Жителі Рівненщини змушені жити у трупному смороді

Зупиняючись у центрі Костополя, пасажирам маршрутки доводиться закривати ніс через незвичний нестерпний запах.

— Інколи шкода мешканців міста, які тут живуть, — сказав водій маршрутки, яка курсує з Рівного через це місто. — Обідав якось тут, то й апетит зник через цей сморід. Місцеві кажуть, що “це із м’ясокосного так тхне”. Цікаво, чи існує у сучасному цивілізованому суспільстві можливість позбутись цього явища?
А й справді цікаво, невже терпіння людей настільки велике, а технічні можливості такі мізерні?

— У санітарно-побутовому плані такий запах неприємно відчувати. Справа у тому, що на Державному підприємстві “Костопільський ветсанзавод” утилізують органічні відходи та трупи впалих тварин і великої рогатої худоби. Рештки тварин спалюють у спеціальних печах. Саме ж підприємство розташоване із дотриманням усіх санітарних норм та знаходиться у п’яти кілометрах від міста, як це вимагається, — каже лікар Костопільської районної санепідемстанції Віктор Корнюша. — За викиди у повітря підприємство сплачує справно і працює за ліцензією. Попри все, норми санітарії безсилі, коли вітер подме у сторону міста, тоді запах відчувається на іншому кінці Костополя. У природі існує таке явище, як температурна інверсія, коли потоки повітря рухаються вертикально, утворюючи ефект смогу і навіть незначні викиди в атмосферу рясно “встеляють землю”. Такий ж ефект спрацьовує і на Домобудівному комбінаті, який теж є об’єктом дорікань та з цим нічого не вдієш, — запевняє лікар. — Основні викиди від утилізації органічних відходів — це сірководень та сполуки аміаку, яких є встановлені гранично-допустимі концентрації. У великих концентраціях можуть викликати отруєння. У якій концентрації викиди Костопільського ветсанзаводу — не можу сказати. Їх неможливо заміряти, адже напрямок вітру за п’ять хвилин вже інший. Та й на самому ветсанзаводі працюють люди, які не отруюються протягом робочого часу.

— Цей завод — своєрідний скотомогильник, у якому є необхідність як у туалеті у кожного вдома, — пояснив директор ДП “Костопільський ветсанзавод” Юрій Мусій. — Для нас розробляли спеціальний проект, враховували переважний північно-західний вітер, а тепер клімат змінюється і доводиться підлаштовуватись до південно-східного напрямку вітру. Замість планованої одної ловушки конденсату на виході пари встановили дві, та й те не допомагає. Був у Польщі та Німеччині і там такі ж запахи. Тільки уявіть, на птахофермах патрошать тисячі курей, а відходи з цього потрібно утилізувати, адже в іншому випадку все потрапить у річки чи у землю, що може спровокувати епідемії, захворювання. За рік ми утилізуємо 6,5 тисячі тонн різних органічних відходів, тож сподіваємося, що у майбутньому перероблятимемо органічні відходи на газ метан. Адже із чотирьох тонн таких відходів можна отримати 1000 метрів кубічних газу.