Рівненський DJ Borneo: «Якщо комусь підніметься настрій або відпадуть погані думки, то день я прожив недарма» [+ІНТЕРВ'Ю]

Досьє:

DJ Borneo (Павло Краснопольський)
Сімейний стан - вже вільний
За гороскопом - Діва
Улюблена музика - блюз і електро-хаус
Улюблена страва - вареники з сиром та кортоплею
Улюблений напій - вода
Улюблена фраза - Castigat ridendo mores (смехом бичуют нравы)
Про мене мало хто знає - інколи хроплю (тихенько)
Останнє, що читав - перечитував Булгакова
Друзі називають - «барадатий» )))
Найбільше дратує - нарцисизм
Найбільше щастя - мій син

«Найприємніше в роботі, коли те, що ти намагаєшся донести, знаходить відгук у серцях слухачів»
- З чого починалася твоя кар’єра DJ і радіоведучого?
Спочатку я думав, що працюватиму в торгівлі. Розпочинав кар’єру з вантажника з зарплатнею десь 50 гривень, потім був начальником відділу логістики, у «Київ-конті» був ріст до менеджера вищої ланки. Згодом заснували власну фірму з колегами, і там я вже доріс не тільки до співвласника, а й до начальника відділу збуту.

Але в один прекрасний ранок прокинувся і зрозумів, що цим займатися більше не хочу. Життя одне, і здоров’я дорожче. І йшов собі по вулиці, думав, чим хочу займатися, й зустрів свою давню подругу Люду Дьомушкіну, яка є солісткою гурту «Срібна терція» і за сумісництвом у нас озвучує рекламу. Ми розговорилися, вона звернула увагу на мій голос і сказала, що катастрофічно не вистачає чоловічих голосів для запису реклами.

Так я почав записувати рекламу, перезнайомився практично з усіма працівниками радіостанції. А потім мені запропонували проявити себе як нічному випусковому редактору, тобто стежити за тим, щоб на радіо вночі виходили справно всі програми і музика. А потім виникла ідея зробити ніч танцювальної музики. Так і з’явився проект «Borneo», звідси і похідна мого нікнейму DJ Borneo.



- Як пройшли перші ефіри?
Перші ефіри пов’язані із танцювальною музикою. Проект «Borneo» проіснував три роки. І треба було або рухатися далі, або робити щось нове. Тоді проект танцювальної музики змінився на «Українську ніч». Це були винятково хіти українських виконавців будь-якою мовою.
Саме тоді я вирішив спробувати себе як ведучий. Думаю: «А чо сидіть? скоко же можна?»

Оскільки наш директор завжди підтримує щось нове та всіляко сприяє розвитку працівника, то в мене з’явилася серед тієї музики година, де я міг просто вести лінійний ефір.

Підв’язувався до однієї пісні, говорив щось від себе, підв’язувався до пісні іншої і робив це так, щоб слухачу було цікаво.

- Не страшно було спочатку?
- Руки трусились, голос дрижав, щось клеїлось, щось не клеїлось, десь трошки звуку прибрав, десь мене не чутно зовсім. З технікою знайомився по-новому. Є різниця, між тим, коли сидиш просто DJ у студії і запускаєш музику, і коли треба слідкувати за тим, який фон, як ти говориш, яка тональність голосу, як звучить музична тема.

- Які курйози найчастіше траплялися?
Курйози були, коли до мене почали телефонувати люди вночі і відповідати на мої питання, які я висвітлював в ефірі. І я інколи забував вимикати мікрофон. І пісенька звучить, а вся наша розмова високоінтелектуальна йде у прямий ефір.

Люди не чують, що я говорю в слухавку, вони думають, що я сам з собою розмовляю і відповідаю на свої ж питання. Тобто, могло скластися враження, що в студії сидить якийсь шизоїд: сам з собою говорить, поставив питання і сам відповідає, підтверджує якісь тези.
Частенько через хвилювання забував вмикати ту чи іншу композицію в ефір, у підсумку виходило щось незрозуміле. Я хапався за голову, вбігав у студію, кричав у нікуди, бо нікого ж немає: «Заберіть мене звідси, я цим займатися не хочу, піду знов продавати коржики!» Потім брав себе в руки і повертався на своє місце.

