Рівнянин побував у США на концерті Deep Purple

Bethel Woods, штат Нью-Йорк — це величезна відкрита територія з красивими будиночками, пагорбами й акуратними газонами. У центрі знаходиться амфітеатр-сцена з накритим залом.



Туди постійно приїжджають пограти зірки різної величини. І от цього разу повітря в залі наповнювали "пурпуровою магією" легенди світового рівня — Deep Purple.

12-го червня в Bethel Woods Center for the Arts звідусіль лунали звуки легенларної Smoke On The Water. Люди слухали її на мобільних телефонах, грали на гітарах, чи просто виконували акапельно.



Розігрівали публіку блюз-рок команда "Ernie and the Automatics".

Але як тільки на сцені настала тиша і вимкнули світло, публіка затихла. І через 20 секунд зал зірвався від звуків пісні "Rapture of the Deep". Після цього без зупинки прозвучало ще три пісні, і вже тоді Ян Гілан почав спілкуватися з публікою. Постійно дякував за підтримку, жартував над музикантами.



Вразила імпровізація між піснями — Як Гілан задавав голосом ноти й партії, а Стів Морс (гітара) за якусь секунду підбирав соло під цю партію. А Ян видавав вокалом такі піруети, що всі молоді вокалісти йому можуть мовчки позаздрити. А дядьку 65!
Потім наступила черга самого Стіва Морса показати своє вміння. Світло освітило тільки його, залишивши сцену у цілковитій темряві. Він виконав сумне-пресумне соло з альбому "Bananas" під назвою "Contact Lost". Ця мелодія присвячена астронавтам, котрі загинули на шатлі "Columbia".



І чотири тисячі запальничок і мобільних телефонів злетіли в повітря. Ух...

Після цього вступив оркестр (а з ними виступав ще й оркестр). І після кожної пісні один із музикантів виконував імпровізацію — барабанщик Ян Пейс і басист Роджер Гловер заворожували публіку дивними ритмами, а клавішник-віртуоз Дон Ейрі (сесійний музикант, котрий на даний момент виступає з "Deep Purple") просто довів публіку до екстазу, я ніколи не думав, що можна таке творити з клавішними!



Сумна балада "When Blind Man Cries", і... "SMOKE ON THE WATER", котру наполовину виконала публіка. Це мала бути фінальна пісня, але глядачі настільки не хотіли відпускати легенд, що вони виконали ще декілька пісень.
Барабанні палички, медіатори, футболки... Жаль, я на задніх рядах не зміг упіймати нічого на пам'ять :)

Дякую, Deep, за чудовий концерт, за атмосферу.
Усім іншим бажаю, щоб і ви в свої 60+ так "віджигали" на сцені!