Ігор Попов: "Нинішня виборча кампанія не радує"

Ющенко не буде прем’єром у Януковича
– Нещодавно з’явилось фото, де Ющенко цілується з Януковичем. Правда, що Президент домовився про посаду прем’єра при Президенті Януковичу?
– Тут два аспекти. Перше, це поява цієї фотографії на першій сторінці одного видання, гасла та зовнішньої реклами з цією сторінкою. Це елементи політичних технологій одного зі штабів. Зрозуміло якого. А щодо контенту, то Ющенко в ефірі одного з телеканалів чітко сказав: "Я не буду прем’єром в уряді Януковича". Знаючи його, можу з впевненістю сказати: якщо станеться так, що Ющенко програє вибори, то в уряді Януковича його не буде. Якісь інші варіанти він може розглядати, я маю на увазі не роботу в уряді, а взагалі політичної діяльності. І тут визначальним буде те, як зможе Ющенко пропагувати далі свої ідеї, своє бачення України.
– Із досвіду екс-голови Комітету виборців України, як би ви оцінили нинішню виборчу кампанію?
– Усі технологи сходяться в тому, що нинішня виборча компанія не радує. По-перше, забагато бруду на грані істерик, брехні, яку відразу видно, що це брехня. По-друге, багато рішень у штабах приймають не митці від політики, а силовики чи корупціонери. Тому рішення виходять якісь недолугі. Кампанія не приносить естетичного задоволення тим, хто знає, як насправді мають виглядати вибори.
– Що маєте на увазі, говорячи "не митці"?
– Не політтехнологи, не аналітики, не люди, які віддали би перевагу ідеології. А люди, які кажуть: "От давайте візьмемо 20 цих "зірок", розклеїмо всюди плакати і скажемо, що вони за нас". Навіть із цими "зірками" можна було б працювати тонше, і це спрацювало би краще.
– Але так ведуться виборчі кампанії вже не один рік. Принаймні так було у 2004, 2006 та 2007 роках. Що потрібно зробити, аби ситуація змінилась?
– Певний перелом уже є. На цих виборах, через кризу і брак грошей, не працюють "карнавальні" технології. Коли: завалимо грошима, надрукуємо купу глянцю, винаймемо "зірок", проведемо концерти – і народ проголосує. Це вже не спрацьовує. Тобто прямої залежності між кількістю грошей, вбуханих в кампанію, і ростом рейтингу немає. І це робить честь нашим виборцям, вони раніше за політиків стали європейськими. Народу вже не підходить вибір: краще бородатий, ніж лисий, чи краще вусатий, ніж з косою... Це вже виборцю приїлось. Немає нових особистостей, всі кандидати відомі, стартували рано, компромат весь вилитий. Програми кандидатів виявились нецікавими, і виникла свого роду порожнеча, яку маркетинговими ходами заповнити неможливо.
Мене здивувало, що на минулих виборах велику кампанію вели люди, які кілька років успішно продавали каструлі, сковорідки... І кампанія виглядала – "ми продаєм". А люди вже потребують іншого. Потребують ідеології, чітких відповідей на питання, глибокого усвідомлення майбутнього країни.
– Але ж Сергій Гайдай, який є одним з тих, хто веде кампанію Ющенка, теж колись сковорідки продавав.
– Але крім комерційного піару, чим підробляють технологи, коли нема виборів, Сергій Гайдай провів кілька вдалих виборчих кампаній. Саме тому він в середовищі політтехнологів високо оцінюється і саме тому він залучений до цієї роботи. І результати в нього завжди якісні.
– Кого ще з нинішніх українських політтехнологів ви вважаєте професіоналами?
– Наприклад, високо ціную Олега Медвєдєва. У нього є переконання, на відміну від багатьох його колег, які за гроші будуть рекламувати хоч націоналістів, хоч лібералів, хоч промосковських, хоч прозахідних. У нього світла голова і креативний розум. І якби в штабі БЮТ вплив на рішення мали Медвєдєв, Томенко та Андрій Шевченко, то вони не програли б ні вибори у Києві 2008 року, ні вибори в Тернопільській області 2009 року.

Кампанія провальна у всіх кандидатів
– На ваш погляд, які шанси в Ющенка виграти президентські перегони?
– Я не хотів би відповідати у стилі "сам дурак". Тому що у нас вже не раз було, коли йде погоджувальна рада, виступає один шановний народний депутат, потім щось говорить другий, а той його перебиває і каже "сам дурак". Так не може бути... У Віктора Ющенка, на мою думку, є шанси як мінімум показати третій результат, але оскільки до виборів ще більше місяця, а він один з небагатьох, в кого динаміка позитивна. У деяких інших, навпаки – негативна. Саме тому я не виключаю, що є шанси на другий тур.
