Болотна перспектива?

Поклади торфу в Україні мають достатньо широку географію – в першу чергу, ним багата болотяна місцевість західних та північних регіонів: Волинська, Рівненська, Житомирська, Київська та Чернігівська області. Хоча і на Черкащині видобуток торфу – не найостанніша галузь.
Нагадаємо, що державні підприємства з добування торфу до травня 2007 р. були географічно розмежовані, але саме у травні був створений концерн “Укрторф”, який об’єднав у собі такі структури, як “Волиньторф”, “Житомирторф”, “Київторф”, “Реммашторф” (Житомирська область), “Поділляторф” (Хмельницька область), “Рівнеторф”, “Сумиторф”, “Укрінстпаливо” (Черкаська область) та “Чернігівторф”. Об’єднання філій мало на меті підвищення ефективності виробництва та конкурентноздатності продукції, а також формування єдиної науково-технічної політики.

Ложка меду
На прикладі підприємства “Смигаторф”, яке працює у Дубенському районі нашої області, можна простежити досить непогані результати діяльності як самої філії, так і концерну в цілому. За словами директора “Смигаторфу” Василя ПАХАЛЮКА, останніми роками обсяги добування торфу стрімко ростуть. “Наприклад, наприкінці літа та на початку осені цього року наше підприємство збільшило минулорічні показники з добування та реалізації торфу приблизно на 25-30%. Дана тенденція, я впевнений, буде мати продовження і в наступному році”, – розповів пан Пахалюк.
Звісно, сам торф у чистому вигляді майже не застосовується, тому окрім його видобутку, підприємство займається і його обробкою, а саме осушенням та брикетуванням. Отримані таким чином “цеглинки” і становлять найбільшу цінність для споживачів. Найбільші серед них – котельні, що обладнані устаткуванням для ефективного спалювання торфобрикетів. Як повідомив Василь Пахалюк, в Україні практика переобладнання котелень під споживання торфу набирає досить високих обертів. Хоча відчутний відсоток брикетів поставляється “Смигаторфом” і за кордон – переважно у Польщу та Словаччину.
– Останнім часом кількість замовлень з цих країн значно виросла. Проте українські споживачі займають більшу частку нашої реалізації, і ця частка продовжує зростати”, – розповів директор “Смигаторфу”.
У свою чергу, заступник директора “Рівнеторфу” Микола ІВАНОВ також повідомив про збільшення обсягів добутку та реалізації торфу та брикетів. “Порівняно з 2008 роком підприємством у цьому році видобуток торфу збільшиться не менш ніж на 30%. Наприклад, вже на середину листопада “Рівнеторф” видобув більш ніж 190 тис. тонн, у той час, як за весь 2008-й рік видобуток склав 156,5 тис. тонн”, – зазначив пан Іванов.
Серед суттєвих переваг торфобрикетів він відзначає низьку вартість при порівняно високих теплотворних показниках. Так, ціна за тону брикетів коливається від 280 до 300 гривень, у той час, як тонна вугілля коштує близько 500 гривень.
Бочка дьогтю
А от перспектива якісного та швидкого зростання цієї галузі в Україні є досить туманною. За словами Миколи Іванова, перепоною для розвитку стало розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2008 року, згідно з яким торф віднесено до корисних копалин загальнодержавного значення. На перший погляд, це абсолютно логічне та виважене рішення. “Проте, це означає, що отримання дозволу на видобування торфу стає майже нездійсненною місією. Наприклад, спочатку потрібно зробити державну земельну експертизу, а для цього необхідно погодження Кабміну. Більше того, для отримання дозволу потрібно також узгодження Верховної Ради України. Тому повна документація по нашим родовищах є недосяжною мрією”, – зазначає заступник директора “Рівнеторфу”.
За його словами, на сьогодні серед дев’яти родовищ торфу, що розташовані у Рівненській області, видобуток ведеться лише на трьох – документи по них були оформлені до введення розпорядження. Інші шість на сьогодні законсервовані, і сподіватися на початок робіт тут поки що не варто.
“Був випадок, коли ми вирішили почати видобуток торфу на родовищі поблизу Володимирця. За короткий проміжок часу ми добули близько 1,5 тис. тонн сировини, обробили її та реалізували на загальну суму 15 тис. гривень. Але через відсутність документів на початок робіт підприємство було оштрафоване на 65 тис. гривень. Після цього випадку робити самостійні кроки щодо залучення інших родовищ заради збільшення обсягів видобутку торфу не хочеться”, – розповів пан Іванов.
Отже, маємо вкрай неприємну ситуацію, коли котельні переходять на обладнання для споживання торфу, а його кількості для їх забезпечення може не вистачити у власних державних підприємств. Принаймні, за словами пана Пахалюка, вже зараз “Смигаторф” працює ледь не на максимумі своїх потужностей.
Шкода, що альтернативні джерела енергії, які могли б зменшити залежність країни від російського газу, досі не знаходять достатньої уваги з боку владних осіб. Доводиться лише сподіватися, що майбутнє керівництво держави, яким би воно не було, все ж таки займеться розвитком торфодобувної галузі. Не словом, а ділом.