Віталій Бойко: “Лікарня — це не театр і не супермаркет”

Коли йшла на зустріч до пана Бойка, потрапила під сильну зливу. Змокла до нитки, звісно ж, без хорошого настрою, постукала до його кабінету. Віталій Ярославович відразу запропонував гарячої кави. Доки він вирішував із секретаркою робочі питання, звернула увагу на кабінет чиновника. Навпроти столу — телевізор, на якому Перший національний транслював якусь історично-пізнавальну програму. На столі — купа паперів та книги: з одного боку столу — Набокова “Оригінал Лаури”, з іншого — масивна Біблія. Після легкого "відігріву" кавою — пішла розмова...

— Пане Віталію, як вам зміна палат на чиновницький кабінет?
— Незвично, відверто кажучи. Я якось все життя у медицині був... Після медінституту — одразу відправили на Зарічненщину. Я був єдиним анестезіологом на весь район. Тоді й поринув у щоденну лікарську працю. Це вже набагато пізніше, коли очолив обласну дитячу лікарню, трохи почав займатися менеджментом та організацією. От зараз до мене чи не щодень приходить чимало мам, бабусь і всі просять влаштувати свою дитину на роботу в обласні медзаклади. Не встигла дитина відівчитися — й відразу обласні лікарні їй подавай. “А ти поїдь у село, у район. Пропрацюй з рік-два у польових умовах, за відсутності обладнання та ресурсів. Лікарю з таким досвідом не буде ціни ні в Рівному, ні в Києві, ні в Польщі”. Не розуміють...

— Заступник голови облдержадміністрації Юрій Кічатий в останньому інтерв’ю заявляв про значні медичні реформи на Рівненщині. Про аудит, який мають провести у комунальних закладах...
— Думаю, це єдине правильне рішення. Тільки таким чином ми зможемо доцільність чи недоцільність медичної системи, яка нині діє в регіоні. Мене взагалі дивує, чому досі — за 15 років існування України — медицина досі не реформована. Гроші треба виділяти не на ліжко-місце, а на хворого! Увесь світ так працює. Медина у нас якась нелюдяна: усі витрати визначаються кількістю місць у лікарні, а не кількістю хворих, що там лікуються. Вважаю, що варто скорочувати кількість ліжок, а за рахунок цього — підвищити кількість професійних лікарів.

— Багато хто каже, що така система — “за ліжко-місцями” — звичайна корупційна схема для “викачки” грошей з пацієнтів...
— Ой, ви знаєте, я не люблю отаких слів на кшталт “корупційна схема” і так далі. Таке питання повинно бути державною політикою. Лікарі — лише заручники ситуації. Візьміть, до прикладу, Ольштин (Польща). Там 350 ліжок лікарні, типу нашої обласної. У нас — удвічі більше. А хворих лікуємо ми однакову кількість! То хто ефективніше використовує те, що має?

— До речі, яка нині ситуація з медикаментозним забезпеченням лікарень?
— За останніми підрахунками, на всі комунальні заклади Рівненщини нам потрібно 35 мільйонів гривень у рік на медикаменти. Наразі ми забезпечені лише на 30 відсотків.. Так, ми зараз підняли питання безкоштовної ургентної (невідкладної — авт.) допомоги. Людина поступає у перший день — і її усім повинні забезпечити. Однак я розумію, що на другий день перебування пацієнта у лікарні нам доведеться просити його купити ліки за власний кошт...

— Більше того, наразі, крім фінансового забезпечення лікарень, у медицині існує таке проблемне питання як лікарські помилки. Ось останній яскравий приклад: вбивство трьох людей психічно хворим у Сарнах. Експерти сперечаються: наскільки професійно було покласти нервово неврівноважену, агресивну людину до палати з шістьма пацієнтами...
— Знаєте, я наразі не буду коментувати цей випадок. Там працює медична комісія. Будуть офіційні висновки — тоді поговоримо.

— А як щодо випадку у Дубні, коли батьки втратили дітей начебто через лікарські помилки?
— Я теж відмовлюсь це коментувати. У таких “щепетильних” ситуаціях краще промовчати...

— У Рівненщини, про не раз заявляли керівники медзакладів, проблеми з дитячою вакцинацією. Зокрема, відсутня така вакцина як "Пентаксим". Тим часом, у приватних клініках, кажуть рівняни, її таки можна купити. Чому так?
— Усі вакцини у комунальних лікарнях — це державні закупівлі. Самі розумієте, наразі в Україні у цьому плані дві проблеми: відсутність фінансів та тендеру. Однак, на нещоданвій нараді міністр нас запевнив, що вакцина вже має бути. Тому раджу батькам не хвилюватися: вакцинація проти поліомієліту, звісно, обов’язкова, але не термінова.

— Той же Юрій Кічатий у тому ж інтерв’ю “ОГО” заявив, що питання кадрових перестановок на керівних посадах обласних медзакладів — відкрите. Вже “примітили” когось на звільнення?
— До завершення аудиту всіх медзакладів про це говорити рано. Питання ж не стоїть, що прийшла нова влада, отже треба нових керівників. Гарні керівники, а лікарі зокрема, не повинні ділитися на "ваші" та "наші". Хворому все одно, хто до якої партії належить у лікарні, коли іншого виходу немає. Це ж не театр і не супермаркет.

— Так було б цікаво, якби всі лікарі ходили в різнокольорових халатах — за партійною приналежністю...
— А в Штатах, в Європі так і роблять. (Робить паузу, потім посміхається і відповідає на мій здивований погляд, — авт.) Йдеться про дитячі медзаклади. За кордоном вже давно борються із так званим синдромом білого халата, коли в дитини виробляється стереотип, що людина в білому халаті може зробити боляче. З власного досвіду роботи у дитячій лікарні знаю, що це таке. Саме тому за кордоном практикують, якщо можна так сказати, різнобарв’я: медсестри, лікарі ходять у різнокольорових халатах, на яких намальовані слоники всякі, жирафи і таке інше. Я навіть бачив крапельниці у вигляді тваринок.
Ми плануємо впровадити таке у нашій дитячий лікарні. Думаю, для цього не треба багато часу чи зусиль. Головне — бажання та розуміння колективу. А маленькі пацієнти, тим більше, будуть не проти.