Чому за кордоном не люблять розумних заробітчан [ІНТЕРВ'Ю]

Хоч престижна робота задовольняла потребу дівчини у фінансах і достатку, та адреналіну у життя Олена вирішила внести поїздкою на роботу за кордон.

— Поїхати на заробітки до сусідньої європейської країни наважилась, доки молода і незаміжня, — зізнається дівчина. — Та й країну довго не обирала, адже в інституті вивчала чеську мову, а в Чехії бувала раніше на екскурсії. Щоправда, відтоді пройшло кілька років і тепер мою чеську треба було “підтягнути”.

Тому вже за півроку до поїздки дівчина серйозно перейнялась удосконаленням чеської мови. Вільне спілкування іноземною завжди дає шанс на кращу роботу. Спеціальних курсів цієї мови у місті не знайшла, тому поглиблювала знання мови самостійно.

— Коли їхала до Чехії, вже знала, де працюватиму, адже мої знайомі знайшли мені там роботу. Та життя любить нас тішити несподіванками. У цьому переконалась, коли Моравію (історичний регіон Чехії — авт.) спіткало лихо і через потоп довелося самостійно шукати нове місце заробітку. Місяць без роботи змогла протриматись на гроші, які брала із собою. Працевлаштуватись там було надзвичайно важко. Як виявилося, українці для більшості чехів — це люди, які роблять чорну роботу.

Щось подібне до того, як у нас китайці — дешева робоча сила. Тож чехам не подобалося чути від наших земляків щось самовпевнене на кшталт: “Я знаю”, “Я вмію”. Згадуючи казкові історії знайомих про фортуну, яка за кордоном падає на плечі ледь не кожному, хто наважився спробувати щастя, переконалась, що не варто перейматись чиєюсь історією заробітків, бо однакових ситуацій не буває.

Знайти роботу вдалося у пансіоні. Це готельний комплекс, щось на зразок наших заміських готельно-розважальних комплексів. Моїм завданням було поселяти людей та організовувати потрібну кількість місць для поселення. В Україні такі обов’язки виконує адміністратор.

— Завжди з собою потрібно мати закордонний паспорт з візою на випадок, якщо документами поцікавиться чеська поліція. Із особливою старанністю перевіряють документи у місцях великого скупчення людей, приміром, на вокзалах. У Чехії деяким українцям вдається залишитись, оформивши шлюб з чехами. Такі моменти часто відслідковує поліція, цікавлячись у сусідів та інших людей, чи живе пара разом, — розповідає тонкощі життя за кордоном Олена. — Для себе зрозуміла, вирушаючи на роботу за кордон, варто мати з собою контакти вихідців з нашого міста чи хоча б країни. Це знадобиться, коли у чужій країні стане необхідною чиясь допомога.

— Хоч почувалася у Чехії як у рідній країні, та вже через місяць відчувала гостру нестачу родинного тепла і всього того, до чого звикла за роки життя в Україні. Ця поїздка змусила багато чого переосмислити в житті. В Україні мені родичі казали, що легкого нічого не буває, тому, якщо зважилась на такий крок, то мушу гідно іти до поставленої мети. Із країни, яка мене прийняла і дала дорогоцінний досвід назавжди, привезла ще більшу любов до України, адже Батьківщини там гостро не вистачало.

Крім того перейняла Олена смакові уподобання чеської кухні. Найбільше там смакували кнедлики — вироби із тіста, які можна їсти як із солодкими, так із м’ясними соусами, джемами, ягодами або ж смачнючою підливою. Натомість славнозвісне чеське пиво Олені замінили... моравські вина та кавові напої. А ще виникло бажання працювати у готельному бізнесі, хоча наскільки це реально в Україні — покаже час.

— Прикро, що вже рік Чеське консульство в Україні не видає робочих віз до цієї країни. Лише продовжують для тих, хто її вже має. То ж офіційно працевлаштуватись у Чехії тепер шансу немає. Якщо поліція виявить працівника без дозволу на роботу, то у кращому випадку громадянин України отримує депортацію і печатку у паспорті, яка забороняє в’їзд на п’ять років до країн Євросоюзу. Самі роботодавці побоюються брати на роботу без “робочої” візи, адже за це можуть заплатити покуту (штраф) у розмірі наших 25 тисяч гривень. Крім того, працедавець ризикує назавжди “зависнути” у “чорному списку” поліціянтів. То ж в гостях добре, а найкраще — вдома, — переконалась заробітчанка.