Рівняни на фестивалі "Підкамінь" спробували "Еліксир молодості"

Яскраве сонце, дві сцени, натхненні члени оргкомітету та волонтери, а ще, звісно, величезний камінь на горі. Ось перше, що бачили на фестивальному полі приїжджі, вивантажуючи з маршруток великі рюкзаки. Більшість далі рвучко прямувала у буковий ліс, аби нарешті поставити намет та роздивитись навколо. Адже з головної сцени вже лунав голос ведучого:



— Пам’ятайте: чим більше позитиву ви віддасте на сцену, тим більше вам повернеться, — запевняв він. Мабуть, кожен, хто цьогоріч фестивалив у Підкамені, погодиться: ці слова стали своєрідним гаслом фесту. "Хвиля позитиву" на вимогу ведучого ставала щораз сильнішою. За три дні фесту перетворити хвилю на справжнє цунамі хорошого настрою організаторам допомагали музиканти. Гурти "Гайдамаки" (Київ), "АтмАсфера" (Київ), "КораЛЛі" (Івано-Франківськ), "Дримба Да Дзиґа" (Київ), "Тінь Сонця" (Київ), "Русичі" (Білгород-Дністровський), "Оратанія" (Львів) та багато-багато інших.






Додав оригінальності й дрес-код фесту — українська вишиванка. А їх тут було на всі смаки — від традиційних сорочок до сучасних стилізованих футболок, майок, сукенок та навіть цілісіньких костюмів.

— Перше, що дійсно сильно відчувалось на "Підкамені" — це енергетика, — зізнається медсестра з Рівного Олена КУЗЬМИЧ, яка відкрила для себе цей етнофестиваль лише цьогоріч. — Позитив від мальовничої природи, адже намети ставили просто у лісі, сцени просто неба, з якої лунали "Гайдамаки", "Тінь сонця" і наші "ОТ VINTA". І це все — під пагорбом, на якому височіє Чортів камінь, що, як магніт, притягує фестивальників нагору.



Порадувала значна кількість розваг на всі смаки: тут і стрільби з арбалета, лука чи автомата Калашникова (звісно, не справжнього). А під час майстер-класів я встигла власноруч виліпити сувенір із глини, викувати собі підкову на щастя та викарбувати на пам'ять монету із символом фестивалю.

А ще встигла пригоститися спеціальним частуванням: медовухою із липового, гречаного і квіткового меду та спробувати незвичну страву від місцевих ґаздинь — "Еліксир молодості", що попри вміст часнику, льону й олії чудово смакує.



А от для студента з Острога Анатолія РОЗІТА цьогорічний фест став продовженням традиції. Втім, каже, такого розмаху та обертів на фестивалі іще не було:

— Як не стомлювався викрикувати ведучий, хвиля позитиву захлеснула з головою кожного. Незважаючи на прикрі обставини, що склались під час виступу гурту "Тінь сонця" (у бандуриста, Івана Лузана, виникли проблеми зі здоров’ям), Сергій Василюк не розчарував фанатів і мужньо розважав їх такими піснями, як "Лента за лентою" та іншими.

А гурт "Гайдамаки" вразив енергією, якою вони ділились зі слухачами. Кожен, кому пощастило відвідати їхній виступ, здавалось, став частиною великої дружньої української родини, яка як один скандувала слова улюблених пісень.

Хоча й на третій день пройшла злива, гурт "От вінта" не дав нікому змогу відчути холод і застудитись. Саме такі заходи дозволяють українцям відчути себе частиною великого українського етносу, чия культура та традиції сягають витоків світової історії.

Якби проводилось більше таких заходів, ніколи б не постало питання другої державної мови…

Щоправда, у бочці меду не обійшлося й без ложки дьогтю. Хоч фестиваль і оголосили безалкогольним, втім витримати до кінця цього статусу не вдалося. Пиво продавали чи не у кожному наметі, а от з-під прилавку можна було придбати й "гарячіші" напої. Окрім того, правоохоронці затримали й двох молодиків із кілограмом наркотиків...

І хоч гості "Підкаменя 2011" таки не лишилися осторонь хмільних напоїв, втім головним "хмелем" все ж стала музика. Бандура, скрипка, гітари, і це все із українською солодкою, дзвінкою піснею. А навколо люди у солом'яних вінках, вишиванках, танці, сміх, безсонні ночі, ватра... І як було від того не сп’яніти?

Довідково
Легенди Підкаменя
Практично кожен учасник фестивалю піднявся на гору до величезної 16-метрової кам’яної глиби, від якої й пішла назва селища (під каменем). Один переказ розповідає про богатиря, котрий приніс із гір скелю та поклав її на цьому місці, інший — про чорта, який розлютився на монахів, що з'явилися в Підкамені і вирішив роздавити монастир каменем — відірвав в Карпатах від Тустані скелю та кинув, як раптом прокричав півень, зірвалась каменюка з чортового мізинця тому і впала не на монастир, а поруч.



Вдалині, на ще вищому пагорбі, розкинувся ренесансовий монастир Домініканців XVІІ ст., де найбільшу увагу серед відвідувачів привернули автентичне розп'яття Ісуса Христа, яке збереглося ще з часів заснування храму та фігура Матері Божої в дворі монастиря, котра останнім часом почала висвітлюватись, як кажуть очевидці.

Блукати тут можна до вечора: монастирські келії, оборонні споруди, земляні вали, коринфські колони тощо. Старші жителі розповідають легенду про золоту корону Яна Собеського, закопану десь в околицях замку та лабіринти, які, начебто, ведуть від монастиря аж до самого села.

У глибині Рожаницької гори, на схід від Каменя, знаходяться дві печери із слідами людської діяльності. Кажуть вони мали природне походження і в давнину могли використовуватися як печерні церкви або каплиці. Однак, на початку XVIII ст. звідти почали видобувати камінь для спорудження монастирських оборонних укріплень, вирізаючи його за допомогою пил і відколюючи залізними і дерев’яними клинами.