Буккросинг: "ОГО” вивчала один із способів читання книг, не купуючи їх

Із США до України
Буккросинг (англ. bookcrossing, іноді "книговорот”) — хобі і громадський рух, що діє за принципом соціальних мереж і близький до флешмобу. Це процес звільнення книг. Людина, прочитавши книгу, залишає ("звільняє”) її у громадському місці (парк, кафе, поїзд, станція метро) для того, щоб інша, випадкова людина могла цю книгу знайти і прочитати. Вона у свою чергу повинна повторити процес. Слідкування за "мандрівкою” книги здійснюється через спеціальні сайти в Інтернеті.

Буккросинг популярний у США та країнах Західної Європи. Найбільшу популярність він завоював в Італії. В італійському буккросингу, що називається по-італійськи PassaLibro, беруть участь навіть серйозні організації. Наприклад, влада Флоренції подарувала руху 4000 книг, які були розповсюджені по ринках міста та будівлі мерії. З Італії буккросинг проник і до Франції. Головний винуватець цього — директор флорентійського книжкового магазину Leggere per due, що має філію в Парижі, Дженнаро Капуано. "Офіційно” операція стартувала в березні 2003 року на Салоні книги в Парижі, де було "розсіяно” 2000 книг.

В основному вони з'явилися завдяки підтримки муніципалітету Флоренції, але й французькі видавничі кола виявили зацікавленість. Не оминув рух й Україну. Проте сьогодні він тільки набирає обертів, наприклад, у Києві, Львові, Дніпропетровську, Харкові.

Член руху буккросинг — буккросер — реєструється на спеціальному сайті. Потім він реєструє книги, які готується відпустити, створюючи таким чином свою "книжкову полицю”. При реєстрації кожна книга отримує унікальний код книги (англ. BCID). Буккросер "звільняє” книгу на сайті (тобто робить запис, де, коли (буде) звільнена книга), і "звільняє” її в реалі. Людина, що знайшла ("спіймала”) таку книгу, увійшовши на сайт і ввівши код книги, потрапляє в журнал книги, робить там запис про те, що буккросер відпустив цю книгу.

Буккросинг на Рівненщині
Інформацією про обмін книгами в Україні обмінюються на сайті http://znatok.ua/bookcrossing. У соціальних мережах існують групи буккросерів. Як виявилося, на Рівненщині теж є послідовники всесвітнього громадського руху. Ідея створити буккросингову полицю виникла у Братства спудеїв "Острозької академії”. Про популярність руху на Заході студенти дізналися з Інтернету.

— У нас рух буккросингу називається "книгомандри”. Спочатку реакція на нього була негативною як серед студентів, так і серед викладачів. Адже вважали, що книги просто розкрадатимуть.

До того ж, ідея "загубити” книжку у громадському місці не прижилася, адже книги хоч і залишали у різних місцях, їх часто забирали, і вони не рухалися далі, — ділиться голова Братства спудеїв Анна ТІМУШ. — Тому ми вирішили створити "безпечну полицю”, де можна залишати книги для обміну. Сьогодні в обміні задіяно приблизно 300 книг, час від часу з'являються нові видання. До руху приєдналося 1000 людей.

Полиця буккросингу знаходиться біля центрального входу до університету. Гасло руху — "З вдячністю взяв, з вдячністю поверни".

За правилами буккросингу потрібно зареєструвати книгу на сайті, де їй одразу надають серійний номер зі спеціальними наклейками. На внутрішній наклейці вказується прізвище та ім’я власника книги, його імейл і реєстраційний номер книги. На обкладинці розміщується наклейка жовтого кольору з ніжками та ручками, що вказує на те, що книга не загублена, а вільно пересувається.
Сьогодні на безпечній полиці буккросингу Острозької академії можна знайти різні видання Біблії, навчальні посібники, які студенти старших курсів передають своїм молодшим колегам, сучасну українську літературу, політичні видання, книги з історії, твори Дюма, Шекспіра, Уласа Самчука.

В одній із соціальних мереж створена група "Буккросинг Рівного”, втім, як розповідають активісти, у нашому місті рух, на жаль, не приживається. Директор Рівненської філії книжкового супермаркету "БукваТОР” Олена ІЛЬЧУК розповідає, що створювати буккросингову полицю не думали, ніхто таким не цікавився. А от своєрідні елементи буккросингу, за словами директора Рівненської обласної бібліотеки Валентини ЯРОЩУК, у Рівному таки є.

