Рівняни святкують Спаса [ФОТОРЕПОРТАЖ]

Кожен селянин вважав за святий обов'язок віднести до церкви на посвяту овочі, фрукти, гриби, мед у стільниках, обжинкові вінки чи жмут колосся жита й пшениці, хліб — щедрі дари природи.
Майже всі жінки, у яких померли діти, не вживали до Спаса яблук. Існує повір'я, що в цей день Мати Божа роздає діткам на тому світі золоті яблука, а ті, чиї батьки порушили обітницю, стоять збоку і плачуть, на що Мати Божа відповідає: “Твоє яблуко свиня з'їла”. Олекса Воропай стверджує навіть, що правовірні селяни до цього дня не їли садовини, бо це вважалося гріхом. Повернувшися з церкви, родина зазвичай урочисто сідала за стіл і розговлялася: їли яблука з медом і запивали виноградним або яблуневим вином, “щоб садовина родила”.

Перед Спасом є два тижні посту — Спасівка. Існує легенда, що Спасівка — це продовження Великого посту. Бог призначив для Великого посту дев'ять тижнів, а святі отці почали просити Бога, щоб щось із тим зробив, бо для людей затяжко витримати такий довгий піст. Тоді Бог розділив той піст на дві частини: сім тижнів навесні перед Великоднем і два тижні в кінці літа перед Спасом. Ось чому за народним віруванням у Спасівку треба так само постити, як і у Великий піст.

Селяни до Спаса намагалися зібрати всі зернові. Знахарки востаннє заготовляли лікарські трави. “Діва Марія, — казали з цього приводу, — це зілля сіяла, а Спас поливав — нам на поміч давав”. Гуцули остерігалися запалювати й виносити на вулицю вогонь, а закарпатці — навіть позичати його.
Спаса — це день поминання мертвих родичів; за народною міфологією, це третій виступ мерців на світ у весняно-літньому сезоні: мерці з'являються на Страсний Четвер, на Зелені Свята і на Спаса.

Приказки з нагоди Спаса
Прийшов Спас — бери рукавиці про запас.
Спас — усьому час.
До Спаса та й рукавиці до паса.
Прийшов Спас — пішло літо від нас.
Перший Спас час припас, Петро і Павло — два прибавив, Ілля-пророк — три приволок.
Як прийде Спас, то комарам урветься бас, а як прийде Пречиста — забере їх нечиста.