Сьогодні в Україні відзначають свято Покрова Пресвятої Богородиці та День Українського козацтва

В цей день ми вшановуємо славних українських козаків, покровителькою яких вважається Богородиця. Це свято також і родинне – бо пов’язане з родинними і сімейними цінностями і традиціями, шанобливим ставленням до ідеалів жіночності та материнства.

Свято Покрова має древню історію, бо це свято відзначає подію, яка сталася багато сотень років тому – на початку Х століття у Константинополі в часи Візантійської імперії. Тоді вороги оточили місто. У Влахернському храмі, де зберігався омофор – головний покров Богородиці, молилися патріархи, імператор, зібралися багато жителів міста. Всі вони молилися Богові, щоб Він захистив столицю Візантії від ворогів. В цей час блаженний Андрій Юродивий зі своїм учнем побачили у видінні, як від вівтаря вийшла у оточенні багатьох святих Богородиця і свій омофор простерла над тими, хто молився – ніби покрила їх. Це була ознака того, що Діва-Богородиця покриває своїми молитвами і своєю милістю всіх, хто звертається з молитвою до її Сина, Господа нашого Ісуса Христа.

З тих давніх часів, це свято дуже вшановувалося у Київський Русі. Багато храмів було збудовано на його честь. А особливо свято Покрова шанувалося українськими козаками, тому що вони як воїни, що стояли на захисті віри християнської, були постійно в небезпеці. Але покладали свою надію на Бога і молилися до Богородиці, щоб вона захищала їх, покривала своїм покровом і визволяла від несподіваної смерті. Саме тому в усі козацькі часи головний храм в центрі січі був на честь Покрова Пресвятої Богородиці – свято вважалося престольним для козаків. Звідси виник і особливий, притаманний тільки Україні, вид ікони Покрова Пресвятої Богородиці – козацька Покрова. На ній Діва Марія зображена такою, що простирає свій покров, свій омофор над козаками, над гетьманами, над духовенством, які моляться і з надією звертають до неї свої погляди.

Для козаків свято Покрови було найбільшим і найзначущим святом. В цей день у козаків відбувалися вибори нового отамана. Козаки вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю заступницею і покровителькою. В козацькій думі про Самійла Кішку співається:

А срібло-золото на три частини паювали:
Первую часть брали, на церкви накладали,
На святого Межигорського Спаса,
На Терехтемировський монастир,
На святую Січовую Покрову давали –
Котрі давнім козацьким скарбом будували,
Щоб за їх, встаючи і лягаючи,
Милосердного Бога благали.

Відомий дослідник звичаїв українського народу Олекса Воропай писав, що після зруйнування Запорізької Січі в 1775 році козаки, що пішли за Дунай на еміграцію, взяли з собою образ Покрови Пресвятої Богородиці.

Козаки настільки вірили в силу Покрови Пресвятої Богородиці і настільки щиро й урочисто відзначали свято Покрови, що впродовж століть в Українi воно набуло ще й козацького змісту і отримало другу назву - Козацька Покрова. З недавніх пір свято Покрови в Україні вiдзначається ще й як день українського козацтва.

В це свято ми згадуємо про ті незліченні милості, які давав нам Господь протягом історії по молитвах Пресвятої Богородиці, бо головні українські святині посвячені на її честь. Згадаємо, перший кам`яний храм Богородиці Десятинної, Собор Святої Софії, який, хоч і названий на честь премудрості Божої, але престольне свято цього храму святкувалося саме на День Різдва Богородиці. Це і Києво-Печерська і Почаївська Лаври, освячені на честь Успення Богородиці. Ці святині нагадують нам про те, що Діва Марія є заступницею і хоронителькою всіх, хто звертається до неї в молитвах і покриває їх своїм покровом.