– Ви прийшли в Секретаріат Президента у період найнижчого рейтингу Президента. Що вас підштовхнуло до такого, мабуть, трохи ризикованого рішення?
– (Замислився.) Цікаво попрацювати у владі й реалізувати те, що ти намагаєшся доносити до неї багато років, але до них не доходить. А от коли ти всередині, то доходить набагато більше.
– Інші політики вам не пропонували працювати на них?
– (Задумливо дивиться у вікно.) Інші якось до цього, мабуть, не додумались. Але навіть якби й пропонували, то я не погодився б.
– Як ви оцінюєте роботу Комітету виборців України, вже будучи державним службовцем? Що змінилось у КВУ з вашим переходом в Секретаріат Президента?
– КВУ працює саме в тій ніші, в якій має працювати громадська організація такого спрямування. А з моїм переходом у них з’явились нові можливості. Новий канал інформації. Я і моя служба має інформацію про те, що відбувається у Верховній Раді. Громадській організації важко "перелопачувати" сотні проектів законів і розбиратись, що де робиться. Я ж маю узагальнену інформацію і можу поділитись.
А ще це канал донесення. Через мене не тільки КВУ, а й інші громадські організації дзвонять напряму і розказують проблеми. Була ситуація, коли обласні телерадіокомпанії намагались загнати в канал територіальних громад. Дурниця повна, адмінресурс у всій красі... То поки почався рух, мені віддзвонились кілька керівників ОДТРК, які мене знають, і пояснили, що відбувається. Я доповідав ще вище, і відповідно була швидка реакція.
– Виборча компанія якого з кандидатів найбільш вдала?
– Невдала у всіх. При цьому всі жаліються на кілька центрів прийняття рішень у штабах, на брак фінансів, брак порозуміння між регіональними мережами і центром. На це жаліються всі без винятку штаби. Але проблеми бувають у кожній великій виборчій компанії. Компанія не може бути жорстко структурована, інакше її було б легко розвалити, знайшовши критичну точку і вдаривши по ній.

Після виборів Президент і прем’єр мають сказати правду
– Назвіть два найімовірніші сценарії розвитку подій після президентських виборів.
– (Відкидається на спинку стільця, довго мовчки дивиться в стелю.) У будь-якому випадку після виборів нас накриє економічна криза. Уряд просто відкупився від кризи, позичивши ці двісті мільярдів гривень. (Робить довгу паузу.) Жити стане ще важче. І для Президента, хто б ним не став, чи Ющенко, чи хтось інший, і для прем’єра це буде великим викликом. У принципі їм обом, главі держави і главі уряду, доведеться виходити до народу і говорити, що треба затягувати паски. Бо позичити ще двісті мільярдів, щоб відстрочити ще на рік... (Кривиться.) Тим більше, те, що було вже позичено, не було вкладено в розвиток. У бюджеті, який подавався до Верховної Ради, було закладено 22 мільярди гривень лише на погашення відсотків за міжнародними зобов’язаннями України. А це більше, ніж на освіту, оборону і охорону здоров’я.
Але ми (Україна – авт.) справимось, вигребемось з цієї ситуації. Світова кон’юнктура покращується, але кілька років буде важко. Це економічний сценарій.
А політичний – розібратись з усіма можливими виборами. Розібратись, хто відповідає за те, щоб "вигрібати” економіку і проводити непопулярні реформи. Це єдиний сценарій. А прізвища, то це вже... Просто хтось цим може займатись гірше, а хтось – краще. Хтось буде шукати ворогів, а хтось скаже, що "так склалось і треба вигрібатись разом". Всім доведеться затягнути паски: і олігархам, і пенсіонерам, хоч пенсіонерам вже далі нікуди.
– Що ви маєте на увазі, говорячи "провести всі можливі вибори"?
– Президентські, місцеві і, можливо, дострокові парламентські, щоб вони не заважали і не висіли над нами. Дуже важливо після виборів розібратись, хто у нас в уряді і хто у нас у більшості. Бо зараз у нас ніби є більшість, яка має відповідати за уряд і за його дії, але коли сьогодні питаєш у депутатів з більшості: "Ти в більшості?”, то чуєш у відповідь "Ні, я не відповідаю за уряд”. Тому або переформатується цей парламент, хоча це маловірогідно, або скоріше за все – дострокові...
