Рівненська акторська родина Ніколаєвих — дві різні ноти у мелодії кохання

Вони — дві абсолютно різні ноти. Вона — стримана, але неймовірно творчо натхненна жінка. Він — розкутіший, з часткою здорового цинізму чоловік. Вони різні у поглядах на життя, у поведінці і навіть манері говорити. Але міцно поєднує їх турбота і віра одне в одного. У нашому тет-а-теті цього разу - Ігор та Ніна Ніколаєви, актори Рівненського облмуздрамтеатру.

Історія знайомства: Здолбунівський чел і кругла відмінниця
Ігор: Перший курс. Я такий модний здолбунівський чел. Прийшов на посвяту в студенти. І тут приходить така середньостатистична хорошистка. У звичайній спідничці.
Ніна: Ну чого ти применшуєш. Кажи, що прийшла така сіра мишка... заучка... :)
Ігор: Так-так.
Ніна: Ми вчилися в одній групі. Пам'ятаю ще навіть, коли я прийшла, Ігор так визирнув з-за чиєїсь спини і каже так єхидно: “Сідай-сідай”. Потім сіли ближче, потім ще ближче...
Ігор: Заговорював я її. Розумієш, на той час вона була трошки закомплексована, з мільйонами зажимів (є таке акторське поняття). А я був навпаки розкомплексований і розбещений до нереального. От і взяв собі за основу поміняти нас місцями. Насправді так і вийшло. Ми одне за одного взялися: вона мене в науці підтягувала...
Ніна: А він мене “по життю” :) Саме цікаво, казали, що Ігорю я абсолютно не подобалася. А ось як все склалося... Вже скоро двійко діток матимемо :)



Сьогодення: Мистецтво, трудоголізм та театральні діти
Театр Ніколаєви “штурмували” :) Прослуховування складалося з двох етапів - випадкового знайомства з режисером "Берестечка" Дзекуном, та його зауваженнями і художньої ради, де , крім нас, в театр прослуховувалась ще одна дівчина. За браком місць у театрі ні одну з дівчат не повинні були взяти, було місце для хлопця. Та після перегляду художня рада одноголосно проголосувала, щоб взяти Ніну і Ігоря, та, знаючи про їхні стосунки, запропонували розділити одну ставку на двох.

На сьогодні ж найвдалішою своєю роллю Ніна вважає Старуню, з вистави “Останній строк”. А у Ігоря — це Сципіон в “Калігулі”. Хоча Ігор зазначає, що “улюблених ролей у мене практично немає. Можливо, тому, що дуже самокритична людина”.



Про те, як вдається втілювати образи та що у цьому процесі найважче, відповідають так:

Ігор: Найважче “оправдывать неоправданное”. Я завжди любив виконувати складні ролі: де багато танців, постановочних моментів, сценічного болю тощо. Це має йти від режисера. Я за характером такий, що мене треба постійно підструнювати. Тоді я зроблю все!

Ніна: У мене трошки по-іншому. Я навпаки робитиму “потрійний пірует”, навіть якщо від мене цього не вимагають. Я намагаюся зацікавитися нецікавим, скажемо так. У будь-яку роль треба вміти закохатися.

Ніна додає, що, звісно, в кіно зіграти теж не відмовилася б, якби запропонували... Щоправда, за браком часу не виходить відвідувати кастинги, їздити, шукати.. Був досвід телевізійних зйомок на СТБ, але, як каже Ніна, це був більше “кумедний досвід, ніж професійний”.



Ніколаєва мріє з дитинства навчитися грати на скрипці (про це, до речі, вона писала у блогах на OGO.ua — авт.). Як не дивно, зараз, у період вагітності, це бажання посилилося. Тому Ніна прийняла рішення займатися з викладачем.

