“А що там за футбол?”

Гвоздики
на снігу
Черговим пікетом передсвяткову сесію Рівненської облради вирішили “прикраси­ти” студенти та викладачі Рівненського інституту Ки­їв­ського університету права. Стояти у 15-градусний мороз на вулиці впродовж декількох годин пікетувальників спонукало прагнення повернути студентський гуртожиток на вул.Короленка з комунальної власності у державну.
Ця справа почалася у 2007 році. Тоді, з ініціативи об­ласних депутатів, гуртожиток КУП був включений до переліку майна комунальної власності. З того часу керівництво навчального закладу зверталося у різноманітні інстанції з прагненням довести, що таке рішення було незаконним.
За словами проректора Ки­ївського університету права Ірини ДРОБУШ, неправомір­ність такого рішення підтвер­дили і юристи, і у Фонді держ­майна України. Адже, наголосила вона, розпорядником цього гуртожитку є Національна академія наук Ук­раїни, а майно НАНУ не передається у будь-яку іншу власність, окрім державної.
— Нам уже приходило звернення з обласної ради щодо укладання договору оренди. Тоді як наразі ми не платимо оренду, тому що май­но гуртожитку знаходиться у державній власності. Не­зрозуміло, чи будемо ми взагалі існувати в цьому примі­щенні як інститут, тому що приміщення у центрі міста — ласий шматочок. Ми зна­ємо, що є вже намагання зро­бити щось інше у цьому приміщенні (йдеться про те, що на п’ятому поверсі гуртожитку начебто почалося облаштування VIP-кімнат — авт.), — нарікає Ірина Дробуш.
Утім, її слова пізніше спростуватиме голова Рівненської облради Олександр ДАНИЛЬЧУК.
— Я не розумію, чого лю­ди стояли, мерзли. Їх ніхто звідти не виганяє, ніхто орендну плату не піднімає. Яка різниця, чи воно в комунальній власності, чи в дер­жавній? Мабуть, там більш особистісні відносини, ніж щось державницьке. Усе ви­рішить суд. Зрозумійте, це ж комунальна власність громади Рівненської області. Вони це майно нікому просто так не здадуть, не про­дадуть без рішення сесії обл­ради. Це ж не те, що все вирішує один Данильчук. Це вирішує вся сесія. Я не бачу тут проблеми, це тільки щось особисте.
Особисте чи ні, але депутати чомусь не поспішали розглядати це питання. Спочатку взагалі відмовились включити його до порядку денного, навіть коли до се­сійної зали все гучніше доносилось “Ганьба!” (до слова, Данильчук спочатку доволі здивовано відреагував на гамір: “Що там за футбол?”). У цей час на вулиці розігрувалось справжнє дійство: до студентів-пікетувальників приєдналися… представники акціонерів та колишні пра­цівники “Рівненського ли­варного заводу”. Вони грали похоронні марші, ходили з транспарантами та... виносили труну як символ захоронення приватного бізнесу.
На “ливарних” обурених так ніхто і не звернув увагу. Тоді як за студентів нарешті заступився депутат Рівненської облради Юрій ГУЛЬЧУК. Можновладці на­решті зголосилися надати представникам КУП слово за депутатською трибуною. До зали дозволили пропустити лише трьох чоловік. Ті, в свою чергу, вкотре висловили своє невдоволення рішенням облради 2007 року. У палкій промові прозвучало ім’я екс-директора Рівненського інституту Київського університету права НАН, депутата облради Дмитра ДИНОВСЬКОГО, який начебто “хоче привласнити будівлю”, та чиї інтереси, за заявами пікетувальників, захищають колеги по депутатському цеху.
— Насправді я на сторо­ні студентів, викладачів Київ­ського університету права, — відповів Дмитро Диновський. — Що ж до віп-кімнат на п’ятому поверсі гуртожитку, то це звичайний ремонт кімнат для київських ви­кладачів, який проводить підприємець Пилюк на замовлення самого ж київського керівництва...
“Дебати” Диновського та пікетувальників обласні де­путати послухали і... порекомендували вирішувати це питання в суді. Так студенти й викладачі РІ КУП розійшлися по домівках ні з чим. А на снігу біля будівлі “сяяли” розкидані ливарниками червоні гвоздики…

