Рівненський DJ Focus: "Музика, як наркотик: один раз спробував — і ти вже залежний" [+ІНТЕРВ'Ю]

— Нещодавно ти повернувся з міста Снятин, де на WEST NIGHT LIFE AWARDS отримав звання кращого діджея Рівного 2010 року. Як приймали своїх гостей іванофранківці?
— Це така собі своєрідна тусівка усіх діджеїв Західної України, де нагороджували кращих з кращих. Було декілька номінацій: найкращий клуб, Dj, MC, продюсер і промоутер. Зустрічали нормально. Спочатку посиділи на прес- конференції, потім нагородили номінантів, відіграли, відпочили.

— Скільки взагалі діджеїв в Україні? Чи панує там своєрідна ієрархія?
— Так щоб не збрехати, в Україні близько трьох з половиною тисяч діджеїв. Якщо брати лише Західну Україну, то нарахувати можна півтори тисячі. Але якщо виділяти тих, хто постійно грає, то список може суттєво зменшитись. Говорити про ієрархію можна довго, про це можна окрему статтю написати. Особисто для себе я виділяю таких діджеїв: dj Dandee, dj Artist, dj Woodman, dj Sancha, dj Hitman, dj Ground, dj Grey, dj Віктор Ніщенко. У цих всіх діджеїв стажу більше десяти років. Серед молодих можна виділити dj Cayman, dj Nika, dj Pee, Ну, звичайно, молодь намагається витиснути їх "з ринку". Але молоді треба ще працювати і працювати.

Сторінка DJ Focus Vkontakte - Александр Focus Гордийчук

Практикуватись і ще раз практикуватись. Найкращий досвід — це робота резидентом у якомусь клубі. Резидент — це діджей, який грає в клубі як мінімум два, а то й три рази на тиждень. Грає будь-що, починаючи з попси і закінчуючи музикою Techno і Drum&Bass.

Не просто вийти і відіграти, а подати це так, щоб людям сподобалось. Тобто фактично завдання резидента – задовольнити музичні смаки всієї публіки. А це, до речі, дуже важко, тому що люди різні. Вгодити абсолютно всім не можливо. Це приходить з досвідом.

— Як ставишся до українських рейтингів Top Dj, Top 100 DJ’s? Взагалі, на твою думку, вони потрібні, і наскільки об’єктивно вони відображають вподобання людей?
— Не можна сказати однозначно, що такі рейтинги не потрібні. З одного боку рейтинг треба, тому що люди, які тебе не знають, але хочуть запросити до себе в клуб, звичайно, в першу чергу будуть дивитись на такий рейтинг. Так само і самі діджеї, коли мають кудись їхати, вони переглядають рейтинги, або сторінки діджеїв та клубів на тому ж самому TOP DJ’s. З іншого боку, рейтинг не потрібен. Не було б його, не було б усіляких непорозумінь і сварок.

— Серед діджеїв є такі, для яких таке хобі переросло в основну професію?
— Є, звичайно, люди, для яких діджеїнг став основною роботою. Звісно, це приносить непогані гроші, але, на мою дуику, діджеїнг – це хобі. Якщо це захоплення переростає в роботу, то воно перестає бути цікавим. Втрачається той смак, адже ти йдеш на роботу з думкою про те, що так треба, а не тому, що тобі так хочеться, і тому, що це приносить тобі задоволення.



— Нещодавно ти відкрив власну школу діджеїв у нічному клубі "Лагуна", навіть уже встиг випустити перших учнів. Який відбір проходять ті молоді люди, які хочуть навчатись у твоїй школі діджеїв?
— Зараз у нас вже вчиться другий набір. Цю школу ми разом з моїм колегою Dj Dandee започаткували в нічному клубі "Лагуна". Навчання триває три місяці. За цей термін ми встигаємо викласти їм теорію і практично позайматись. Нас попросили спробувати, от ми й вирішили спробувати. Спочатку набрали лише двох людей, але потім "народ підтянувся", і так у нас вийшла своєрідна школа діджеїв. Тобто ніякої комерційної мети ми не переслідували. Коли набирав людей і проводив невеличку співбесіду, то ставив лише одне запитання. Мене цікавило, для чого це людині, чому вона хоче займатись діджеїнгом.

І коли я чув відповідь, на зразок "я без цього жити не можу", то я думаю, що такі люди при бажанні доб’ються всього. Головне — жити цим, мати величезне бажання. Тому що музика – це життя. Один раз спробував, тобі сподобалось — і ти вже залежний.

Але одразу попереджаю, щоб не хворіли зірковими хворобами. Мене колись самого так вчили. У мене особисто був період, коли я хворів "зірковістю", але мені це вчасно "відбили".

