Володимир Хомко: "Найбільше дратує політична "болтовня”

– Прийшовши на посаду міського голови Рівного, ви знали, що у вас є рік.
– Тоді я розумів, що у мене рік чи два.
– Що за цей рік змінилось у вашому ставленні до роботи мера?
– Почнемо з того, що змінилась ситуація: у мене є не рік і не два на посаді міського голови, а чотири. Зовсім по-іншому я планую свою роботу. Одна справа – планувати на рік, інша – на чотири. За цей термін вже можна програмувати вирішення якихось стратегічних речей.
Однак змінились й умови, в яких доводиться працювати. Економічна ситуація дуже ускладнює роботу. Бюджет Рівного зменшився на 15 відсотків, а це – 70 мільйонів. За ці гроші можна було б заасфальтувати всі вулиці міста або перекрити всі дахи.
Багато речей зіграло на те, що нам доводилось змінювати бюджет. Ніхто не міг передбачити, що зупиниться "Рівнеазот", а він зупинився. Довго боролися з гральним бізнесом, побороли, але й недоотримали близько восьми мільйонів. Довелось кілька разів переглядати кошторис, шукати способи зекономити. Скоротили, наприклад, штат виконкому на півтора десятка чоловік.
– Що вдалося вам зробити за цей рік?
– Перше, що зробили, – це створили приватну фірму, яка зайнялась вивозом сміття. Тепер мені приємно, коли ваші колеги-журналісти показують щось, пов’язане зі сміттям, то дають старі кадри, де баки зі сміттям переповнені. Сьогодні вже таку картинку знайти важко.
Звісно, у нас не найчистіше місто, я бачив і чистіші – Копенгаген, наприклад. Але Рівне, як для України, дуже чисте місто. Майже немає стихійних сміттєзвалищ. Тут спрацьовує психологічний бар’єр: коли чисто, то й рука не піднімається смітити. Мене дуже обурює коли на стоянках таксі "стаканчики" з-під кави всі викидають під бордюр і коли машини від’їжджають, то весь бордюр завалений сміттям. Такого, мабуть, не зробиш, якщо любиш своє місто. Думаю, і цю проблему вирішимо, але на це потрібен час. Друге – нам вдалося заасфальтувати частину доріг в Рівному.
Третє, це благоустрій дворів і дитячі майданчики. Цього року їх встановили близько чотирьох десятків, але ще сімдесят треба поставити. Хоча знаю, що зробити необхідно ще більше, ніж зроблено.
Крім того, ми працювали над благоустроєм Басівкутського озера, у парку Хіміків, у районі вулиці Волинської Дивізії, в інших частинах міста. Вдалося знайти орендаря на "Комуненергію", і в мене великі надії на цю фірму. Це приватний інвестор, який готовий вкладати кошти у теплопостачальне господарство.
– Інвестор взяв в оренду тепломережі "Комуненергії", а це десь сорок відсотків всіх тепломереж міста. На самій же "Комуненергії" залишились борги.
– "Комуненергія" залишається діючим підприємством і здає в оренду деякі котельні, має активи. На ній залишається борг, і вона потихеньку розраховуватиметься. Скільки це займе часу, не знаю, але ми це підприємство не ліквідовуємо. Плюс у тому, що тепер поганий стан "Комуненергії" ніяк не впливає на теплопостачання міста. Є фірма, в якої є гроші і яка забезпечуватиме оселі теплом. Ми дали їм в оренду тепломережі на п’ятнадцять років, але у випадку проблем маємо право достроково розірвати договір.
– З якими проблемами найчастіше доводиться стикатись?
– Було багато дрібних справ – світлофори, ліфти, гуртожитки тощо. Загалом місто прожило рік без серйозних проблем – було тепло, холодна й гаряча вода, та й усе інше також. Ми цікаво відсвяткували День міста та інші свята, діти ходили до школи, безперебійно працювали медичні установи міста. Втім, є й серйозні проблеми у житлових масивах у районі Басового Кута. Люди, які там живуть, підпільно попрокладали каналізацію і скидають стоки у струмки, які несуть це все в озеро. Люди, які самі там живуть, самі ж себе затоплюють нечистотами, бо викачувати – дорого.
