Василь Шкляр: про український кінематограф, історію, Табачника та Ліну Костенко

У рамках свого візиту Шкляр взяв участь у прямому ефірі однієї з місцевих радіостанцій. Під час спілкування він поділився планами на майбутнє та навіть встиг висловити думку щодо проблем у державі. Проте найцікавіше на рівнян чекало у приміщенні самого театру. Серед присутніх, як виявилось, знайшлось багато прихильників творчості автора відомого роману «Чорний ворон. Залишенець». Останній, наприклад, розкупили одразу, ще перед початком самої зустрічі.

Автор розповів рівнянам про свої творчі плани та задуми. Найважливіший з них – написання роману «Маруся».

«Виринула із забуття отаманша Маруся, і я мушу про неї написати. Без зайвої скромності скажу, що це теж буде цікава книжка, але я не знаю, чи Бог мені відведе сил, коли її завершу – наперед не загадую. Нічого так не хочеться, як написати роман «Маруся», – сказав Василь Шкляр.

Не забув письменник і про минулий візити до Рівного. Адже саме тоді виникла ідея щодо екранізації роману «Чорний ворон». Автор роману розповів про пошуки режисера для втілення задуму в життя. На таку пропозицію відгукнувся польський режисер Єжи Гофман. За місяць книжку прочитав. Робота йому сподобалась. Проте відповів, як відрізав: «Буду знімати. Давайте гроші».

Намагання віднайти в Україні талановитого режисера, який би зайнявся екранізацією книги, успіху не принесло. Автор не виключає, що є чимало молодих талановитих телемитців в Україні, однак у цій ситуації він не може ризикувати зібраними коштами та людською довірою.

Найближчим часом, перед початком нової роботи, Василь Шкляр має намір поїхати до США. Мета поїздки – пошук спонсорів для фінансування екранізації твору «Чорний ворон». Деякий фінансовий внесок сам автор уже зробив. А саме «поклав» у фонд, котрий вже створений для зйомок, Шевченківську премію. Шкляр розповів, що фільм «Чорний ворон» – справа його життя.

Живого діалогу між присутніми та поважним гостем не вийшло. Питання та подяки передавали у письмовому вигляді. Цікавились думкою письменника з приводу різних питань. Це і політична ситуація в країні, доля української церкви, питання науки і загалом освіти в Україн. Звичайно, не всіх присутніх цікавили лише такі питання. Були в залі й справжні поціновувачі самого «продукту» відомого українця. Шкляр встиг вказати на недоліки не лише політики Табачника. Висловив лише таку думку: «Та лінія, яку зайняв у своїй діяльності нинішній міністр, більше схожа на випробовування терпіння та нервів в українського народу». Трішки покритикувати встиг і Ліну Костенко. Мовляв, в останньому її романі «Записки українського самасшедшого» знайшов історичні неточності.

Зустріч проходила не лише в режимі «питання-відповідь». Були й подяки та нові цікаві пропозиції, на які Василь Миколайович пообіцяв звернути увагу. Також рівняни рекомендували Василю Шкляру потурбуватись про стан свого здоров’я та все ж кинути курити. Автор пообіцяв: «Виженемо Табачника – кину курити».

Загалом атмосфера у залі панувала невимушена. Судячи з відгуків присутніх, три години вечора понеділка пройшли змістовно. По завершенню розмови, як і належить таким зустрічам, провели автограф-сесію.