Про тих, хто у Рівному дарує казку на Різдво

Творчий колектив та малеча ДНЗ №40 по-особливому шанують та підтримують стародавні традиції святкування різдвяних свят. Уже більше 10 років ініціативна група з 5-7 педагогів, 10-12 дітей готують та показують театралізовані новорічні дійства для колективів підприємств, під шефством яких перебувають, у лікарнях та соціальних закладах.

— До зимових свят ми починаємо готуватися ще у кінці листопада. Власноруч разом з дітками виготовляємо новорічні прикраси, розмаїття яких можна побачити від стелі до вікон у нашому садочку, — розповідає завідуюча ДНЗ №40 м. Рівного Олена Прокопчук.

І справді, з вікон дитсадочка перехожим “підморгують” Діди Морози, Снігуроньки, лисички, зайчики, вовченята, а всередині — усюди вісять маленькі парашутики з подарунками.

— Тоді ж ініціативна група з вихователів, діточок та батьків розпочинає оновлення різдвяного вертепу, — продовжує пані Прокопчук. — Із року в рік ця різдвяна святиня служить оберегом не тільки нам, а й людям, яким ми даруємо свою творчість.

А оскільки за українськими традиціями у святкуванні Нового року і Різдва об'єднують три свята — Святе Різдво, Святого Василя (власне Новий рік) та Святе Водохреще, то колядникам дитсадочка вистачає роботи.

— Кожен причетний підтвердить сумлінну підготовку та організацію театралізованих дійств, які втілюють у життя активісти дитсадочка №40. А сюди входить все: колядування, водіння Кози, водіння Ведмедя, ігри за участі чортів, циган, Діда Мороза та Снігурки, Баби Яги, господаря з господинею, — зазначає Олена Прокопчук. — Ми вигадуємо образи, а потім під них шиємо костюми. Завжди попередньо розписуємо сценарний план. Відповідальні у нас за творчість — музвикладачі Олена Шевчук та Ольга Колоскова. А от ролі найчастіше виконують педагоги Ірина Кухарчук, Любов Годюк, Марія Ляшук, Лариса Борисова, і, звісно ж, наші маленькі вихованці. До речі, вони з найбільшим натхненням та захопленням підходять до цієї справи. Розумієте, справа ж не тільки у гарному співі та акторській майстерності під час виступів. Справа у душевному настрої на те, що Різдво — це народження Божого Сина, це народження чогось нового, доброго та чистого.

Найбільшої популярності серед постановок колективу отримало так зване “водіння Кози”.

— Мало хто знає, що “водіння Кози” має особливі древні значення. У скотарських та аграрних культах коза міфологічно уособлювала родючість, життєдайну силу. Проте первісно образ цієї тварини, очевидно, був пов’язаний з культом померлих предків. Водячи Козу на Різдво від господи до господи, наші предки намагалися не тільки заворожити врожай на майбутній рік, а й, прикликавши силу померлих родичів, відродити (разом з народженням нового року) добру енергію для цілого роду, — пояснює пані Прокопчук. — Життя природи ототожнювалося з життям людини і навпаки, тому до часу, коли вмирало старе й народжувалося нове, коли люди поєднувалися зі своїми предками та символічно з ними вмирали, щоб оборонити себе від можливої смерті, приурочувалася смерть і відродження Кози.

Примітно, що також з давніх-давен вважалося: чим більше колядників на Різдво відвідає оселю, тим щедрішим буде для родини рік. Тому колядникам з рівненського дитсадочка завжди раді. Минулоріч творчий колектив ДНЗ №40 навіть став лауреатом традиційного щорічного обласного етнофестивалю “Вифлеємська зірка”.

Але, без сумніву, вони це роблять не заради змагань. Вони роблять це заради людей, щоб у кожен соціальний заклад у морозний січень принести теплий різдвяний настрій.