Рівненські політики - про річницю Помаранчевої революції [ОПИТУВАННЯ]

Олександр Курсик (ВО «Батьківщина»):
- Я працював тоді на державній радіокомпанії, нас тоді відверто змушували говорити брехню в ефірі: присилали з Києва інформацію, яку слід було читати. Я тоді був молодий і зелений, але вставав, як міг, проти цього: читав максимально монотонним голосом, щоб чітко було зрозуміло, що це примусово. А після цього вмикав пісню типу «Бригади» чи «Бумера», аби зрозуміло було моє ставлення. Коли дійшло вже до краю, я втік на лікарняний, де був днів 20. І вирушив на Майдан. Ненадовго — днів на п’ять. Не шкодую ні грама.
На жаль, з’їли, знищили ідею, за яку повставали люди. Все одно це дало свій плюс українському народу, ми пройшли очищення, самоствердження народу як такого. Те, що зараз кажуть, що це було погано, викидають з книжок історії, такого не можна робити і не можна забувати. Навіть сучасній владі.

Олексій Губанов (Партія регіонів):
- Настільки багато було в учасників тих подій мотивацій, що якось узагальнювати дуже важко. Загалом явище історично важливе, з якого треба робити висновки. Те, що громадяни в мирний спосіб в такій кількості людей висловили свою позицію, показало українців з кращого боку, це однозначно. Вони не залишалися осторонь з одного чи з іншого боку майдану, очевидно розділені на два табори. І все одно залишилося мирною політичною акцією. Те, що забагато обіцяли людям, очевидно було вже тоді, те, що обіцяли, неможливо було виконати, це, звісно, мінус. Мінус усьому інституту влади як такій. Той негатив невиконання зобов’язань відображається на владі і зараз, і відображатиметься ще довго. Недовіра людей до інституту влади після таких подій стала серйозною проблемою, яку треба вирішувати.

Олександр Сачук («Наша Україна»):
- Здобутки були очевидні: у людей було піднесення, всі з хвилюванням очікували, що буде далі. Шкода, що за ці сім років настало розчарування. Розчарування не у простих людях, які все це підтримали, а розчарування у керівництві, яке обралося після Майдану. Цей день насправді можна вважати Днем свободи. Це був урок для майбутніх поколінь, його треба пам’ятати. Пам’ятати те, що здобуте треба уміти зберегти, втілити у майбутньому.

Юрій Вознюк («Фронт Змін»):
- 22 листопада 2004 року — це перемога українців. Українці, як народ, зробили все те, що від них вимагалося. На жаль, лідери, які керували цим процесом, зі своїми обов’язками не впоралися. Але це була перемога, шанс для України. На жаль, ми його не використали.
Це дата, яку треба пам’ятати. Адже зараз люди зневірились, стали апатичними, і це сталося саме через тодішніх лідерів. Але День свободи по своєму духу — це справді визначний день.

Нагадаємо, вчора, 22 листопада, Україна відзначали 7-му річницю Помаранчевої революції.