У кого “язик без кісток?”
Цікаво було спостерігати під час сесії за словесними дебатами та пертурбаціями у рівненському депутатському корпусі.
Відомому “дорогобудівельнику” Федору Жежуку раптом набридло працювати з цифрами та засідати у постійній бюджетній комісії облради, тому він чемно по­просився у колег до правової комісії. У цьому задоволенні, звісно, вони йому не відмовили.
Тема депутата-недепутата Олександра Козака (див. ОГО №42 від 21 жовтня 2009 року) взагалі, як виявилось, не на часі. В його справу особ­ливо не вникали, хоч він і вигукував “Я звертатимусь у прокуратуру!”…
А от тему майбутніх президентських виборів згадали ще на початку сесійного засідання. У контексті постійного блокування вуличного руху, коли до Рівного приїжджає черговий кандидат на посаду керівника держави. Депутат Рівненської облради, голова Рівненської обласної партійної організації “Фронт Змін” Тарас МАКСИМЕНКО навіть “сотворив” депутатський запит, де звертається до ДАІ якось вирішити проблему “приїзду великих персон”.
Ще хто натякав про президентські перегони, так це перший заступник голови Рівненської облради Валентин КОРОЛЮК, який тільки й “сипав” іронічними закидами у бік лідера “блакитних” Віктора Януковича. До прикладу, коли лідер фракції партії регіонів в Рівненській облраді Анатолій ЮХИМЕНКО палко заявляв: “Чому це з 16 об’єктів на Рівненщині, що заплановані Кабміном, фінансуються лише шість?”, Валентин Анатолійович від­повів, що за Януковича вза­галі всі бюджетні кошти йшли б на Донецьку область.
У свою чергу, незвично неактивним був голова фракції БЮТ в Рівненській облраді Микола КУЧЕРУК. Чи не на кожне нове питання він бурмотів собі під ніс: “Навіщо це все?.. Для чого?”
“Коли сесія облради –
хоч бери
та звільняйся”
Вищою точкою напруги на сесії можна назвати словесну перепалку губернатора Рівненщини Віктора МАТЧУКА з головою постійної бюджетної комісії облради Олегом ХОМИЧЕМ. Суперечка стосувалась недобудованої школи у селі Тинному Сарненського району. Представники депутатської комісії, яка вивчала це питання, нарікали: на дворі – мінусова температура, а школа й досі недобудована. Що роблять підрядники?
У свою чергу, Матчук доводив: хто ж буде будувати, якщо “будівельникам досі винні 1 мільйон 900 тисяч гривень”. Крім того, за його словами, “поки не надійдуть гроші в обласне казначейство, ніяких фінансових зобов’язань не реєструють”. Однак депутати такі доводи розглядали як перехід “на сторону будівельників, а не людей”.
Утім, важливо навіть не те, що говорив губернатор Рівненщини. А як він це говорив: мав вигляд дуже знервований, та й висловлювання його, зазвичай доволі розважливі, не приховували роздратування.
— Складається враження, що у нас язик без кісток, можна говорити все, що хочеш. Ви — голова бюджетної комісії (підвищує тон – авт.), що дає коментарі на телебачення? Ви що, не знаєте, що через казначейство гроші не проходять?
Після чого прозвучала фраза заступника голови Рівненської облради Валентина КРОКИ:
— Не говоріть у такому тоні з депутатами…
Однак до суперечки вже встигли приєднатися й інші обласні депутати. Хоча це обговорення до жодного путнього рішення так і не призвело. Олександр Данильчук на все це пізніше з іронією пожаліється: “Люблю працювати головою облради, але от тільки сесія — хоч бери та звільняйся…”

“Чого хоче жінка – того хоче Бог”
Коли спало на думку, що все це обговорення тинненської школи перетворилося на з’ясовування якихось стосунків, журналісти почали посмішками реагувати на випади депутатів один до одного. Це, очевидно, не сподобалось Валентину Королюку, який під час першої перерви підійшов до журналіста “ОГО” і заявив:
— Юлю, якщо ви пишете, що я не знаю регламенту, то я — за регламентом — можу припинити цей балаган, ці смішки. Я – ПЕРШИЙ ЗАСТУПНИК ГОЛОВИ ОБЛРАДИ і маю право взагалі не допустити вас до засідань, я маю такі повноваження…
— А я — журналіст, — відповіла я.
Хотіла додати ще, що ніяких повноважень не допустити мене на сесійні засідання, доки в мене є журналістське посвідчення, він не має. Аж тут мене підтримала депутат Рівненської облради Віра КОБИЛЯНСЬКА, яка чула усю нашу розмову:
— Юля, нічого не бійтесь. Я вас підтримую.
Пізніше їй самій довелося “відбиватися” від сарказму Королюка. Коли розглядали бюджетні питання, Віра Григорівна наполягла на тому, щоб розпорядником усіх коштів по Рівненській обласній клінічній лікарні виступало обласне управління охорони здоров’я. На її пропозиції перший заступник голови облради відреагував так:
— Підтримайте, колеги, підтримайте. Чого хоче жінка, того хоче Бог, — з усмішкою сказав він.
А Віра Григорівна йому у відповідь:
— І що ти цим хотів сказати? Що ти дуже розумний?