Ось ми і дочекалися старту нашої футбольної збірної на ЄВРО-2012!

Для багатьох рівненських футбольних фанатів перший робочий ранок нового тижня розпочався … з продовження вихідних. Вболівати за збірну до Києва на НСК «Олімпійський» вирушали і поодинці рейсовим транспортом, і організованими групами, які наймали різноманітні автобуси і буси, і просто власними легковими автомобілями. Дехто, взагалі, перестраховуючись від можливих форс-мажорів вирушив до столиці заздалегідь, скориставшись послугами української залізниці.

Кореспондент нашого видання в складі однієї з таких фанатських груп виїхав з Рівного до Києва в обідню пору 11 червня. По дорозі до столиці довелося наздогнати і обігнати безліч автівок з українськими національними прапорами. Атмосфера наближення грандіозного дійства відчувалася на усіх заправках по ходу руху, де робилися зупинки, і де відбувалося «братання» з вболівальниками з інших футбольних міст.

Трішки непокоїв прогноз погоди, який видавали українські ФМ-радіостанції, щодо можливого шквального вітру, дощу та граду на вечір в Києві. Менше з тим, вже в бусі рівняни від своїх знайомих дізналися про справжній буревій, який пронісся вулицями Рівного, накоїв багато лиха і попрямував в напрямку столиці! Хоча, споглядаючи на небо під час руху, аж ніяк не вірилося, що погода здатна підкласти таку свиню: світило сонце, на небі не було ані хмаринки, абсолютно нічого не віщувало ніяких катаклізмів. Зрештою, на щастя, їх і не було в Києві ні до матчу, ні під час, ні після.

Ближче до столиці по дорозі було помічено декілька посилених патрулів ДАІ, але при цьому жоден з них не робив спроб зупиняти автівки без причини. І, зрештою, одна з команд рівненських вболівальників без перешкод дісталася Києва. Далі було прийнято колективне рішення не випробувати долю, і не змагатися у вправності керування автомобілем в екстремальних умовах з київськими водіями, а скористатися послугами найзручнішого громадського транспорту, який не знає, що означає слово «пробка», тобто спустися під землю у метро. Бус був залишений біля однієї зі станцій, куди був оголошений збір одразу після закінчення зустрічі. Як і обіцяли міські влади українських міст, які приймають матчі ЄВРО-2012, проїзд у метро, тролейбусах і трамваях в день футбольних поєдинків був безкоштовним для тих, хто мав на руках квитки на ці матчі. І, до речі, не тільки квитки, а ваучери, які потрібно було обміняти на квитки в пунктах обміну біля стадіонів.

В метро шляхи рівненських фанатів розділилися: ті, хто вже мав квитки на матч Україна-Швеція вирішили відвідати офіційну фан-зону турніру у Києві на Хрещатику, а решта вирушила одразу на стадіоні отримувати квитки, які вони замовили по Інтернету. Варто відмітити, що на околицях Києва особливого ажіотажу в зв’язку з проведенням такого історичного футбольного матчу не спостерігалося. Люди займалися своїми буденними справами, особливо не реагуючи на людей в синьо-жовтих футболках з національними прапорами, які час від час скандували «Україна! Україна!».

Ситуація кардинально змінилася ближче до центра міста. У вагоні метро поступово підібрався такий контингент, який готовий був почати вболівати за національну збірну прямо під землею, що він, в принципі, і почав робити! В такій веселій і бадьорій компанії рівняни підіймалися ескалатором наверх в районі площі Льва Толстого. На самій площі емоції вже було важко стримати навіть найфлегматичнішим. Синьо-жовтий потік в буквальному розумінні рахувався в напрямку НСК «Олімпійський». При цьому, варто зазначити, що кольори наших суперників теж було жовто-сині, а тому важко було зрозуміти з першого погляду де тут шведи, а де українці. При цьому не було помічено жодних проявів агресії вболівальників один до одного.

Шведи співали свої пісні, скандували щось своє, українці їх залюбки знімали на відеокамери, фотографувалися, а потім ситуація повторювалася з точністю до навпаки: вже наші фанати затягували «Червону руту» або «Я піду в далекі гори», а шведи це все фіксували для історії. Єдине, що неприємно вражало, так ці величезна кількість працівників правоохоронних органів, які, складалося, таке враження, стояли на кожному кроці. З одного боку можна зрозуміти владу, яка, в першу чергу, мала подбати про безпеку.

