12-річна українка стала чемпіонкою світу з шахів

У понеділок переможниця Юля прилетіла в аеропорт Бориспіль, де її зустріла вся її родина, яка за неї вболіває і любить. Серед дівчат у своїй віковій категорії – 12 років — вона, українка, стала найкращою в світі! На іншому чемпіонаті світу з шахів у Грузії у 2006 році Юля була другою. А першими, третіми і т.д. були індуски, яких на такі змагання приїжджає найбільша кількість. Вони прибувають із власними тренерами і навіть психологами, які їх підтримують і готують до кожної гри. Цього року їхній психолог навіть був йогом. Він емоційно готував дівчат до кожної гри, а тренер, особливо перед іграми з Юлею (адже вони знали, що вона – їхня найсильніша суперниця), показував її попередні ігри і наставляв, як саме треба проти неї грати.

Юля ж з усім справлялася самотужки, а моральну підтримку отримувала від люблячої мами, яка приїхала разом із нею. Їхати довелося власним коштом: ні держава, ні шахова федерація не змогли оплатити дорогу і перебування в Греції, тому тренера з Юлею не було, не кажучи вже про психолога. На цю поїздку родина витратила більше 1500 євро — велика сума для пересічної родини з двома дітьми, а в державному форматі, тим більше, міжнародному – адже Юля підвищує престиж України в світі, — це взагалі не сума.

Уявіть, яка унікальна ця дівчинка, що змогла вибороти такий титул власними силами і любов’ю мами. Як же вона справилася? "Перед кожною грою я сідала за комп’ютер, знаходила там своїх суперниць, вивчала їхні попередні партії і потім разом з мамою вибирала, який дебют з ними грати", — каже Юля. Мама Ольга свого часу була чемпіонкою з шашок, але не шахів, тому на питання "Як же мама допомагала вибрати, який дебют грати?" Юля говорить — "За психологією".

Тепер вона отримає звання майстра FIDE (Світова шахова федерація), адже набрала необхідний рейтинг і перемогла в партіях проти суперниць із вищими титулами. Звання майстра спорту з шахів в Україні, хоч давно вже й заслужила, поки що не дали, тому що цю процедуру в нас завжди "затягують".

За весь турнір у Юлі лише дві нічиїх, де вона починала з виграшними позиціями, а потім пропускала деякі моменти і виходила на нічию. У ході передостанньої гри індуска Іванна Марія Фуртадо відчула, що починає програвати і запропонувала Юлі нічию, але після того, як та зібралася погодитись, Фуртадо швидко передумала, побігла до судді і сказала, що в неї просто боліла голова. А тепер уже не болить і можна грати далі. Дещо збита з пантелику, Юля зробила помилку і програла партію — перший і єдиний її програш на цьому турнірі. Засмучуватися Юлі не було коли, тому що треба було готуватися до наступної партії. Вона знала, що якщо виграє наступну партію, то посяде перше місце.

В останній переможній партії Юля буквально "задавила" росіянку Олександру Горяшкіну, повністю спростувавши вислів "білі починають і виграють". Граючи чорними дебют "слов’янський захист", з перших ходів, знаючи, що повинна виграти, Юля розгорнула потужний натиск і таки змусила суперницю припуститися помилки, коли та дозволила Юлиній королеві пробитися в тил незахищених пішаків і нещадно розгромити поле Горяшкіної.

"У мене хороша партія була з китаянкою. І з в’єтнамкою — красиво вийшло виграти", — оцінює свої ігри Юля.

На церемонію нагородження Юля загорнулася в український прапор. Їй було приємно, що вона виграла, але спочатку було незвично, що вона — чемпіонка світу.

У далекому дитинстві першим суперником і тренером Юлі був її дідусь Володимир Михайлович. Коли Юля почала вигравати (у п’ятирічному віці), її віддали в руки професійного тренера. Улюбленого тренера Леоніда Леонідовича Бородіна Юля не проміняє ні на кого. Одного разу, коли вона представляла український ліцей на шаховому турнірі в Лондоні, її помітили тамтешні тренери. Вони запропонували Юлі пожити в Англії, в хороших умовах, позайматися з потужними тренерами, отримувати стипендію 2000 фунтів (25 тис. гривень) на місяць і виступати за Англію на всесвітніх чемпіонатах. Тоді ще 10-річна Юля відповіла: "Як же я буду грати за Англію?! Я ж українка".

Юля щодня зранку робить зарядку і бігає. Це їй допомагає підтримувати спортивний дух. Любить займатися шопінгом: купувати одяг і вибирати іграшки для молодшої сестрички. Їй дуже подобається малювати і писати. Нещодавно завершила написання книги: пригодницький роман "Няйня" (так Юлю називає її молодша сестричка), в якому події розгортаються у фантастичній країні, що знаходиться під Україною (під землею). Вчить свою 3-річну сестричку Оленку грати в шахи, на що та вигукує: "Я САМ навчився!" (вона грає в таку гру, де вона — хлопчик, а не дівчинка).

На питання, чи хоче Юля бути відомою, вона відповідає: "Хотілося б, щоб знали, що є така дівчинка Юля Осьмак, яка грає в шахи. Але щоб ніхто не думав, що я якась не така стала, щоб ми всі продовжували дружити".

Наступного року Всесвітній чемпіонат із шахів відбудеться у Ріо де Жанейро, а ще перед ним проводитиметься чемпіонат Європи в Дубаї. Поїде Юля представляти Україну чи ні залежить лише від того, чи вдасться знайти на це кошти. Сподіваємося, що знайдуться добрі люди і Юлі не доведеться думати про кошти, а весь час можна буде присвятити підготовці до турніру.