— В основному цим займаються релігійні громади. Спеціальні полички в супермаркетах чи на вулиці, звідки можна безкоштовно взяти книгу на релігійну тематику, це своєрідні елементи буккросингу. В обласній бібліотеці з квітня минулого року діють полички буккросингу. Ми починали з двох, нині їх уже чотири. Не можу сказати, що через них відбувається жвавий обмін книгами, але є люди, які обирають собі книгу і приносять щось взамін.

В основному на полицях можна знайти любовні романи, книги з психології, кулінарні рецепти. Обмін здійснюється у тому випадку, якщо книги останніх років видання і мають товарний вигляд, — ділиться пані Валентина. — На Заході цей рух, звичайно, більш поширений. Книгу можна взяти в магазині або в метро. Чому у нас він не дуже популярний? Думаю через те, що спеціаліст в Європі, отримуючи високу зарплату, може дозволити собі придбати книгу за 40 євро і залишити її на лавці. У нас книги відносяться до розряду дорогих покупок і тому зробити так складніше. Це одна з причин. Інша — люди більше обмінюються книгами між собою. І нарешті, якщо книгу купують, то для тривалого використання. Наприклад, дівчина, придбавши видання на психологічну тематику, очевидно, залишить його у себе, якщо там будуть поради для майбутньої мами.

За книгою – до Львова
Киянка Надія МОІСЕЄНКО розповідає, що ще два роки тому в Києві було кілька поличок буккросингу — і всі вони були "безпечними", тобто під наглядом своїх людей: одна — в бібліотеці, ще кілька — в магазинах одягу і ресторанчиках.

— Першою моєю здобиччю був Артем Чех "Цього ви не знайдете в Яндексі". До обкладинки був причеплений аркуш з адресою сайту київських буккросерів, ще зовсім новенького, але цікавого. Книжку я прочитала, написала гнівну рецензію на форумі, повідомила, коли і де її лишу далі. Потім почала й собі стежити, хто яку книжку відпускає. Так до мене потрапили Герман Гессе, Марія Матіос, Дереш, Діброва, навіть збірка п'єс Шекспіра мовою оригіналу з ілюстраціями тушшю і багато чого іншого. За рік я сама випустила десь 20 книжок, — каже пані Надія. — Тим часом у нас з'явився "Щоденник з ніжками" — хтось написав у зошит про свій день — і лишив десь, де його знайшов наступний. Він був таким собі часописом буккросингової київської спільноти, аж допоки не загубився.

"Зрадила" Надія Моісеєнко буккросингу з електронною книжкою. І причин тому було кілька.

— По-перше, в буккросингу рідко коли знайдеш класиків, а їх мені якраз і не вистачало, по-друге, часу "полювати" на потрібні книжки було зовсім мало і, по-третє, сайт припинив своє існування. Зараз поличка буккросингу лишилась хіба в книжковій крамниці "Є" — але там я востаннє бачила тільки застарілі морально довідники з програмування, старенькі видання часів СРСР та кілька Дарій Донцових, — зауважує дівчина.

Натомість у Львові рух розвивається досить активно. Нині у місті діють чотири буккросингові полиці. Одна з них відкрилася минулого року у книгарні "Є”.

— Сьогодні буккросингова полиця популярна серед читачів. На ній можна знайти художню, довідкову, історичну літературу, журнали. Загалом приблизно сорок примірників книг, — ділиться арт-менеджер книгарні "Є” у Львові Оксана ВАСЬКІВ. — На кожній книзі є наклейка, яка говорить про те, що книга не продається, а також буккросинговий лист, де написано контакти її власника та враження від книги. Буває, що книги знову повертаються на полицю.

В основному учасниками буккросингу є студенти, журналісти, які з радістю відправляють книгу у ”вільне плавання”. До того ж, за словами пані Оксани, це ще й зручний спосіб отримати книгу, коли не маєш змоги її придбати.




цікаво знати
Історія буккросингу почалася у травні 2001 року. Тоді американець Рон Горнбекер, спеціаліст у сфері інтернет-технологій, залишив у холі готелю 20 книжок з пояснювальними написами. Через півроку на його сайті було вже 300 активних користувачів, які "відпускали" книги і приводили нових учасників. Рух із США поширився в Європу.

Різновиди буккросингу :
- за допомогою безпечних місць (полиць, шаф);
- букрей (англ. bookray) — пересилання книг поштою від одного учасника до іншого, часто через кордони країн і континентів. Книга не повертається до буккросера, який її "відпустив";
- букринг (англ. bookring) — відрізняється від букрею тим, що книга повинна повернутися до власника.