У рівненській родині живе єдина в області собака породи Філа Бразілейро [+Фото]

Тільки-но я підійшла до воріт будинку завідувача нейрохірургічним відділенням Рівненської центральної міської лікарні Миколи Тимощука, як за ними мене "зустрічала" Хільда. Велика, масивна Філа Бразілейро почала гавкати. Коли ж господар собаки, тримаючи її руками, наказав сидіти, вона послухалася, перестала гавкати.
Говорити про свою собаку у цій родині можуть довго та ще із великим захопленням і любов’ю.

— Раніше, коли у нас собак не було, я дивувався, як люди можуть так довго розмовляти про своїх улюбленців. Невже у них немає інших тем для розмови? Але з появою собак у нашій родині зрозумів, що про них і справді можна говорити годинами, — ділиться Микола Тимощук.

Смерть першого собаки, який прожив у родині десять років, переживали нелегко. Але через деякий час зрозуміли, що у їхній сім’ї обов’язково має бути домашній улюбленець. Отож, знову взялися обирати породу.

— Історія появи у нашій родині Хільди доволі цікава. Чоловік був у відрядженні, а ми із донькою вирішили в інтернеті почитати про породи собак. У цей час до кабінету зайшов мій колега і, дізнавшись, що ми робимо, порадив нам взяти Філа Бразілейро. Мотивуючи тим, що собаки цієї породи — чудові охоронці і відданіших за них він не зустрічав, — розповідає дружина Жанна. — А через кілька днів по телевізору транслювали передачу про тварин і я, дивлячись її, вигукнула: "Так це ж Філа! Я вже на неї оком накинула".



Відтоді почали шукати більше інформації про цю породу, дізнаватися у людей, які мають собак, який у неї характер, яка вона в сім’ї, як поводиться з дітьми. Визначалися довго, адже завести собаку — серйозний крок для сім’ї і приймати його слід виважено. Зрештою, вирішили таки замовляти Філу Бразілейру. Але виявилося, що в Україні це не так вже й просто зробити. Собак такої породи у нашій країні обмежена кількість. Для прикладу, у Тернополі і Житомирі їх немає, в Луцьку — один, в Києві є кілька собак, але це у заводчиків, та розплідник у Донецьку. Тому щеня замовили через розплідник у Києві: Хільду привезли з Воронезького розплідника.

— Доволі цікавим було моє перше знайомсто з цією породою, коли я приїхав до Києва забирати щеня. Виявилося, що в заводчиків був дід нашої Хільди, якого на той момент зачинили в квартирі. Ми довго спілкувалися з господарем, вони нам показали нашу собачку. А в кінці розмови я кажу: ви мені покажіть хоч того діда, щоб я міг побачити, якою вона буде, як виросте. Господарі погодилися, але сказали не дивитися собаці в очі, тому що він може неправильно зрозуміти і відповідно агресивно поводити себе, подумавши, що це йому виклик. Це була квартира сталінського типу з відносно невеликою кухнею, на якій ми й сиділи. І коли господар заводив собаку, спочатку через двері зайшла голова, потім шия, але весь кобель так і не зайшов, не вмістився. Я ж його і подивитися хочу, і боюся, бо сказали в очі не дивитися. Отаке було знайомство.



Коли Хільду привезли до оселі, вона була маленьким, гарненьким "ведмедиком". Любила бути на руках. А якщо господар сидів у своєму улюбленому кріслі, маленька Хільда вмощувалася йому на коліна і спала.

У їжі Хільда неперебірлива: любить усе, особливо солодощі. І треба бачити, як вона їсть цукерки, дивуються господарі. Настільки акуратно їх розмотує, що обгортки вд цукерок залишаються нерозірваними.

Улюблена іграшка Хільди — пошматований м’яч. Коли вона хоче погратися, то бере його в зуби, приходить до когось і мордою штовхає, мовляв, пішли гратися.

— Філи Бразілейро — своєрідні. Діти та близькі можуть робити з ними все, що завгодно: гладити, гратися, тягнути за шкіру, робити складки. А от до чужих людей вони ставляться обережно та насторожено, хоча не скажу, що агресивно, — розповідає Микола Тимощук. — Цей собака — захисник. Коли приходить чужа людина, він відразу лягає між нею і господарем. Тихенько вивчає незнайомця, здавалося б, не маючи до нього ніякого діла. Але якщо розцінить у чужій людині загрозу для господаря, в якості попередження може перший раз рикнути, але вже наступного разу захищати господаря.



Філа Бразілейро — чи не найкращий охоронець. За словами господарів, породу вивели в Бразилії для полювання на ягуара і охорони плантацій кави (перед нею ставилося завдання зловити раба, який втікав з плантацій, та утримати його). Цікавий факт: якщо у нас прийнято писати на огорожі до оселі: "Обережно, злий пес", то у Бразилії пишуть: "Філа". І цього достатньо, щоб люди розуміли, що туди не варто йти.

За словами пані Жанни, Хільда повинна постійно бачити своїх господарів.
— Якщо ми всі знаходимося в кімнаті і з якихось причин не хочемо, щоб тут була собака, вона "зчиняє скандал", скиглить. Але якщо просто відкрити двері, Хільда лягає, кладе на порозі морду і тоді вона спокійна, — розповідає господиня. — А ще собка полюбляє спати поруч з господарями: півночі на килимку біля господаря, півночі — біля господині. А може піднятися нагору, подивитися як там діти. Словом, у неї все під контролем. А от щоранку, коли ми прокидаємося, у Хільди — вибух емоцій. Вона має кожного з нас привітати, облизати і "поцілувати".

Переконані, що ваша кішечка, собака, шиншила, хом’ячок чи папуга варті, аби про них дізналася вся Рівненщина, пишіть нам на електронку info@ogo.ua — і ми із задоволенням розкажемо про вашого домашнього улюбленця.