Зовнішнє незалежне оцінювання очима рівненського абітурієнта

Усе розпочалося в січні-лютому, коли потрібно було зареєструватися. Сама процедура неважка, проте складнощів і тут вистачало. Дві фотографії, довідка з школи, заповнена заява та бланк – готово. Але і тут є свої «але». Не всі навчальні заклади надали інформацію абітурієнтам про перелік конкурсних предметів, які необхідні при вступі на той чи інший факультет. Звичайно, це ситуацію ускладнювало, адже вибирали предмети наосліп, враховуючи, що буде так само, як минулого року. Але предмети змінили, і деякі абітурієнти уже не зможуть вступати туди, куди планували.

Нарешті ЗНО. Після нестерпних переживань, очікувань, постійного перечитування підручників, недоспаних ночей атмосфера дуже напружена. Оцінювання з української мови та літератури відбулося у два етапи. Хто знає, кому пощастило більше — тим, хто писав тести у перший день, чи у другий, але протести в інтернеті щодо таблиці з переведенням правильних відповідей у 200-бальну шкалу другої сесії ЗНО — це реальність. Я особисто виконувала завдання з української 2 червня. Особливих претензій не маю. Минулого року, кажуть, творчі роботи оцінювали дуже низько. Особисто мене бал за написаний твір цілком влаштував. Час для написання тесту – три години, або 180 хвилин, як було написано на тестовому зошиті. Здається, вистачило кожному… Та найбільше заважало на зовнішньому оцінюванні внутрішнє переживання. Тому порада для всіх майбутніх вступників – не хвилюватися, налаштовувати себе на позитив, на спокійний робочий настрій!

Збивають з пантелику й інші абітурієнти. Наприклад, на ЗНО з української незнайома дівчина почала мене питати: «А що в тебе в 30? А в 18...?». Я не відповідала, адже так могла нашкодити лише собі. Та й інструктор подивився на нас надто уже суворо.

Другим я виконувала тест із німецької мови. Можу лише сказати, що «німців», як мені здалося, у нас стає все менше й менше. Спілкуючись з людьми, які були на цьому ЗНО, зрозуміла, що навряд чи багато абітурієнтів отримають омріяні 200 балів. Іноземна мова, як завжди, була важкою...

Ледве відпочивши від ЗНО з німецької, довелося оперативно перемикати мозок на математичний лад, адже цей тест уже через два дні! Тут не обійшлося без «приємних несподіванок». Писати нам довелося не в класі, а в шкільній їдальні! Дошка була там дуже маленькою, зате гарно пахло продуктами. Один абітурієнт здав свою роботу уже через 15 хвилин. Мабуть, розумний дуже… Але ж відповідаємо тут лише ми самі за себе.

Неочікуваними для мене були завдання з історії. Звичайно, були і питання зовсім елементарні: початок Другої світової війни, «Валуєвський циркуляр», Брусиловський прорив і т.д. Проте, були і такі, що змушують або знати напам’ять всі підручники, або мати під рукою Google. Цікавими в мене були інструктори на історії. Спочатку запитала: «А вам треба читати ці інструкції, чи ви вже їх і так знаєте? А те, що на дошці ще писати треба? Так? Ну, ви краще знаєте, то пишіть».

На останньому ЗНО з географії нарешті відчувалася невимушена атмосфера. В мене вона була особливо невимушеною, бо сиділа я в 13-й аудиторії і мала 13-й тестовий зошит. Ото вже пощастить, мабуть! Завдання також були складними, проте легшими, ніж торік.

Загалом, зовнішнє незалежне оцінювання – це, як на мене, доволі об’єктивна оцінка знань учнів. Проте і ця система має свої недоліки. Власне я, коли сумніваюся між двома відповідями, то можу вибрати неправильну, а друга людина, далека від усвідомлення предмету, могла просто вгадати. В цьому сенсі перевагу мають все ж таки екзамени.

А втім, нині, коли ЗНО вже позаду, чи не найбільше згадуєш різні пригоди та казуси, які супроводжували проходження тестування. Ось добірка “приколів”, які мені розказували друзі:

«У нас телефон постійно дзвонив, ніхто не зізнавався, чий. Говорили лише, що то хтось із дівчат забув вимкнути, бо мелодія надто «дівчача». А виявилось, що власник телефону - чоловічої статі…»

«У мене подруга на ЗНО заснула!»

«Дівчина в туалет вийшла… на годину. Її чергові довго шукали. Коли повернулася, то сказала, що в неї спина почала боліти, то вона вирішила прогулятися по коридору»

«Математика… Вже 14:00. Тиша, всі щось пишуть. Тут звук «А-а-а» - це падає інструктор зі стільчика. Вся аудиторія хвилин п'ять сміялася»

«А в нас миша по аудиторії бігала!»

«А в нас, коли прийшли ставити печатку в сертифікаті, в когось почав гудіти телефон.

Такий аврал був! Шукали, шукали в кого і де. Казали, що виженуть! А то в перевіряючої дзвонив...»

«А в нас абітурієнт п’яний прийшов»

«До нас в аудиторію ворона залетіла, то її ще хвилин десять ловили»...

Так чи інакше, ЗНО-2011 відбулося. Отож, бажаю всім абітурієнтам достойних результатів!