже є: це буде стіна, посередині якої розмістяться два серця. А можливо, обручки… Ми ще працюємо над цією ідею. До “Стіни кохання” вестиме алея, де молодята зможуть, наприклад, викарбувати своє ім’я, або ж металеві дерева, де можна буде замочки вішати на щастя…
Пан Олександр має надію, що до цієї акції обов’язково долучиться молодь. Справа не в охочих допомогти — їх вистачає, а в часі.
— Але я докладу всіх зусиль, щоб цей процес не затягувати. Тим більше, я ні від кого не залежу. Все робитиму за свій кошт, — акцентує він.
Олександр Нестерук з оптимізмом дивиться у майбутнє. Щодо кризи, то зауважує:
— Зараз для багатьох настав час випробування та пошуку нових напрямів діяльності. Криза не триватиме вічно, за рікдва все налагодиться, знання стануть у нагоді. Так само, як стануть у пригоді вдячні за твою допомогу люди.


Народний банкір
Ім’я: Василь ВЛАСЕНКО
Посада: директор Рівненської філії КБ “ПриватБанк”, депутат Рівнеради
Філію ПриватБанку на Рівненщині Василь Власенко очолив у 1995 році, через півтора року після її створення. За час існування банк перетворився на одну з найбільших фінустанов краю, став справжнім лідером народної довіри. Адже протягом останніх років тут розміщено найбільше депозитів громадян.
Василь Власенко як банкір стартував та ріс разом із ПриватБанком. А запросив його на цю посаду Сергій Тігіпко, який на той момент очолював ПриватБанк. До того майбутній банкір закінчив інститут точної механіки й оптики у Ленінграді, працював на радіозаводі. Зізнається, що на той момент не уявляв, як цікаво працювати в банку. Саме ця робота дозволяє розвиватися, рухатися вперед. У ПриватБанку постійно з’являються нові продукти та технології.
Василь Власенко каже, що з працівниками він — суворий керівник, але надає перевагу прянику над батогом. Адже коли помічаєш позитивні сторони — працівник розкривається. Як результат — у Рівненській філії працює справжня команда однодумців, які разом не лише на роботі.
У 2006 році Василь Власенко став депутатом Рівнеради, пройшовши за списками Блоку Литвина.
Банкір Власенко високо цінує родину та друзів. Розповідає, що не раз і не два отримував гарні пропозиції роботи з Києва — з НБУ та комерційних банків. Коли обмірковував їх, то усвідомлював, що доведеться покинути все своє життя у Рівному, у тому числі й друзів. Завжди обирав останніх. Разом із друзями розділяє й свої захоплення: риболовля, полювання, гриби, поїздки історичними місцями.
Василь Власенко у шлюбі з дружиною Людмилою ще зі студентських років. По­дружжя має дорослих сина та доньку. До речі, син Сергій пішов батьківськими стопами та теж працює у ПриватБанку.


Чиновник у стилі рок
Ім’я: Сергій ПОДОЛІН
Посада: перший заступник голови Рівненської райдержадміністрації
У музичній культурі існує таке поняття, як альтернативна музика. Це те, що не вписується у формат попси. Непопсово серед рівненського політичночиновничого братства виглядає перший заступник голови Рівненської райдержадміністрації Сергій Подолін.
У кабінет Сергія Подоліна журналіст “ОГО” заходить без попередження, аби не дати йому часу підготуватись. На столі – папери, ноутбук і невеличкі колонки, з яких лунає класика Heavy Metal від гурту Iron Maiden. Реакція спокійна – на обличчі чиновника посмішка.
– Вітаю серйозних журналістів! Що до мене привело? Що я вже такого накоїв? – весело, з “підколкою” каже Сергій Подолін. – Людо, зроби мені, будь ласка, чаю і спитай гостя, що він буде! – вигукує у бік приймальні, де працює секретар і двері куди майже завжди відчинені.
– Давайте поговоримо про кризу…
– А що про неї говорити. Треба працювати, а не говорити про неї. Взагаліто мене злить, що всі проколи і недопрацювання списують на кризу. Багато чиновників просто прикриваються нею. От, наприклад, заборгованість з виплати заробітної плати. Питаєш, у чому справа, відповідають – “криза”. Що значить криза? Закони України, постанови Уряду та укази Президента ніхто не відміняв. Люди виконали роботу, їм має бути вчасно виплачена зарплата. Чомусь, коли таких “кризових” бізнесменів притискаєш, відразу знаходяться гроші й виплачуються людям.
– А якою може бути роль чиновника у подоланні кризи?
– Я завжди казав, кажу і казатиму – не потрібно заважати бізнесу, не потрібно його душити. Влада має створити умови, встановити правила гри і слідкувати, щоб всі цих правил дотримувались. Інколи, коли цього вимагає ситуація, скоригувати правила відповідно до обстановки.
От зараз стало модним критикувати Конституцію, закони, систему влади. Виходить так: створили систему, не відлагодили її до кінця, не довели її до оптимальної роботи – і вже шукають нові варіанти зміни системи. Це все одно що коли у вас спустить в автомобіля колесо, ви замість того щоб його замінити, біжите купувати нову машину.
Криза, Конституція, політичні протистояння – це все виправдання, щоб не працювати. А зараз, як ніколи, потрібно разом закотити рукава і працювати. Працювати всім, незалежно від партійного кольору, статків і рангів, аби Україна була сильною, а не країною третього світу в центрі Європи.