Мене обурюють самобуди. Ну де це бачено, щоб хто де захотів, там і щось будував без усіляких дозволів! Зараз узаконюють самобуди, які стосуються житла, але цим держава сама робить так, що законослухняних людей ставить в ідіотську ситуацію. Це саме стосується рахунків за комунальні послуги. Раз у три-чотири роки уряд приймає рішення зробити заліки боргів за комунальні послуги. І людина, яка не платить, сміється з тих, хто справно сплачує рахунки.
Щодо самобудів, то їх нині у місті біля трьох десятків. І справа в тому, що міська влада не має важелів, аби їх прибрати. Навіть візьміть ситуацію зі вже згаданими стоками: вивіз бочки коштує 160 гривень, а штраф, який місто може накласти на людину за самовільно прокладену трубу, – 17 або два рази по 17 гривень! Людина нічого не втрачає. Правда, тут ще потрібно мати совість. Однак здається, із цим якраз і важко.
– Що вас дратує у вашій роботі?
– Низька виконавча дисципліна. На "Рівнеоблводоканалі” в мне такого не було. Доводиться перевіряти майже кожне доручення.
– Які маєте плани на наступний рік?
– Планувати важко. Цьогоріч бюджет розвитку планувався 25 мільйонів гривень, який недовиконаний на тридцять відсотків. А витратити потрібно значно більше: 17 мільйонів – 14-та школа, приблизно 18 мільйонів – Міський будинок культури ім.Т.Шевченка, 20-25 мільйонів – стадіон і біля 20 мільйонів на НВК "Престиж". Будівництва розпочали в попередні роки багато, а грошей на нього не вистачає. Раніше хоч держава давала якісь субвенції, але цього разу держава нічого не дає. Переконаний, що треба шукати приватного інвестора. Наприклад, якщо буде будуватись сміттєпереобний завод, то це буде приватний інвестор, бо таких грошей у міста немає. Ведемо переговори. Нещодавно у мене були німці, які готові за це взятись, але одна умова – підняття тарифу на вивіз сміття. У Німеччині вигідним є переробка сміття, якщо за вивіз платиться 20 євро за тонну. Ми ж платимо менше двох євро, тобто в десять разів менше. Я ж розумію, що сьогодні ми не можемо піднімати тарифи до рівня Європи.
Хоча є світло в кінці тунелю. Фірма, з якою ми ведемо зараз переговори, пов’язана з німецькими власниками ВАТ "Волиньцемент”. То, можливо, за рахунок цього вдасться домовитись і здешевити утилізацію сміття з огляду на можливість спалювати його при виготовленні цементу.
– Були моменти за рік, що ви керуєте містом, коли ви шкодували, що стали міським головою?
– Найбільше, що мене добиває, так це політична "болтовня" на сесіях міськради. Хоч я і декларую, що залишаюсь принципово безпартійним, але все ж розумію, що суспільство має бути структуроване за партійним принципом. Для мене очевидно, що в країні мають бути потужні правоцентристька партія, лівоцентристська. І дві-три невеликих партії крайніх лівих і правих поглядів, які відігравали б роль при формуванні коаліції. Але те, що робиться зараз, – це жах! Справжніх ідеологічних партій в Україні фактично немає. Я за своїми поглядами класичний правоцентрист, але я на сьогодні не бачу, яка партія могла би представляти мої інтереси. Сьогоднішні партії – це всього лише бізнесові групи, метою яких є отримання влади у будь-який спосіб. Тому все те, що робиться в радах всіх рівнів, мене дістає.
– То, можливо, ви створюватимете свій власний місцевий передвиборчий проект?
– Мене найперше цікавить, щоб депутати міськради були не клікушами, не болтунами, не брехунами, а реальними людьми: хороші бізнесмени, хороші лікарі, хороші вчителі. Люди, які реально дивляться на життя і можуть аналізувати та приймати адекватні рішення. Як вони будуть обиратись, поки не скажу. Можливо, це буде мажоритарна чи пропорційна система. Якщо пропорційна, то тут важливо, щоб зайшли люди від тих політичних сил, які більш-менш адекватні.
Щодо свого проекту, то спокуса така є. Але поки що не роблю у цьому напрямку нічого. Думаю…
Є громадські організації, які готові зі мною співпрацювати, можливо, будуть створені якісь блоки. Але це стане ясно не раніше березня. Багато що буде залежати від результатів президентських виборів.
– Після місцевих виборів ви збираєтесь переформатовувати свою команду?
– Я не хотів би називати прізвища, але на відсотків п’ятнадцять команда буде оновлена. Вже сьогодні знаю, кого точно зі мною не буде.