З іншого боку є позитивний приклад Львову, де міліції, мабуть, також дуже багато, але вона непомітна, і з’являється тільки тоді, коли дійсно потрібне їх втручання. Натомість у Львові на кожному кроці стояли палатки з волонтерами, які були готові надати будь-кому безліч корисної довідкової інформації. В Києві волонтерів було дуже і дуже мало. Доводилося питати нашу доблесну міліцію про розташування точок обміну ваучерів на квитки на матч Україна-Швеція, але вони, як завжди, були небагатослівні і малокорисні.

Ближче до стадіону стало ще цікавіше. Усі підступи до НСК «Олімпійський» були перегороджені парканами, за яким стояв живий «паркан» «Беркуту». За цей «паркан» пускали лише тих, хто мав квитки на матч, попередньо оглядаючи вміст їх власних речей. Ваучер для міліціонерів був аж ніяк не аргументом, щоб вони пропустили людину далі. Вони називали його просто папірцем, і відсилали до начальства. А знайти міліцейське начальство на таких заходах – річ самі знаєте яка. До того ж це начальство було зайнято більш важливими справами. Недалеко від стадіону була помічена група з декількох осіб з національними прапорами та прапорами об’єднаної опозиції. Миттєво вона була взята в кільце «беркутівців», які просто не дали можливості людям рухатися далі, і, взагалі, робити будь-що…

Нарешті начальство знайшло декілька хвилин і для вболівальників, і після вмовлянь та довгих пояснень міліцейський кордон розступився і пропустив рівнян до омріяних футбольних кас. А сама процедура обміну квитків була простою і майже миттєвою. В цей час кореспондент нашого видання відвідав офіційний прес-центр Євро-2012 в Києві, який на час проведення турніру розмістився в Палаці спорту. У порівнянні з львівським він більш просторий, масштабний, адже під нього задіяна уся будівля Палацу, але знову ж таки в плані доступу до інформації щодо чемпіонату львів’яни спрацювали краще. Фішкою прес-центру стали холодильники з … пивом «Carlsberg», яке є офіційним спонсором цього турніру з написом, що вживати цей хмільний напій журналістам було дозволено тільки після завершення обох матчів ігрового дня! Біля кожного з таких холодильників стояв охоронець, який слідкував за тим, щоб ні в кого не виникло бажання порушити цю вимогу!

А в цей час на вулиці до стадіону прямувала чи не найчисельніша організована група шведських фанів кількістю в декілька тисяч (!) чоловік! Особливо колоритними в цій компанії виглядали чоловіки і жінки в національних шведських костюмах. Група рухалася у супроводі поліцейських зі Швеції (!) та шведських волонтерів, які приїхали до Києва заздалегідь, вивчили все, що потрібно знати шведським вболівальникам, та виконували для них роль своєрідних гідів. Час від часу найбільш гарячі шведські парубки вискакували з фанатської колони, висмикували з натовпу глядачів привабливих українських панянок та робили групові фото на згадку. Українці також без проблем забігали в колону, фотографувалися зі шведами, обнімалися, цілувалися, бажали перемоги одним одному!

І знову не було помічено ніяких ексцесів, ніяких проявів агресії. Все було, що називається, толерантно та по-європейські. Пройшовши крізь турнікети у супроводі шведських фанатів та вислухавши на прощання від них колективне виконання гімну цієї скандинавської країни, рівненські фанати вирушили займати свої місця на трибунах, а шведські – свої. Найбільш чисельне угрупування зі Швеції розмістилося за, так званими, «Бессарабськими» воротами, тобто тими, що розташовані ближче до Бессарабського ринку. Для тих, хто не знає, розповімо, що за давньою легендою ці ворота вважаються фартовими для киян. Зазвичай перший тайм команда вибирає собі ворота протилежні «Бессарабським», а в другому таймі під скандування «Давай на Бессарабку!» їх атакує.