У цей час вона встигає іще “працювати голосом”, начитуючи дитячі навчальні програми.
— Я працюю всюди, де є можливість, — каже з посмішкою актриса.
— Ніна по життю такий трудоголік, яких ще пошукати варто! — додає не без гордості Ігор.
— Просто, коли довго нічим не займаюсь, я починаю хворіти :)

Навіть під час народження першого сина Ніна не брала декретної відпустки. Завдяки тому, що в театрі з розумінням поставилися до їхньої з Ігорем ситуації, робочий графік їм складали практично без пересікань. Тоді, згадує Ігор, у нього з'явилась чудова можливість набратися досвіду у догляді за малесенькою дитинкою. Тому до народження другої — він готовий на всі сто! :)

Легенда про ім'я Ніна від Ніни
Ім'я Ніна пішло від чоловічого грузинського імені Анін. А оскільки на той час були гареми, жінок у них було багато, всіх дружин називали: Чия? — Аніна. Ось так набридло їм на всіх Аніна-Аніна казати. Ось і з'явилось ім'я Ніна :)

Сторінки життя: “Сімейний” модельний бізнес
У модельній бізнес як викладач сценічної майстерності в агентстві моделей “Панна” спочатку потрапила Ніна, а вже потім після народження сина передала цю “естафету” чоловіку. Ніна розповідає, що більшість із її учениць — абсолютно не відповідали звичним поняттям про моделей.



Ніна: Звичайні прості дівчата, серед яких, до речі, було дуже багато замкнутих особистостей. Вони приходили повчитися, відкритися. Із них уже потім двоє-троє тільки лишалося у самому агентстві. На щастя, мені особливо гонорових красунь не траплялося :)

Ігор: Перед тим, як я почав викладати для дівчат, багатьом речам мене навчила сама ж Ніна. Недарма ж вона свого часу отримала звання “Королева факультету” :) Загалом ця робота подобається. По-перше, тому, що там дівчата “горять”, хочуть чогось навчитися. Специфіка модельного бізнесу у тому, що виглядають красиво всі, ходити красиво теж вміє більшість, а от правильно себе подати, презентувати... Моє завдання — розкрити їхню суть, навчити створити образ.

Ніна: Ігорю, мабуть, це більше подобається тим, що в нього справді є режисерські, педагогічні задатки. Можливо, тому він і не мириться з поганою режисурою в професійній діяльності...

Родичі: Про Ніколаєва — “золоті руки”
Ніна: Мама в мене дуже добра. Образ Старуні з “Останнього строку” я присвячую своїй мамі. Просто вона в мене дуже переживає завжди за нас. У цьому проявляється її турботливість. Тому намагаєшся давати чим менше приводів для переживань. Єдиний раз, коли мене “покарали” за щось там — це зачинили в туалеті і вимкнули світло :)



Ігор: О, в мене все було навпаки. Карали мене часто :) Я ж шибеником ще тим був! У принципі, так і мали виховувати хлопчика. Тим більше, у мене ще й старший брат є, Віктор. Зараз — ми просто нерозлийвода! Брат зараз працює на фірмі... І робить машину своєї мрії. Купили старенький “Мерседес” і тепер роблять повну реставрацію автомобіля, по кожній детальці. І все робиться своїми руками! По професії він токар, а от батько — наладчик контрольно-вимірювальних приладів. У батька мого взагалі золоті руки... Мені, на жаль, не зовсім передалася така майстерність. Тому подався у творчість :)

Ніна: Насправді Віктор — дуже красивий чоловік. І дуже артистичний. Я не раз казала, що якби він подався в актори... то був би ого-го! :)



Почуття: “Іноді варто людину просто відпустити”
Ніна: Якось я ігнорую почуття ревнощів, відсторонююсь від нього. У мене просто позиція, що якщо близька людина вже когось полюбить іншого — то ревність тут не допоможе. У такому випадку треба просто відпустити. Тому краще довіряти людині, намагатися жити щасливо. Ігоря я, наприклад, можу спокійно відпустити десь погуляти у нічному закладі, при цьому сама не ходжу, бо не люблю такого відпочинку. Але у наших стосунках то не є проблемою.