– Але ж там будуть знову ті самі обличчя. Тим більше, якщо піднімуть прохідний бар’єр, то ми можемо отримати двопартійність.
– Тут є два аспекти: чи це потрібно і чи це можливо? Якщо говорити про можливість такого розвитку подій, то я б дав відсотків тридцять, що так може статись. Для цього вистачить голосів двох політичних сил, які вже не раз доводили, що можуть домовлятись у таких питаннях. Щодо доцільності – то вважаю, що сьогодні це не потрібно. Я працював на виборах у багатьох країнах. У багатьох країнах є виборчий бар’єр і говорять про його величину. Тут важливо розуміти ту кількість виборців, думка яких вже має бути представлена у парламенті.
Якщо у нас 36 мільйонів виборців і явка складає 25 мільйонів, то 3 відсотки – це відповідно 750 тисяч. Якщо 750 тисяч підтримують якусь політичну ідею, ми пускаємо їх у парламент – це логічно. Менше, це може бути якась компактно проживаюча національна група, яку в парламент пускати необов’язково, достатньо буде представництва на місцевому рівні (облрада, райрада – ред.).
Піднімаючи бар’єр, ми робимо так, що, наприклад, мільйон людей підтримують якусь ідею, але представництва у парламенті ми їм не даємо, а це нелогічно.

На місцевих виборах потрібна "мажоритарка"
– Пане Ігорю, чи можуть, на вашу думку, змінити партійну на мажоритарну систему місцевих виборів?
– Я б сказав 50 на 50. Тому що Блок Литвина однозначно "за", Партія регіонів – "за", і та "Наша Україна", яка за Президента майже вся "за".
– А ви як вважаєте?
– Перехід до "мажоритарки” на місцевих виборах однозначно позитив. Практика показала, що в цих маленьких радах політики немає. Можливо, вона (партійна система на місцевих виборах – ред.) виправдала себе один раз, але зараз треба наблизити місцевого депутата до виборця. Бо це приводить до консервації партії, перетворення її на якусь секту.
– Але тоді проходитимуть ті, хто, умовно, дасть по мішку гречки?
– Немає питань, партії можуть висувати своїх представників і там, де ідеологічні виборці, проходитимуть її представники, але й інші матимуть шанс.
– Багато говорять про зміну системи виборів й до парламенту. Чи будуть її міняти?
– Спроба – буде, а можливості – навряд. До президентських виборів ніхто не ризикне проводити такі зміни, а після виборів не встигне, бо вибори треба проводити швидко. Хоча є законопроекти, які вже отримали висновок Венеціанської комісії і пройшли перше читання. Тут потрібно ще розуміти, що зміна виборчої системи невигідна партійним лідерам, бо вони втрачають повний контроль. Бо тоді фракція буде формуватись не зверху, а знизу.
– Якщо вибори до місцевих рад все ж залишаться "пропорційними", чи не стануть вони, так би мовити, виборами місцевих блоків?
– У 2006 році ця тенденція не була така чітка, бо разом з місцевими проходили парламентські. І тому, коли йшла велика національна реклама партії, паровозом за нею попролазили місцеві фракції такі самі, як у парламенті. Хоча майже в кожній місцевій раді є якийсь місцевий блок чи партія.
Якщо 30 травня проходитимуть лише місцеві вибори, хоч можуть знову проходити одночасно й парламентські, то представництво місцевих проектів буде значно більшим. І тому ситуація в країні загалом буде ще більш політично строкатіша, ніж зараз.
– А якщо створюватиметься якийсь іменний блок якогось регіонального лідера?
– Нещодавно Лавринович зареєстрував законопроект, який фактично забороняє участь у виборах іменних блоків. Зрозуміло, що вони захищають свій партійний інтерес, але тут наші погляди сходяться. От уявіть собі, що за кілька тижнів до виборів реєструється блок, про який раніше ніхто не чув. Вони приходять в раду, це якось переграється, хто відповідає – незрозуміло. На наступних виборах вони створюють новий бренд. Весь пазл по-новому.
Не знаю, чи пройде це зараз, але згодом у цьому була б логіка.
– Якщо дострокові вибори в парламент відбудуться, наскільки зміниться Верховна Рада?
– Думаю, не дуже сильно. Якщо вибори відбудуться в найближчі півроку після президентських виборів, то вони будуть у великій мірі їх відображенням. Можуть з’явитись в раді політичні сили Тігіпка, Тягнибока, Яценюка. Якщо вони покажуть хороший результат на президентських виборах і втримають його протягом півроку, то цілком заслужено матимуть право бути представлені в парламенті.