Забігаючи наперед, одразу зазначимо, що магія Бессарабки цього футбольного вечора спрацювала на усі 100 відсотків. А бідні шведські фани, які сиділи за цими воротами змушені були в другому таймі двічі спостерігати таку неприємну для себе, і таку приємну та жадану для нас процедури, як виймання м’яча із воріт після блискучих голів у виконанні «живої легенди» українського футболу Андрія Шевченка! Але до цього ми ще дійдемо в нашій розповіді, а поки що, за півтори години до початку зустрічі, глядачі займали свої місця на трибунах, обмінювалися враження від нового стадіону та періодично спостерігали на великих екранах на стадіоні інший матч в нашій групі, де французи і англійці грали у нічию. Заздалегідь нічия в поєдинку Франція-Англія називалися найзручнішим для української збірної результатом. Звісно, що після такого подарунку від суперників, Україна мала постаратися і зробити собі ще один подарунок у вигляді перемоги над шведами. Як ми грали зі шведами до цього матчу? З перемінним успіхом: одна перемога, одна нічия, одна поразка, співвідношення забитих і пропущених 1:1 (це без післяматчевих пенальті на товариському турнірі в Кіпрі взимку 2011 року).

Стадіон наповнився майже наполовину, коли на моніторах почали показувати приїзд на стадіон обох збірних. Першими приїхали шведи, які одразу пішли дивитися на поле. Їх тренер Хамрен підійшов до шведських вболівальників, які купили собі найдорожчі місця на центральному ярусі біля самого газону, потиснув багатьом руки, роздавав автографи, з декількома наймолодшими фанатами навіть встиг сфотографуватися. Його приклад наслідував і найдосвідченіший гравець в складі шведської збірної Олаф Мелльберг, який, до речі, став першим шведом в історії, що взяв участь в чотирьох турнірах ЄВРО (2000, 2004, 2008 та 2012).

Наші футболісти виходили з автобусу посміхаючись і обмінюючись жартами один з одним. Особливо веселими виглядали Воронін та Селезньов. Та й Блохін зовсім не був схожий на людину, на якій лежить величезна відповідальність. Так само, як і шведи, українці зробили поверхневий огляду газону та поспішили в роздягальню. В цей час розпочалося представлення обох гравців обох збірних. Україну представляв відомий телеведучий Микола Васильков, шведів якийсь їх відомий телеведучий. В цей час до шведських секторів попрямували фрістайлери, одягнені в національну символіку своєї збірної, яка «завела» скандинавську «торсиду». Українців заводити нікому не було потреби. Наші вболівальники самі знали, що робити. Вихід команд на передматчеву розминку був зустріти такими оплесками і скандуваннями, що стало остаточно зрозуміло, що в цей вечір на трибунах дійсно знаходиться 12-й гравець своїх збірних. На стадіон прибули перші посадові особи нашої держави та президент УЕФА Мішель Платіні. Але, що цікаво, жодних оголошень про це диктор по стадіону не зробив ні до, ні під час матчу. Багато хто про присутність Президента України на НСК «Олімпійський» та усіх його попередників дізнався тільки після першого голу української збірної, коли оператор на весь стадіон показав радість від голу Віктора Януковича…

Згодом футболісти вирушили до роздягалень знову для того, щоб отримати останні настанови від тренерів, а на полі розпочалося театралізоване дійство, яке символізувало початок чемпіонату в Києві. Після побаченого у Львові і нашій столиці стало зрозуміло, що концепція усіх цих шоу була затверджена одна на всіх. В містах змінювалися і додавалися лише якісь окремі деталі в постановку. Як ми вже писали – це була імітація футбольного матчу з усіма емоціями, які його супроводжують, в якому звісно, перемогла дружба!

І ось головний суддя зустрічі турецький арбітр Джюйнет Такир вивів на полі обидві збірні. Виконання національних гімнів обох країн вийшло яскравим та емоційним. Українці і шведи співали так натхненно, що оператори не встигали перемикати камери, вихоплюючи на трибунах найемоційніших і найколоритніших вболівальників. Після гімнів розпочався відлік останніх секунд до початку зустрічі, які разом з диктором провели і усі глядачі, а потім свисток рефері, і гру розпочато.

Щойно розпочалася гра, як одразу в одному з нижніх секторів стадіону стався невеличкий конфлікт між стюардом і одним з вболівальників української збірної. Достеменно невідомо, що вони не поділили між собою, здається фанат просто не хотів сідати на своє місце, а скакав по сходах, таким чином виплескуючи з себе адреналін. Загальними зусиллями охорони і інших вболівальників хлопця посадили на його місце. І одразу з цього ж «конфліктного» сектору почала «гуляти» трибунами величезна футболка збірної України! Шведи спостерігали за цим десь хвилини чотири, а потім затягнули на весь стадіон своє «Sverige! Sverige! Sverige!». Одразу впало у вічі те, як забезпечувався моніторинг трибун стюардами. Якщо у Львові вони стояли по периметру стадіону, спиною до поля та обличчям до глядачів, то в Києві для хлопців створили більш зручні умови, і принесли кожному стілець. Як кажуть в таких випадках: від такої роботи гріх не отримати задоволення!

