Знайомтесь: переможниця конкурсу “Я — журналіст!” Катерина Уманець

Катерина Уманець присвятила свою роботу під назвою “А Диво все ж таки існує!!!” долі дівчини, яка, маючи проблеми зі здоров'ям, натхненно творить поезії, а небайдужість журналістів допомогла їй більше повірити в себе, ще з більшою наснагою писати і навіть... побачити виданою власну збірку! “За кожен день життя Ангеліна Костюк, дванадцятирічна поетеса з Хмельницької області, дякує лікарям, батькам та … журналістам!” - так розпочинається робота переможниці конкурсу “Я — журналіст!”, сповнена добра і оптимізму, таких необхідних усім нам.

- Моє захоплення журналістикою розпочалося ще далеко у дитинстві, - зізнається Катя.

На наше прохання, дівчина наводить своєрідну хронологію свого зацікавлення професією журналіста. Отже, послухаємо нашу переможницю!

“2002 рік. Мені 5 років. Батьки повернулися з роботи. Я прошу їх погратися зі мною, а вони кажуть, що не мають часу, бо ось-ось почнеться вечірній випуск новин. Мені не залишається нічого іншого, окрім сісти поруч із ними та дивитись новини. Мама розповіла мені, що над одним випуском працює велика кількість людей. Я не розуміла, чому ж тоді я не бачу їх усіх по телевізору. Батьки, посміхаючись, пояснювали, що усі вони працюють «поза кадром». Мене завжди цікавило питання, що воно таке «кадр» і як туди потрапити. Усе, що відбувалося «по той бік екрану» починало цікавити мене ще дужче, і я усе більше мріяла потрапити туди. Граючись, я брала інтерв’ю в дідуся, а потім з іграшковим мікрофоном розповідала рідним про дідуся на основі інтерв’ю – це був мій перший дитячий журналістський досвід.

2004 рік. Мені 7 років. Я йду до школи. З уроків я приходжу у гарному настрої та сідаю перед телевізором, аби послухати новини з усього світу. Щоразу, коли я дивлюся новини, я сподіваюся побачити на екрані людей, що створюють телебачення. Я бачила багато сюжетів про роботу лікарів, вчителів, акторів та ніколи не бачила про телевізійників. Але саме ці люди працюють з ранку до ночі, аби вчасно подати нам цікаву інформацію. У відеосюжетах моєю улюбленою частиною було «коли тітонька з мікрофоном, дивлячись з екрану просто на мене, повідомляла щось дуже важливе та цікаве». Я дізналася, що ця тітонька - журналіст. Я не зовсім розуміла, що це означає, та саме слово «журналіст» викликало в мене повагу та зацікавлення.

Конкурс "Я — журналіст!": як склалась доля переможців минулих років

2006 рік. Мені 9 років. Я вже маю певне поняття про дану професію та про журналістику взагалі. Я щиро захоплююся цими людьми. Ті, хто працюють «по той бік екрану», все більше викликають в мене повагу та щире зацікавлення. Та все ж журналісти у моїй дитячій уяві поставали добрими чарівниками. Я вважала, що зібрати інформацію, поспілкуватись з великою кількістю людей, потім обрати найголовніше та зробити з цього сюжет, а то й кілька сюжетів за один день, без магії просто неможливо. Тому в мене виникало відчуття поваги та захоплення до цих людей.

Переможці та лауреати Четвертого міжобласного конкурсу “Я — журналіст!”



2008 рік. Мені 11 років. Я дізналася, що у нашому місті діє гурток тележурналістики у Дитячому телевізійному агентстві. Я негайно приєдналася до групи юних журналістів. Ми випускали власну розважальну телепрограму «Дітвора» та дитячу інформаційну передачу «Новинушки». І саме у Дитячому телевізійному агентстві, працюючи над випуском дитячих новин, я зрозуміла: журналістика - це моя справа. Викладачі та колеги помічали мої успіхи у телевізійній справі. Навчаючись в Агентстві, я дізналася, що коли «тітонька з мікрофоном говорить, дивлячись у камеру» - це називається Stand up, а коли її голос лунає з-за кадру - закадровий текст. Вже за кілька тижнів навчання в гуртку я могла сама написати сценарій телепрограми та почувала себе досить вільно перед камерою.

2010 рік. Мені 13 років. Нарешті випала нагода побувати «по той бік екрану» та на власні очі побачити роботу телевізійників. Як переможець акції «Подарунок для дитини», мене було запрошено до студії «5 каналу» у Київ для інтерв’ю. Поки я чекала свого ефірного часу, мала змогу поспілкуватися з досвідченими журналістами та дізнатися секрети їх шляху до успіху. Мені дуже сподобалося у студії «П’ятого каналу», там працюють дуже привітні люди, які охоче влаштували мені екскурсію офісом каналу, познайомили з деякими тонкощами телевізійної, а також журналістської справи. Ця поїздка була дуже корисною для мене. Я на власні очі побачила те, що з дитинства мріяла побачити, та познайомилася з людьми, що працюють «поза кадром» та безпосередньо «у кадрі». Також я ще раз впевнилася, що журналістика та телебачення - це саме те, з чим я хочу пов’язати своє майбутнє життя.

Список учасників конкурсу "Я - журналіст!", роботи яких було допущено до розгляду

2011 рік. Мені 14 років. Цього року я закінчила навчання в Телевізійному агентстві, та з улюбленою справою я не розлучилася і не збираюся залишати її. Я продовжую навчання у гуртку «Юний журналіст» Хмельницького палацу творчості дітей та юнацтва . І хоча я вже вийшла з віку казок та фантазій, я справді вважаю журналістів Чарівниками Слова. А хіба не так?”

Переможці та лауреати Четвертого міжобласного конкурсу “Я — журналіст!”

Ось така розповідь про стежку до журналістики переможниці конкурсу “Я — журналіст!” 2012 року Катерини Уманець.

- Як ви помітили в Катрусі талант журналіста? - запитали ми батька дівчинки пана Олександра.

- Талант, якщо чесно, вона в собі помітила сама, - зізнався нам Олександр Володимирович. - У п'ятому класі вона сказала нам, що хоче навчатись у Дитячому телевізійному агентстві. І вже після першого чи другого місяця навчання, коли вони готували конкурсну роботу про те, ким бачать себе у майбутньому, Катя написала, що бачить себе журналістом на телебаченні, навіть описала, ким саме буде працювати на каналі “Інтер”... Спочатку дружина була не дуже задоволена вибором Каті, бо Катя добре знає англійську мову, і дружина хотіла, щоб вона в подальшому вибрала саме цей шлях. Але Катя сказала, що журналістика — це її, це те, що їй подобається, і десь за рік дружина почала здавати свої позиції, всіляко підтримувати Катю Потім вже коли сама бачила якісь конкурси, то розповідала дитині, і Катя брала в них участь. Я вважаю, що з Каті вийде гарний журналіст.

- Журналістика приваблює мене різноманітністю, - зізнається Катерина Уманець. - Я така людина, що нге люблю одноманітності, не люблю сидіти на одному місці. А журналістика, як на мене, якраз дає шанс щодня зустрічати нових людей, бути свідком і учасником цікавих різноманітних подій.

Конкурсна робота Катерини Уманець "А Диво все ж таки існує!!!"