— Ти починав наприкінці 90-х, хто допомагав тоді?
— По суті мене не вчив ніхто. У мене були люди, які мене наштовхнули на це і взагалі мені допомогли. Звичайно, показали мені суто технічні нюанси, з технікою дружив завжди (посміхається), тобто які кнопки натискати я знав, але як правильно все звести, плавно перейти... Тоді, в 99-му році, не було такої модної апаратури і пітч ніхто не підганяв. Усі треки зводили на слух. Старались зробити сет за рахунок гармонійності поєднання треків, а не за рахунок самої техніки. Був dj Grey, який на той момент фактично мене підштовхнув, підказав, допоміг і навіть перший час музику свою давав. Я, звичайно, обирав все на свій смак, але він мені підказував, що тут краще це, а там — це. І згодом я побачив, що воно працює. Взагалі тоді попси майже не було. Вона лише почала проникати "в маси". Взагалі на той момент грали більше диско, хаус. Самі стилі не змінились, змінилась лише насиченість звуків.



— На якій музиці виріс ти?
— У дитинстві слухав "КІНО", "Наутілус помпіліус". Коли став трохи старший, повністю присвятив себе хіп-хопу. І співав, і танцював, навіть групу власну створив "За фокусом", з якою ми брали участь у багатьох конкурсах, часто вигравали призові місця. Тобто з музикою пов’язаний ще з дитинства.

(Сміється). Я народився в СРСР. То був такий час, коли всі діти постійно були десь задіяні, дуже добре була розвинена позашкільна програма. Оскільки моя мама працювала в Палаці дітей та молоді, я завжди крутився і бігав по ньому, і коли підріс, почав відвідувати там майже всі гуртки. І співав, і танцював. Взагалі дитинство моє були музичним. Я навіть у школі музичній 5 років провчився, по класу баяна. Мене, правда, "не вистачило" ще на два роки, щоб закінчити навчання. Але вже тоді я багато часу проводив біля диск-жокея Сергія Романішина, а зараз dj Grey. Я просто в захваті був від тієї роботи. І мамі завжди говорив, що стану або діджеєм, або лікарем. З діджеїнгом склалось, а от з лікарем — ні. Щоправда, я пробував вступати в Тернопіль, але якось воно не склалось. Вступив в РДГУ на прикладну математику, щоправда, після першого курсу не знав, чи витримаю наступних чотри роки навчання.



— Гонорари коли почав отримувати?
— Гроші я почав заробляти одразу. Нехай на той момент то не були великі суми, але то були чесно зароблені гроші. Найчастіше працював на шкільних дискотеках. Перший мій офіційний клуб був у 2001 році "Мегаполіс". На той момент то була моя своєрідна школа виживання, яка дуже багато мене навчила.

— Невдачі якісь були на початку?
— Були, звичайно, якісь моменти, але не на початку, а вже тоді, коли я більш-менш сформувався як діджей. Вперше на той момент я поїхав дуже далеко. Це була поїздка в Одесу на вечірку. Запросили мене як хедлайнера. Це взагалі специфічне місто. Там клуби або дуже попсові, або навпаки underground. От я власне потрапив в останній. Публіка трохи не сприйняла мене і ту музику, яку на той момент я грав. Саме тоді я познайомився з одним із топових діджеїв країни dj Mays (Одеса), який після мого виступу підійшов до мене, зауважив, що музика хороша, але не для Одеси. Більше таких своєрідних "проколів" не було.

— Над створенням власної музики ще не працював?
— Свою музику я ще не роблю. У нас в місті є кому її робити cj Deltaplan, One Jey, Revansh. Вони пишуть музику досить вдало. Тягатись з ними на тому рівні я ще не можу, рівно настільки, наскільки вони не можуть піти в будь-який клуб і відіграти будь-що. Хоча, я думаю, що цього року підтягну себе в цьому напрямку. Але, на жаль, не маю стільки вільного часу, щоб сидіти і писати музику. Я позиціоную себе більше як діджей. Хоча зараз усі кинулись писати музику. Зараз помічаю таку тенденцію: хочеш пробитись – пиши музику. До речі, дуже багато світових діджеїв взагалі музики не пишуть і ніколи таким не займались, і їм це не заважає бути кращими.



— Декілька слів про новий проект "Disсobanda", який ви створили разом з Mc Gonibezom та Dj Hitmanom. Що це за проект і хто виступив його ініціатором?
— Це такий собі своєрідний перфоменс. Ми гарно вдягаємось і веселим публіку. А загалом це музика 80-90-х в оригінальному звучанні. Ідея виникла на одному з дискомарафонів у "Лагуні". Ми часто працюємо разом з Gonibezom, і після проекту "Стар’y" ми запросили його знову в "Лагуну". Після виступу в нас виникла ідея, а чому б не поїздити і не повеселити людей разом. Перший виступ, запланований в НК "Золото" в Луцьку, – пройшов дуже вдало, танцювали і скакали всі )))