Перші хвилини гри, як потім сказав тренер шведської збірної, скандинавська збірна грала так, як їм було визначено до початку зустрічі. А ось Блохіну шведи в ці перші хвилини, навпаки, не сподобалися. На після матчевій конференції він сказав, що в нього склалося враження, що збірна Швеції з перших хвилин вирішила грати на нічийній результат.

В принципі, про перевагу українців в першому таймі, як ігрову, так і територіальну говорить статистику зустрічі: 63 відсотки володіння м’ячем збірною України проти 37 відсотків у шведів, 73 відсотки точних пасів проти 57 у шведів (при чому з дальніми передачами у шведів, взагалі, нічого не виходило). Але ці цифри статистики, гадаю, будь-хто на трибунах готовий був поміняти місцями, аби тільки Україна забила… На 18-й хвилині стадіоном покотилися перші вболівальцькі хвилі! Цікаво, що шведські фани аж ніяк не збиралися виступати своєрідними хвилерізами і брали активну участь в цьому імпровізованому вболівальницькому дійстві. «Хвиля» скінчилася, і, немов відчуваючи, кому в цій зустрічі бути головним героєм, стадіон почав скандувати «Шева! Шева!».

А далі вже була і традиційна перекличка між секторами: «Слава Україні! Героям слава!» Стадіон завів і себе, і нашу збірну, яка з 30-ї хвилини влаштувала щось на зразок штурму на воротах суперника. Блискучі нагоди розпечатати ворота шведського кіпера Ісакссона втратили Ярмоленко і Коноплянка. Шведи зрозуміли, що притискатися до своїх воріт – це абсолютно програшний варіант, а тому, відбивши натиск українців, організували і свій супермомент. Головна «зірка» скандинавів Златан Ібрагімовіч влучив у стійку воріт, які захищав Андрій Пятов. До речі, у стійку магічних «Бессарабських» воріт! Останні хвилини першого тайму команду дограли в більш спокійному руслі і пішли на перерву за нічийну нульового рахунку.

В перерві, споглядаючи трибуни стадіону, окрім українських і шведських прапорів (до речі, їх було більше всього) можна було помітити німецькі та російські. А в цей час глядачів під офіційний гімн чемпіонату розважали діти з танцювальним шоу та талісмани чемпіонату Славек та Славко. Хоча більшість вболівальників перерву використали для експрес перекусу в точках фаст-фуду, які були розташовані по периметру всього стадіону. Єдине, що неприємно вразило, так це неспроможність продавців оперативно обслуговувати покупців, через що біля кожної такої точки створювалися величезні черги: в касах не було дрібних грошей, пивні апарати відмовлялися працювати, або наповнювання одного бокалу займало дуже багато часу. Зрештою, багато хто так і не дочекався своєї черги і повернувся на трибуни голодним, але не злим, а просто ще більш заведеним на перемогу!

Другий тайм обидві збірні почали в ідентичних першому складах. Шведи трішки змінили свою тактику, почали діяти більш агресивно, жорсткіше, а моментами і жорстоко. Дісталося Шевченку, якому лікарі доволі довго надавали допомогу за межами поля, а в цей час найближчий до гравця сектор не втомлювався скандувати: «Шева!Шева!» Спільними зусиллями вболівальників і медиків Андрія на ноги підняли, і він віддячив глядачам оплесками за таку підтримку, а потім повернувся на полі. Шведи на цьому не зупинилися, і поклали на газон нашого лівого захисника Селіна. Євген залишився лежати на полі, а збірна Швеції зробила вигляд, що цього не помітила і продовжила атаку. Провал в зоні Селіна, незрозуміла поведінка шведів, розгубленість українців, частина з яких слідкувала не за грою, а апелювала до судді, щоб він зупинив матч, призвела до серії безглуздих помилок в обороні нашої збірної і до голу у ворота України. Забив Златан Ібрагімовіч.

Сказати, що трибуни пережили шок – це не сказати нічого. Шведи, звісно, були на сьомому небі від щастя, а ось Блохін лютував і показував на Селіна, якому тільки після голу змогли надати медичну допомогу. Знову ж таки на після матчевій прес-конференції Олег Володимирович ще раз зупинився на цьому епізоді, відзначивши, що на його думку шведи в цьому епізоді забули про фейр-плей.