Вадим Сторожук: “Треба вміти робити з мінуса плюс”
Минулого року “Рівнеоблводоканал” відсвяткував 80-річчя. Багато за цей час здобуто, багато оновлено та впроваджено. Однак зупинятися на досягнутому – недостойна справа для фахівців. Тож колектив “Рівнеоблводоканалу”, вже на чолі з новим керівником Вадимом Сторожуком, продовжує освоювати новітні технології та працювати на благо своїх споживачів.
Головне – не втрачати позицій, вважає директор РОВКП “Рівнеоблводоканал” Вадим СТОРОЖУК, та не звести нанівець здобутки стількох років. І такі, здавалось би на перший погляд, дрібні речі, як точкові ремонти водостічних та водопостачаючих мереж – забезпечують функціонування всієї водосистеми Рівного: наприклад, заміна засувок на водопроводі на вулицях Соборній та Старицького, на майданчику “Новий Двір”; ремонт водопроводу на вул.Нижньодворецькій та Соборній. Або ж переключення чотирьох гуртожитків на Фабричній від комунального водопроводу, у зв’язку з чим прокладено мережу на загальну суму 170 тисяч гривень. А це, як не крути, безперебійна подача та очистка води у кожну квартиру міста.
Крім того, на часі – об’єкти, на яких роботи не проводили більше 10 років, зазначає Вадим Сторожук. Наприклад, спеціалісти “Рівнеоблводоканалу” вже завершили відновлювані роботи на станціях знезалізнення Горбаківського водозабору. Або ж, до прикладу, вдалося нарешті втілити в життя проект реконструкції каналізаційно-насосної станції біля стадіону “Авангард” та на вулиці Набережній.
Проблемним питанням для всього міста лишаються старі аварійні водомережі, нарікає директор “Рівнеоблводоканалу”.
– Якщо вже проведено заміну аварійного водопроводу на вулиці Ювілейній, то у найближчій перспективі – водогін “Новий Двір-Боярка” (район Басового Кута), – розповідає Вадим Сторожук. – Радує те, що нас у цій справі підтримала Рівненська обласна рада. Депутати на нові поліетиленові труби вже виділили 259 тисяч гривень.
До слова, посприяли обласні обранці й успішному продовженню оновлення каналізаційних очисних споруд Рівного, виділивши на реконструкцію таких на вулиці Будівельників близько 600 тисяч гривень. Тендер на ремонтні роботи вже проведено.
Втім, нарівні з перемогами є і турботи, зауважує Вадим Сторожук.
– Так, нам постійно закидають про відключення від каналізації, що проводять працівники “Рівнеоблводоканалу”. Але це лише крайні міри покарання недобросовісних споживачів, незважаючи на те, що вони заборгували нам більше 11 мільйонів гривень. Ми намагаємось іти назустріч нашим клієнтам, використовуючи заохочувальні методи: наприклад, звичайне попередження або реструктуризація боргів і, звісно ж, встановлення сучасних лічильників на виплат, тобто в розстрочку, — пояснює керівник “Рівневодоканалу”. — На кінець вересня надходження від населення – лише 66 відсотків… От нам і доводиться знаходити всілякі способи зробити із мінуса плюс – вчимося економити.
А завдяки оптимізації та впровадженню новітніх технологій підняття тарифів влітку вдалося уникнути, наголосив Вадим Сторожук.