- Що найприємніше в роботі радіоведучого?
Коли тебе розуміють, коли люди йдуть на контакт. Коли те, що ти намагаєшся донести, знаходить відгук у серцях тих, кому ти це говориш.



Дуже подобається пошук нових композицій. Я зростав трохи на іншій музиці. Це було AC/DC, Iron maden, Deep purple, «Арія», більший напрямок на рок. Коли з’явився проект «Borneo», зацікавили нові напрямки, хаос, транс, техно, електро…

- Ви з колегами зараз часто проводите вечірки у нічних клубах. Як вони проходять?
- Якщо брати вечірки «Божевільного безсоння», то у нас є чотири учасники: це MC TarantinoFF, DMC Alex, колишній резидент нічних клубів The light, «Алькатрас», «Східна брама», тобто людина з колосальним досвідом, і DJ Дред.

Спочатку ми шукали виходи по клубах через знайомства.

Ми хотіли стати ближчими до тих людей, задля яких щоночі не спимо. Щоб вони знали, бачили і розуміли, що тут сидять і працюють такі самі люди, без жодних зірок в лобі. Нормальні, звичайні хлопці, з якими можна сісти попити чаю або кефіру (кефір - традиційний напій програми «Божевільне безсоння»).



На вечірках ми граєм ту музику, що і у «Божевільному безсонні». Це пропаганда здорового способу життя, того, що ніхто не є Богом, окрім єдиного, і пропаганда слухати найкращу радіостанцію Західної України – «Радіо Трек».

- Фанати на радіо приходять?
Приходять. Зазвичай ми у «Божевільному безсонні» розігруємо або диски, або флаєр на похід на будь-яку вечірку до нашого спонсора - нічого клубу «Лагуна». І, звичайно ж, у нас є чітко визначений день, коли слухачі можуть прийти і забрати приз. І приходять люди, і кажуть: «Покажіть нам тих, хто спілкується з нами вночі, хто дає нам гарний настрій, заряд бадьорості, позитиву».

- Є якісь такі віддані фанати, яких ти знаєш в обличчя?
Такі люди є, я їх дуже поважаю.
Вони телефонують майже щодня, влаштовують зустрічі між собою. Називають їх «божевільники», а себе - «ББшники». Нещодавно навіть було весілля однієї пари, яка познайомилася саме на «Божевільному безсонні».

- Як вони познайомились?
- До нас людина дзвонить, залишає опис своєї зовнішності й номер телефону. Якщо інша людина протилежної статі каже: «Я обираю ту людину, яка залишала свій зовнішній опис», ми їх поєднуємо в пару і вони двоє мають з’явитися до нас, аби отримати флаєр на дві особи в «Лагуну». Так вони і познайомились.

- Як знайомі та друзі ставляться до твоєї роботи?
Абсолютно нормально. Тобто, коли ти лишаєшся таким самим, незважаючи на те, що є якась популярність, якщо ти «не звіздіш», не загоряється зірка в лобі, не дереш носа догори, а лишаєшся таким як був, просто Пашкою.

- Невже не було моментів, коли зірка загорялась?
Ні, абсолютно, ніколи. Інколи є заздрість до колег, які більше в цьому ді-джейському бізнесі. Заздрість через те, що хтось більше знає когось, хтось більше вміє, більш професійний. Особисто для мене заздрість - це не стимул робити щось на зло, щось партачити людям, а стимул, який підштовхує мене бути кращим, вчитися і бути дійсно першим. Так і рухався по життю.

- Які гості вже встигли побувати у тебе в студії?
У нас кожної п’ятниці гостьовий вечір. Ми взяли за правило щоп’ятниці запрошувати якогось DJ - або місцевого або того, який приїжджає до нічного клубу «Лагуна». Найяскравіший гість, як на мене, це DJ Бойко. Це мегазірка на просторах СНД, зірка Казантипу.
Також DJ Форсаж, топлес DJ Ауріка, DJ Назар, DJ Герда, DJ Джусі М. Це з людей, які гастролюють по цілій Україні, і вже мають дуже непогану репутацію серед поціновувачів клубної музики. А з місцевих були майже всі, а хто не був, той обов’язково буде. Це як про армію: «Кто не был, тот будет, кто был, не забудет».



