До Дня хіміка: Рівнянин, що 30 років пропрацював на “Азоті” [+ІНТЕРВ'Ю]

Сьогодні завод — один із найбільших в Україні виробників мінеральних добрив, джерело наповнення місцевого бюджету та місце роботи для тисяч мешканців області.

Працювали днями і ночами
А стоїть за таким успіхом підприємства наполеглива та самовіддана праця звичайних людей. Таких, як начальник цеху циклогексанолу (АК-1) Іван Фурсачик (на фото). Випускник хімічного факультету Київського державного університету прийшов на підприємство у 1984 році. 22-річний спеціаліст почав працювати помічником майстра.

Згодом посів посаду начальника зміни. У 1986 році Івана Ростиславовича переводять на посаду начальника відділення. А у 1991 році він стає заступником начальника цеху. Через чотирнадцять років роботи — чергове підвищення. Відтак з 2005 року й донині Іван Фурсачик працює начальником цеху циклогексанолу.

— Коли я, молодий хлопець, прийшов на “Рівнеазот”, мені було все надзвичайно цікаво. Адже в університеті вивчав теорію, а тут на мене чекала практика, реальне виробництво, — пригадує Іван Ростиславович. — До того ж був свідком творення історії підприємства. На моїх очах запускався новий цех з органічного виробництва. Пам’ятаю, як ми тоді, готуючи його до пускових операцій, працювали днями й ночами. Спеціально для цього цеху було поставлено компресорне, насосне обладнання, виготовлене на спецзамовлення.

У ті часи колектив цеху був здебільшого молодим. Проте допомагати запускати його у роботу приїхали й старші та досвідченіші колеги з різних куточків Радянського Союзу — Сєвєродонецька, Гродно (Білорусь), Росії. До речі, багато з них так і залишилися тут жити і працювати.

За роки свого існування “Рівнеазот” пройшов складний шлях розвитку від невеликого заводу азотних добрив до гіганта хімічної індустрії України. Підприємство переживало різні часи. Особливо складним був період після розпаду Радянського Союзу.

— Із здобуттям Україною незалежності довелося боротися за ринок збуту. Адже раніше ми працювали за держзамовленнями. Продукцію в основному збували за кордон. Натомість там її почали виробляти власні заводи. Саме тоді на “Рівнеазоті” створили відділ маркетингу, який мав займатися пошуком ринків збуту, — розповідає Іван Фурсачик.
— Працювали із вимушеними зупинками. У 2008 році зупинили цехи з виробництва адипінової кислоти у зв’язку з відсутністю її збуту. На щастя, після більш як дворічного простою роботу цеху вдалося відновити. Це були важкі часи. Але навіть у той період люди отримували зарплату, допомагали з благоустроєм інших цехів.

Зберегли кістяк колективу
У 90-ті роки багато хто пішов з підприємства у пошуках кращого життя, започатковували власний бізнес. Нині серед бізнесменів, підприємців, чиновників, депутатів можна знайти колишніх працівників “Рівнеазоту”. Кожен, хто працював на рівненському “Азоті”, згадує його з теплом у серці. Але багато хто повернувся на підприємство, а тому навіть у найважчі часи вдалося зберегти кістяк колективу, який дружній і працює на благо підприємства.

— Ми вже як велика родина, зрослися із підприємством в єдине ціле. До кожного Дня хіміка організовуємо поїздки на природу із сім’ями. Час летить швидко. На наших очах виростають діти колег, а дехто з них приходить працювати на підприємство. І на свято приїжджають вже з онуками.

Тим часом щодня Іван Фурсачик приступає до відповідальної праці. Адже цех, в якому він працює, відноситься до розряду вибухопожежонебезпечного і за рівнем небезпеки — другий після атомної станції. Втім, чоловік каже, що страху не відчуває, та й боятися ніколи.

— Я відповідальний за працівників та виробництво, слід постійно тримати все на контролі, щоб швидко відреагувати на нестандартну ситуацію, аби запобігти аварійній ситуації, — каже чоловік.
Загалом же за 27 років життя, присвяченого роботі на “Рівнеазоті”, Іван Фурсачик жодного разу не пошкодував, що пішов саме цим шляхом:

— Тут я виріс професійно, пройшовши всі сходинки кар’єрної драбини. Знайшов своїх друзів та колег, з якими разом піднімали та розвивали виробництво. І нині пишаюся тим, що тут працюю і є частиною потужного хімічного гіганта Рівненщини.

Шановні працівники хімічної галузі! Щиро вітаємо вас із професійним святом. Від усього серця бажаємо вам успіхів, здоров'я та довгих років життя. Нехай у вашому житті буде більше приводів для радості, а незгоди та негаразди обходять ваш дім стороною. Дякуємо вам за сумлінну працю. Адже з хімією пов’язане життя не лише конкретної людини, а й усього людства.

За матеріалами: Рівненська газета