"Зірка Рівного" Сергій Варварук на відпочинок чекає 11 місяців [ІНТЕРВ’Ю]

— Що відчуваєш, Сергію? Приємно бути "Зіркою Рівного"?
— П’ятдесят на п’ятдесят. З одного боку, коли ти став "Зіркою Рівного", на тебе всі дивляться, заздрять, особливо друзі. А з іншого — приємно бачити себе на плакатах і усвідомлювати, що у своєму житті чогось досягнув, хоч тобі всього 16 років.

— Коли ти почав займатись плаванням? Це був твій власний вибір?
— Років у вісім-дев'ять. Правду кажучи, це був вибір мого тата.

— Першу перемогу пам'ятаєш?
— Перший смак перемоги я відчув у 12 років. Це відчуття, яке неможливо передати. До того я був останнім, але, після довгих важких тренувань, піднявся на першу сходинку.

— Які змагання запам’ятались найбільше?
— Дорослий чемпіонат України. Там виступають досвідчені спортсмени, які вже мають не одну медаль і не один завойований приз на чемпіонатах Європи і світу.

— А взагалі, що тобі найбільше подобається у плаванні?
— Видовище. Неважливо, як хтось стрибнув, стільки переворотів він зробив, головне — це не старт, а фініш, який спочатку є невідомим. Також подобається те, що, коли люди стрибають у воду, вони повністю віддаються.

— Чого, на твою думку, не вистачає плаванню у Рівному, що ти хотів би додати?
— Багато чого. По-перше — фінансування. Погано, що у нас недостатньо коштів, басейнів, спортсменів, хороших тренерів. Навіть якщо є хороший тренер, не вистачає спортсменів, бо більшість дітей палять, п’ють, займаються незрозуміло чим, поки батьки не бачать...

— Свою майбутню професію пов’язуєш зі спортом?
— Ні, категорично ні. Я планую займатись спортом років до 27-28, якщо зі здоров’ям усе буде добре. А далі — як у житті складеться.

— Плавання займає багато часу, це заважає тобі у навчанні чи спілкуванні з друзями?
— Не буду приховувати — так. Коли мені було 12 років, переді мною стояв вибір: навчання чи плавання.
— Плавання видалось перспективнішим, і я обрав його. Тому весь вільний час проводжу в басейні, і на спілкування з друзями, однокласниками його бракує. Як, власне, і на навчання...

— Напевно, доводиться заздрити одноліткам, коли вони відпочивають, а ти в цей час на тренуваннях?
— Якраз навпаки: коли я відпочиваю, то отримую значно більше задоволення. Адже на відпочинок чекаю одинадцять місяців! Мої однолітки відпочивають по три місяці і спочатку, тижні так два, отримують задоволення, а потім їм стає нудно. А коли ти працюєш одинадцять місяців і в тебе залишається лише один місяць на відпочинок, ти намагаєшся вкласти в нього все, що хотів.

— Чи погоджуєшся з висловом П’єра де Кубертена, засновника і президента Міжнародного олімпійського комітету про те, що "Головне — це не перемога, а участь"? Чи для тебе головною є перемога?
— Той, хто так говорить, просто ніколи не перемагав. Якщо в тебе є шанс виграти — ти перемагаєш. Якщо в тебе його нема — ти говориш, що головне — не перемога, а участь...