Тур вихідного дня: що цікавого подивитися у Львові [+Фото]

Це вулиця Вірменська. Одна з найгарніших у Львові. Нині у місті проживають 3,5 тисячі вірменів, підтримують свою культуру. До речі, вони вважають Львів духовною столицею всіх вірмен України.

Вірмени втратили свою батьківщину, коли в ранніх роках Середньовіччя тюркомовні племена вигнали їх з рідної землі. Вони розійшлися по всьому світу і Данило Галицький запросив їх у Галичину, вирішивши, очевидно, що ворог мого ворога — мій друг. Через те, що вірмени боролися проти турків і татар, вони були потрібними і у Львові.

Виявилося, що вірмени — найкращі в світі торговці. Вони створили у Львові надзвичайно потужну громаду. Прибувши до міста, ці люди почали контролювати всю східну торгівлю. Кожен купець, який їхав із Сходу через територію Речі Посполитої, мав в’їжджати до Львова. До того ж вірменські купці виступали у Львові торговими перекладачами. Це була хороша, але й небезпечна робота. Бо крім цього, вони працювали санітарами й контррозвідкою. Адже, коли до міста приходив караван, він обов’язково ставав на вулиці Личаківській на десять днів на карантині, тому що місцеві мешканці боялися, щоб купці не принесли "заразу". Крім того, вони знали, що в кожній валці є шпигун, для чого й висилали своїх перекладачів. Якщо все було гаразд, вірменські перекладачі допомагали знайти покупців. За свої послуги вони брали 5% за угоду від загального валу. Таким чином, вірмени заробили такі великі статки і всі будинки на вулиці належали їм.

Разом з тим, найбільшою проблемою у вірмен до кінця XVIII століття був катастрофічний брак вірменських жінок. Вони не могли одружуватися з представницями інших націй, тому кожна вірменка, яка жила у Львова, була на вагу золота.

На вулиці Вірменській розташована найстаріша в Західній Європі вірменська церква. Вона складається з трьох будівель XIV, XVIII та XX століть.



Вірменське подвір’я навколо самої церкви цікаве надгробними плитами, які там лежать. Нерідко екскурсоводи розказують, що їх поклали для того, аби людина могла ходити по них, терти і завдяки цьому потрапить до раю.



Але якби ж то все було так просто. Насправді на цьому місці було кладовище. Коли ж до Львова прийшли австрійці, то здивувалися, як тут ще не почалася епідемія: у центрі міста було три кладовища, а поряд — криниці з водою. Тому вони наказали ліквідувати локальні кладовища у Львові, ексгумувати і перенести тіла. Так було створене Личаківське кладовище для найшанованіших людей міста.

На Вірменській вулиці була школа, жіночий вірменський монастир, перший у Львові банк, який також відкрили вірмени, і кладовище. Все, що потрібно було людині, знаходилося фактично в одному місці. Залишалося тільки знайти ресторан, де можна було б гарно провести час. Колишній банк і став рестораном, який нині називається Mons Pius, що в перекладі означає "гора милосердя".



Банк, який був на місці ресторану, давав гроші під маленькі відсотки — 4%. Коли у XVIII столітті австрійці прийшли до Львова, їхні чиновники дуже потребували грошей. Але їм було заборонено брати позики у комерційних банках, оскільки це вважалося корупцією. Тому роль посередників виконували львівські євреї. Вони брали гроші у банку під 4%, а австрійцям віддавали під 10%. Згодом НКВД конфіскує депозитарії вірменського банку і після цього він вже ніколи не відродиться.



До речі, Ян Мартиросович, який керував банком на початку ХХ століття, був дуже цікавою людиною. Він відомий тим, що зробив у Львові два винаходи: винайшов перший у Львові унітаз з підігрівом і автоматичну парасольку (доробивши пружинку та кнопку).

Біля ресторану Mons Pius і нині височіє колона святого Христофора, святого, який опікується подорожніми. Тому у вірменських церквах зустрічається багато його фігурок. Цю колону поставив вірменський суддя Христофор Августинович на честь свого патрона.



Значної популярності вулиця Вірменська набула із відкриттям тут музею-ресторації "Гасова лямпа".




Виявляється, що першу у світі гасову лампу винайшли саме львівські фармацевти Ян Зег та Ігнатій Лукашевич. Вони "зустрічають" відвідувачів на вході у ресторацію: бронзовий Ян Зег за столом біля входу у сам заклад, а Ігнатій Лукашевич виглядає з третього поверху.

Коли ви приїдете до Львова, вам показуватимуть величезну кількість "гламурних" закладів. Але на вулиці Вірменській є кав’ярня ще з часів Радянського Союзу, яка і нині користується неймовірним попитом.




Вона не має модної рекламної вивіски, а між тим після одинадцятої години ранку у неділю тут яблуку немає де впасти. Тут і досі по-особливому варять каву. До речі, всі дисиденти, які були свого часу у Львові, описують це місце. І якщо повісити фото всіх визначних людей, які бували у цій, на перший погляд, непримітній кав’ярні, їм не вистачить місця на стінах.

Тож, коли будете у Львові, обов’язково завітайте на вулицю Вірменську, що у центрі міста.