Ігор: Я по суті дуже ревнива людина. Але це не стосується моєї сім'ї, мого кохання. З Ніною в мене це питання просто знялося. Хоча до Ніни, коли я зустрічався з дівчатами, так — у мене виникала ревність. А тепер я й так знаю, що моя дружина найбажаніша (не тільки в театрі, а й як жінка). І це надає мені більше гордості за свою дружину, ніж почуття ревності. Але у будь-якому випадку загрози для моєї сім'ї в бійку я б кинувся. Тим більше, Ніна ніколи не дає приводів для ревнощів. І це мені до душі. Іноді, може, щось і зашкребеться десь там, усередині, якщо уявиш, що вона комусь там сподобалась :)



Ніна: Ревність виникає тоді, коли людина невпевнена у собі.

Ігор: Або коли людина судить по собі :) У нас ні того, ні іншого немає...

Побут: “Треба, щоб у хаті був мудрий чоловік”
На запитання: “Хто вдома головний?”, вони одноголосно відповіли: Дарчик (молодшого Ніколаєва звати Дарій — авт.).

Ніна: Я не з тих жінок, які будуть кричати, що має бути тільки по-моєму і більш ніяк! Я навпаки за те, щоб господарем в домі був чоловік. Але в тому випадку, коли чоловік мудрий і приймає мудрі рішення. Насправді у домашніх справах нам дуже допомагають батьки. Робота у нас така, що на побут особливо й часу не вистачає...



Ігор: Ніна, до речі, дуже смачно готує. Я теж часом можу зварити їсти. Я інколи полюбляю готувати свої коронні страви. Картопляну піцу, наприклад :)

Ніна (з жартівливим докором поглядає на чоловіка — авт.): А от “каву у ліжко” — жодного разу не було за все сімейне життя :)

Спогади: Президентська мрія
Ігор, впевнено заявили обоє, абсолютно відрізняється від дружини за характером. Малорухливіший, скажемо так :) І в той же час, він дуже полюбляє риболовлю. Ба, навіть дискотеки та тусівки. Ніна ставиться до останнього з розумінням, тому що поділяє любов чоловіка до танців. А ще Ігор Ніколаєв обожнює працювати з дітьми: “Готовий це робити навіть безкоштовно!”

Зовсім протилежні Ніна з Ігорем і у... ставленні до книжок :) Якщо Ніна читає “залпом”, то Ігор, як він сам жартома висловився, “прочитав раптом три книжки за все життя: буквар, другу та синеньку” :) Насправді ж Ігор, хоча читає й рідко, але окремі вибрані книжки.



Ігор: Розкажу один “літературний” казус з нашого студентства. Про Віктора Скотта. Значить, здаємо ми екзамен із світової літератури... У мене трохи шпаргалок було, як у справжнього студента :) Витягую білет. А там одне питання про Вальтера Скотта. Ну от я відповідаю, і все повторюю: В.Скотт, В.Скотт, В.Скотт (бо ж не можу пригадати його ім'я!) А викладачка цю тему “просекла” і запитує: “А як то Скотта звали?”. Ну я і: “Віктор!”. Вона каже: “А, може, Валерій?” А я видаю хіт: “Точно! Валерій!”

А ще Ігор всерйоз останнім часом зацікавився політикою. Зараз навіть є членом ВО “Свобода”.

Ніна: Ігор наш з дитинства мріяв бути президентом. Якось його мама розказувала: ще в дитинстві, як на тачці, наприклад, їздили, Ігор так сидів з гордо піднятою головою і казав: “Я — голова колгоспу” (сміється — авт.).

Ігор: О, цього я не пам'ятаю... Але пригадую: це було в першому класі ще. Вчителька питає, як годиться, у всіх діток, на відкритому уроці, хто ким хоче стати. І відповідно всі відповідали: хто — медсестрою, хто вчителем, хто водієм тролейбуса, космонавтом... Ну, а я відповів, що хочу стати президентом... Клас від сміху ліг під парти :)