“ОГО” побувала на зйомках політичного ток-шоу

Мабуть, навіть люди, які мало цікавляться політикою, не відмовляться від можливості побачити особисто та потиснути руку керівникам нашої держави. Ну а коли все відбувається на телебаченні і є можливість не лише слухати, а й реагувати на їх слова, то це взагалі дуже захоплююча пропозиція. Саме в такому форматі побудована відома передача “Шустер Live”.

Для тих, хто не знає — це інформаційно-політичне ток-шоу за участю відомих політиків та експертів. Проходить воно у прямому ефірі, під час якого відбувається обговорення найбільш цікавих та скандальних подій тижня. Головна відмінність від інших передач подібного формату — аудиторія. Це соціологічна вибірка, яка відображає структуру населення України (вік, стать, місце проживання та ін.). Таким чином є можливість за допомогою голосування глядачів у залі приблизно оцінити позицію всіх мешканців країни, їх ставлення до обговорюваних питань.
Це те, що ми бачимо по телевізору. Але цікаво, як же все відбувається поза об’єктивом камери, чи не так? Побувавши на зйомках однієї з передач, хочу поділитися враженнями з читачами “ОГО”.

Відбір учасників на ток-шоу в регіонах виконують представники організаторів. Найчастіше вони співпрацюють з місцевими соціологічними службами, адже так легше знайти людей, що відповідають потрібним для вибірки характеристикам. Коли вас “знайшли”, потрібно заповнити анкету. Це таке собі невеличке соціологічне дослідження, яке дозволяє якісно оцінити майбутніх учасників передачі. Ну а далі все залежить від вашого бажання та вільного часу.

Щоб максимально заохотити українців до участі в “Шустер Live”, крім оплати дороги в обидва боки та проживання в готелі, організатори передбачають і невеличку винагороду. Хоча, зважаючи на цікавість самої події, це не більш ніж приємний додаток до отриманих вражень.

Прибувши у п’ятницю зранку або вдень до Києва і поселившись у готелі, випадає можливість ще трохи поблукати столицею. Адже сам ефір — лише ввечері.

Саме тоді, за декілька годин до початку, нас, учасників, повезли автобусами на передачу. І тут довелося познайомитися зі славетними київськими заторами. По столиці, від готелю до студії, довелося їхати ні багато, ні мало дві години. А потім було ще дві години підготовки уже на місці. Перевірка документів, уважні погляди охорони та підвищені заходи безпеки у зв’язку з участю високопоставлених гостей. Усе це довелося відчути на собі. У саму ж залу, де відбувалася зйомка, взагалі пропускали через металошукачі.

Далі було півгодини безпосередньої підготовки, під час якої ми знайомилися зі своїм “робочим місцем”, опа­но­вували навички роботи зі студійними комп’ютерами та проводили тренувальні голосування. Допомагали у цьому модератори. І все це на фоні жвавої метушні операторів, освітлювальників та інших працівників студії.

І от, розпочалось. Сидиш, слухаєш виступи гостей та питання експертів, реагуєш на все голосуванням. Під час реклами політики та експерти підходили до глядачів, віталися, розмовляли.

Висидіти декілька годин у прямому ефірі — не так легко, як здається. Навіть невеличкі розминки на місцях (ходити по залу не дозволялось) під час рекламних пауз не дуже допомагали. До всього, передача закінчується пізно вночі, тож останню годину прямого ефіру доводилося контролювати себе, щоб часом не заснути. Після закінчення — знову на автобуси і в готель, а наступного дня — додому.

Отакі от незвичайні та насичені враженнями вихідні часом трапляються в житті. Чого хочеться побажати й іншим.