Дрес-код в офісі: якої довжини має бути жіноча спідниця, з’ясовувала “ОГО”

Хоч поняття дрес-коду виникло досить давно, вимоги до зовнішнього вигляду продовжують діяти у багатьох компаніях та установах (як державних, так і приватних) й у наш час. Роботодавці впровадження таких правил вітають, на відміну від співробітників, що сприймають їх мало як не насильство над особистістю й порушення прав людини.

— Чимало людей ставляться досить скрупульозно до себе в цілому, а до своєї зовнішності — тим більше, — каже психолог Алла ЯРЕМОВИЧ. — Вони вважають, що мають ідеальний вигляд, а тому будь-яку критику на свою адресу сприймають досить гостро. Повне відкидання, так би мовити, “казармених умов” та вимог може виникати й у колективах творчих. Проте іноді без таких обмежень не обійтися. Найчастіше дрес-код варто вводити у тих закладах, колектив яких не дотримується елементарних правил етикету.

- Наприклад, дозволяють собі надто відвертий одяг, спортивний одяг (це не стосується працівників спортивної сфери) або ж надто яскраві кольори та строкаті відтінки. Надзвичайно корисними обмеження у зовнішньому вигляді будуть і у структурах, які постійно контактують з людьми. Це щонайменше дозволить вирізнити працівника компанії з-поміж інших людей, наприклад, якщо мова йде про банк, та викличе довіру до установи, - додає вона.

Повну версію матеріалу читайте в газеті "ОГО" від 27 січня - 2 лютого 2010 року.

Якого стилю в одязі дотримуєтесь на роботі?

Тетяна РОЙЧУК, керівник прес-служби РОДА:
— Неофіційно дрес-код є. І хоча при прийомі на роботу з жодними офіційними документами з цього приводу не знайомили, для мене потреба змін у стилі одягу була зрозумілою. Адже форму одягу передбачає сам статус установи, в якій працюю. Два роки тому у мене виникла проблема, коли у шафі не вистачало одягу ділового стилю. Тепер все навпаки — там переважно сорочки, жилети, піджаки, брюки та спідниці. Найоптимальнішим варіантом одягу для держслужбовців вважається класичний діловий костюм – причому і для чоловіків, і для жінок, хоча багато працівників одягають кофтинки замість піджаків або ж класичні брюки та светри. Табу для органів влади — джинсовий одяг. Стиль одягу — це найбільш контрольоване обмеження щодо зовнішнього вигляду держслужбовців. Решту обмежень кожен визначає сам для себе, і тут покладатись потрібно не на офіційні документи, а лише на здоровий глузд та усвідомлення того, де ти знаходишся.

Тетяна ГІНДІНА, начальник відділу економічної роботи та грошово-кредитних відносин Рівненського обласного управління Національного банку України:
— У нас існують офіційні рекомендації до стилю одягу, яких ми й дотримуємось. Це не уніформа, а певні критерії до зовнішнього вигляду працівника. Про такі офіційні рекомендації людині повідомляють, коли приймають на роботу. Особливо важливе їх виконання тими колегами, які найчастіше працюють з представниками банківських установ. Наш дрес-код дозволяє носити брюки. Категорична заборона лежить на глибоких декольте, вирізах, дуже коротких спідницях.

Роман САХНО, голова військового суду Рівненського гарнізону:
— Наш дрес-код — це військова форма. У ній ми проводимо всі судові засідання. Під час виїзних засідань на формі обов’язково мають бути шеврони. До того ж поверх форми на час судового засідання одягаємо обов’язкову мантію судді. Без форми можемо прийти на роботу лише у суботу (якщо потрібно ретельніше вивчити справу чи закінчити незавершені справи) або ж удень, коли незаплановані судові засідання. У всі інші дні — форма обов’язкова.