Але, часу для того, щоб відігратися і виграти було ще вдосталь. Українцям потрібно було якомога швидше забути про цей прикрий епізод і грати далі. Вони й забули, і почали грати! Гусєв, який в цій зустрічі грав на правому фланзі оборони, зробив рейд до карного майданчика шведів, обіграв по ходу декількох скандинавів, зробив передачу на фланг Ярмоленку, а той, в свою чергу, «вирізав» пас-цукерку Андрію Шевченку!

І ось він гол!!! Гол у «Бессарабські» ворота! Шевченко біжить до Ярмоленка (після зустрічі автор голів у ворота шведів ще раз подякував своєму тезці за цей пас, сказавши, що він зробив основу справу, а сам нападник просто підставив голову. Але як він її підставив!?!). Фантастичний гол, який завів на трибунах усіх, починаючи від нашого Президента. Те, як Віктор Федорович радів голу, вразило навіть Мішеля Платіні, який сидів поруч, і, здалося, не був готовий до такого бурхливого прояву емоцій з боку свого поважного сусіда. Не стримували емоцій і вболівальники, які обмінялися і цілувалися одним з одним. А ще через 7 хвилин після першого забитого м’яча, коли подача кутового у виконанні Євгена Коноплянки, завершилася другим голом Андрія Шевченка, стадіон не просто здригнувся, похитнувся!

«Шева!Шева!», - вже вкотре за зустріч лунало над «Олімпійським». коли Андрія вже після зустрічі запитали, що він відчував в цей момент, то він сказав, що він, ніби, повернувся в минуле, на 10 років назад. «Я ніби помолодшав, я готовий був бігти і забивати ще. Це неймовірні відчуття, коли твоя участь в чемпіонаті взагалі була під питанням через травми, але тренери тобі довіряють, і ти забиваєш в першому поєдинку одразу два голи. Я не міг цього передбачити перед зустріччю», - зазначив наш капітан. А Олег Блохін одразу його перебив і пожартував: «А мені наснився сон перед грою, що ти заб’єш два голи, тому я тебе поставив у стартовий склад». Але, це все було вже після гри, а поки що у шведів було ще майже 30 хвилин ігрового часу, щоб і собі відігратися. Шведський «коуч» почав робити заміни, його українській візаві не поспішав вводити в гру свіжу кров. Завівся Ібрагімовіч, який почав провокувати Хачеріді, мабуть маючи інформацію про нестриманий характер нашого центрального захисника. Євген ледь стримувався, але на провокації не піддавався, чудово розуміючи, чим це може закінчитися. До того ж майже завжди, коли Златан чіплявся до Євгена поруч опинявся Анатолій Тимощук, який виконував роль «рознімали».

Стадіоном знову покотилася «хвиля», потім вболівальники почали скандувати «Україна вперед!», але наша збірна не поспішала це робити. Блохін постійно кликав до себе то одного, то іншого гравця, емоційно щось підказував, але хлопці почали притискатися до своїх воріт. Стало очевидним, що Україна грає на утримання переможного рахунку. Тренеру нашої збірної це категорично не подобалося, адже він чудово пам’ятав, як для нашої команди закінчуються такі ситуації. Почалися заміни. Першим пішов з поля під овації трибун герой матчу Андрій Шевченко. Сталося це на 80-й хвилині. Звісно, що Андрій і не думав йти в роздягальню. Віддячивши глядачам за підтримку, він сів на газон біля лавки запасних, і переживав за своїх товаришів по команді, мабуть, ще більше, аніж коли він грав. Вийшовши замість Шевченка нападник Мілевський в гру не вписався і на полі загубився. Блохін зняв Вороніна, замінивши його на Ротаня. Але й це не допомогло. Шведи гостро атакували, наші грали ледь не на відбій без будь-якого натяку на конструктивного гру, при цьому використовуючи будь-яку нагоду для затягування часу.

Нервовість на футбольному полі, перейшла на трибуни: ніхто не хотів втрачати перемогу на останніх хвилинах зустрічі. Шведські фани гнали своїх гравців вперед, Блохін гнав своїх гравців подалі від власних воріт, українські фани просто молилися, щоб суддя скоріше дав фінальний свисток. Остання заміна Блохіна носила повністю тактичний характер: Девіч змінив Коноплянку, коли вже йшли додані арбітром хвилини до основного часу зустрічі. Марко, щоправда, встиг зробити два неточні паси, але це вже не мало ніякого значення, оскільки турецький арбітр, нарешті, завершив цей виснажливий поєдинок! У багатьох на трибунах ще залишилися сили, щоб віддячити українцям за цю гру, за цей результат, але були й такі, які були повністю спустошеними, як фізично, так і морально. Усі емоції вони залишили в цій грі. Одним з цих людей був наш тренер Олег Блохін.