- На вулицях впізнають за голосом?
- Радіоефір і повсякденне життя - трошки різні речі. В ефірі має бути якась радіоподача. Там зовсім інша артикуляція, зовсім інша подача інформації. Все трошки інакше.

На вулицях більше впізнають по зовнішності, коли хтось блудить сторінками ВКонтакті, сайту «Радіо Трек», якимись ді-джейськими сайтами. А інколи, коли виходиш після вечірки, то стоять просто і чекають.

- Що цінуєш в людях?
- Найбільша цінність, напевно, це відкритість і бажання йти на контакт. Відвертість, пунктуальність. По тому, як людина цінує твій час, можна судити і її ставлення до тебе.
Я взагалі люблю людей, стараюсь вірити. Але інколи просто трапляються ситуації, коли розумію, що з цією людиною спілкуватися просто не хочу. Я звик довіряти своєму чуттю, воно мене не підводило ніколи. Не люблю зверхності, «звьоздності».

«Мій найкращий друг - це мій син»
- Як відпочиваєш після роботи?
У повній тиші. Сідаю в улюблене крісло, беру на руки улюблену кицьку, і її мурчання є для мене найкращою музикою.

А взагалі найкращий відпочинок - це з моїм сином. Беру його за руку, ми гуляємо, спілкуємся з ним на будь-які теми. Це мій найкращий друг.



- Скільки йому років?
- Буде шість.

- Їздите на риболовлю?
- Я скоріше їжджу на риболовлю, а він у мене нерибацький хлопець. Він більше полюбляє активний спосіб життя, тому що енергії в дитини через край. Це батути, якісь атракціони.

Зараз планую його записати на якусь бойову секцію. Напевно, це буде бойовий гопак, тому що там вивчають, окрім методів самозахисту, українські традиції, українську культуру, українську кухню. Я вважаю, що кожен українець має знати, звідки ми походмо і куди йдемо.

- А ти патріот?
- Дивлячись, що вважати патріотизмом. Є люди, які кричать, що вони патріоти і при тому всьому не знають, не розуміють української мови. А це перше, що має бути, тому що немає мови, немає народу, немає культури.
Так, я вболіваю за свою країну, мені небайдуже, що відбувається на політичній арені, на міжнародній арені, який імідж має моя країна. Але я чітко знаю: щоб щось змінити, треба розпочинати з себе. Через те, коли я йду зранку і п’ю каву, я не кину порожній стаканчик посеред вулиці, я буду його нести доти, доки не трапиться урна для сміття.

- Чим захоплюєшся?
Більярд люблю, рибалити. Але найбільше хобі - це моя робота. Музика, очі тих, для кого ти граєш на танцполі, і вуха тих, для кого ти говориш щоночі.

- Є якась верхня планка, чого хочеться досягти?
- У кожного DJ планка - це рейтинг. Найавторитетніший - це ТОП100 у таблоїді «DJ Magazine».

- Що можеш порадити людям, які мріють працювати на радіо?
- Головне - це вірити в себе. Віра в себе - це 90 відсотків успіху. І головне - визначити ціль. Коли є одна глобальна ціль - працевлаштування на радіостанції, і є допоміжні цілі, які є своєрідною драбиною, по якій людина йде до головної. Треба чітко визначитись, що дійсно потрібно. Не «що я хочу», а «що я можу для цього зробити і що готовий зробити».

- Про що мрієш?
- Зараз найбільша мрія - працюючи на дискотеці, побачити у натовпі свого сина, який з гордістю показав би на мене і сказав: «Це мій тато!».

ПОВНА ВЕРСІЯ ІНТЕРВ'Ю — У БЛОЗІ MIA-WITH-LOVE