Для того, щоб усi члени сім’ї були здоровими, на Покрову старша господиня брала вишитого рушника, що був над iконою Богородиці, і розвiшувала його над вхiдними дверима. Пiд ним ставали, як йшли до церкви, i проказували:

Пресвята Покрiвонько,
Перед твоїм кривалом
Голови схиляємо.
Прохаємо, Покрiвонько,
Од лиха укрити,
Здоров’ячко наше
Знов нам обновити.

На Покрову упродовж всього дня спостерігали за погодою: якщо з Півдня дув низовий вітер, зима буде теплою, якщо дув вітер із Півночі – холодною, із Заходу – сніжною. Коли протягом дня вітер змінює напрямок, то й зима буде нестійкою. Якщо на Покрову листя з вишень не опало, зима буде теплою, і якщо сніг не випав, то його не буде і в листопаді.


Також це свято пов’язане і з народними традиціями, бо вважалося, що саме до цього свята потрібно було звершувати весілля.
До Покрови завершувався період сватань і приготування до весіль, який починався після Першої Пречистої. Дівки, яким надоїло дівувати, в свято Покрови потайки просять: “Свята мати, Покровонько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зостатися дівкою”. А на Поділлі дівчата казали: “Свята мати, Покровонько, завинь мою головоньку, чи в шматку чи в онучу – най ся дівкою не мучу!”

Як відомо, після одруження дівчина була вже молодицею і мала покривати голову наміткою чи хусткою. Намітка – це стародавнє вбрання заміжніх жінок, яке зав’язували навколо голови. Вже після просватання дівчині-нареченій покривали голову хусткою. Для дівчат Покрова – найбільше свято: у молоді починався сезон вечорниць, а у господарів – період весіль, і юнки залюбки брали участь у весільних обрядодійствах.

Сьогодні однією з суттєвих проблем у суспільстві є проблема сім`ї. Виникла вона тому, що молоді люди, які беруть шлюб, часто не мають твердої духовної опори.
Сучасний шлюб часто залишається без міцного фундаменту, бо у школі, у родині дуже мало або й взагалі не дається знань про духовні основи, традиції і звичаї українського народу – те, що передавалося з покоління до покоління, від батьків до дітей, як через науку, так і через особистий життєвий приклад. На жаль, сьогодні традиції шлюбної вірності, взаємної поваги і любові не виховуються у молоді належним чином. Згадаємо, що в давній українській родині звертання до батьків було тільки “на Ви”. Це свідчило про особливу повагу до старших, сприяло міцності родини. І хоча в давні часи економічні достатки були значно менші, ніж тепер, і люди жили в гірших умовах, сім`ї були значно більшими і міцнішими. Зараз рідко де в якій сім`ї знайдеться двоє дітей, а то і першу дитину народжувати не дуже поспішають – відкладають на більш пізній “сприятливий” час. Проте, в традиційній українській родині менше трьох дітей не було, а то – чотири і п`ять, і більше. І вистачало сил виховувати їх добрими людьми і ставити на ноги.

Свято Покрова має і виховний аспект. Воно нагадує нам про необхідність відроджувати духовні основи міцної християнської сім`ї, про те, що людей – чоловіка і жінку з`єднує Сам Господь. Як сказано у Священному Писанні: “що Бог з’єднав, людина нехай не розлучає”. Господь повелів першим людям Адаму і Єві виконувати Його заповідь плодитися і розмножуватися, наповнювати землю. А зараз, на жаль, чоловіки й жінки частіше сходяться і живуть разом не для того, щоб народжувати і виховувати дітей, а задля задоволення своїх бажань, своїх егоїстичних потягів. Так не повинно бути.

В цей день ми вшановуємо Божу Матір, як Приснодіву і ту, що народила Сина Божого і Сина Чоловiчого. Тож нехай це велике свято – свято Покрова Пресвятої Богородиці нагадає нам про справжню радість материнства, про повагу до жінки, про давні українські християнські традиції і звичаї подружнього життя. Тому що без духовного відродження української родини, неможливо відродити націю в цілому. Побудувати міцну державу можна тільки на міцному духовному фундаменті.

Джерело od-news.com