На післяматчевій конференції було видно, як важко він пережив цей поєдинок. Мабуть тому Олег Володимирович попрохав журналістів довго його не тероризувати запитаннями, тому що головне бажання в нього пілся цієї гри було дістатися розташування збірної, лягти на ліжку і виспатися. Дещо з післяматчевих висловлювань нашого керманича ми вже привели в нашому репортажі. Зазначимо також, що Блохін традиційно нікого не виділив у своєму складі, хіба що за винятком Шевченка, але пообіцяв, що за останні 20 хвилин зустрічі «на горіхи» отримають також усі без винятку. «Це було казна-що у виконанні моїх хлопців. Але це з області психології: вони почали грати на утримання рахунку, і я ніяк не міг до них докричатися. Почав робити заміни, але гравці, які вийшли на футбольне поле, грали так само погано».

А ось чим Блохін пишається, так це першим таймом у виконанні своєї збірної, в якому за словами тренера Україна володіла і ігровою, і територіальною перевагою. Про Шевченка повторюватися вже не будемо. Герой зустрічі отримав одразу після її закінчення приз від УЄФА, як найкращий гравець матчу. Вручав Андрієві цей приз представник УЄФА Давор Шукер, якому журналісти задали банальне питання: «А чому кращим визнали Шевченка?», на що отримали жартівливу і дотепну відповідь: «А тому що він, як і я свого часу, грає під сьомим номером!». Андрій подякував УЄФА за відзнаку, подякував вболівальникам за підтримку, але робити прогноз, на що здатна українська збірна на цьому турнірі, не став. «Ми будемо просто ставити перед собою завдання перемагати в кожному наступному матчі, а далі буде видно», - коротко підсумував подальші плани збірної її капітан.

Щодо шведського тренера, то на прес-конференції він виглядав дуже розчарованим. Ерік Хамрен відмітив, що його збірна зіграли дуже поганий матч, з великою кількістю помилок, не виконала тренерську настанову, багато порушувала правила. Хоча і українці були далеко не бездоганними, але в них є Шевченко, який вирішив долю матчу на користь України… Далі почалися запитання від шведських представників мас-медіа, яка намагалася дізнатися у тренера про можливі оргвисновки після цієї зустрічі. Хамрен тактовно відповів, що буде готовий відповісти на ці запитання після більш детального аналізу гри, але пообіцяв, що у зустрічах з англійцями французами і вболівальники, і журналісти побачать зовсім іншу збірну Швеції. В принципі, після цієї гри, ми не проти. Шведи тепер стають нашими союзниками, і ми будемо тільки радіти, якщо їм вдасться відібрати очки в наших суперників по групі.

Прес-конференція закінчилася, час було вирушати в дорогу. Звісно, що дуже хотілося побувати ще в офіційній фан-зоні на Хрещатику, де продовжувалося святкування перемоги української збірної. До речі, за нашою інформацією матч Україна-Швеція у фан-зоні і поруч з нею переглядало близько 150 тисяч вболівальників, які не змогли потрапити на стадіон. Після гри до них зі стадіону приєдналося ще тисяч 50, і почалося! А рівненські фани в цей час прямували до свого бусу на околиці Києва, обмінюючись враженнями від гри та перебування на стадіоні зі своїми знайомими та друзями та раз-по-раз відволікаючись на дружні братання з іншими вболівальниками, які зустрічалися їм по дорозі.

Перший матч нашої збірної на турнірі завершився перемогою. Тепер Україна перебирається до Донецьку, де на місцевій «Донбас-Арені» її очікують надскладні поєдинки з Францією і Англією. Сподіваємося, що, нарешті, нефартовий для збірної донецький стадіон перестане буде таким. Сподіваємося, що наша збірна здатна зламати неприємні традиції, і здатна вийти з групи! Сподіваємося і віримо! А поки що наша найближча подорож – це знову матч в Києві 15 червня, де на НСК «Олімпійський» розлючена поразкою від України збірна Швеції буде приймати збірну Англії! Вболіваємо, традиційно, за «жовто-синіх» зі скандинавським корінням!