Ми у Facebook
17.06.2012, 12:29

Нещаслива п‘ятниця для «синьо-жовтих»

Два матчі в групі «D» в п‘ятницю 15 червня завершилися поразками синьо-жовтих збірних. У Донецьку українська збірна так і не змогла зламати нефартовість для себе місцевої «Донбас-Арени», а у Києві на НСК «Олімпійський» збірна Швеції поступилася англійцям.
В той час, коли погляди мільйонів українських вболівальників футболу були прикуті до Донецьку, де 15 червня Україна мала зустрітися в очному протистоянні зі збірною Франції, наш кореспондент вирушив до Києва, щоб стати свідком іншого поєдинку в нашій групі між збірними Швеції та Англії, а заодно подивитися, як вболівають у головній офіційній фан-зоні нашої країни, що розмістилася на столичному Хрещатику.

Столиця зустріла похмурою погодою, але, дякувати Богу, що не такою зливою з громом та блискавкою як Донецьк. Знову ж таки на околицях Києва нічого не вказувало на те, що в місті відбувається масштабний футбольний турнір: звичайне буденне життя мегаполісу. Але все змінювалося в кардинально іншу сторону ближче до центру. Вболівальники в національних футболках Швеції, Англії та, звісно, України потихеньку підтягувалися до офіційної фан-зони турніру на Хрещатику та займали місця в кафе та пабах ближче до НСК «Олімпійський». Біля кас стадіону, до речі, на фоні красномовної та лаконічної об‘яви «Билетов на ЕВРО НЕТ», ці самі квітки перехожим пропонували на усі без винятку матчі в Києві, включаючи фінал, а також на зустрічі в інших містах чи то України, чи то Польщі. На матч Швеція-Англія пропозиція явно перевищувала попит. Один з тих, хто намагався продати квитки на цей поєдинок за декілька годин до матчу охарактеризував ситуацію, що складалася для нього та його, так би мовити, «колег по бізнесу» одним словом – «попандос».
Перепустки на гру пропонували, навіть, нижче номіналу, але потенційні глядачі реагували на такі щедроти якось мляво. На цьому фоні явно дисонансом виступали коментарі деяких російських вболівальників, які спеціально приїхали до Києва на цю зустріч вболівати за англійську збірну, які розказували про те, що вони квитки купували через треті руки за декілька сотень євро за найдешевший номіналом в 300 гривень. В якийсь момент здалося, що на нас очікує повторення антирекорду глядацької відвідуваності, який був зафіксований на зустрічі Англія-Франція в Донецьку в першому турі групи «D». Але, забігаючи наперед, відзначимо, що сталося все з точністю до навпаки: візуально (і по проданим квиткам також) вболівальників на трибунах НСК «Олімпійський» цього вечора зібралося навіть більше, ніж на матч Україна-Швеція.

Втім, не будемо випереджати події. Отже, час, що залишився до початку київського поєдинку наш кореспондент, як і планував, використав для знайомства з офіційною фан-зоною турніру. Чесно кажучи, якогось особливого враження вона не справила. Взагалі, дивитися в ній матчі ЄВРО-2012, а особливо ті, де грає збірна Україна де в чому і небезпечно. Величезний натовп народу, який затиснутий в клітку (чудо-витвір київської влади) в будь-яку мить може понести тебе туди, куди тобі зовсім непотрібно, але змінити щось ти просто не в змозі. Просто мусиш пливти за течією та шукати очима першу-ліпшу нагоду «викинутися на берег», тобто знайти вихід. Зовсім не продумане харчування вболівальників. Точніше воно може і продумане, але явно не для такої кількості людей. І катастрофічна ситуація з вбиральнями, яких дуже і дуже мало. Якщо тобі вже так кортить, то ти ризикуєш зайняти чергу до туалету в першому таймі зустрічі, а потрапити туди вже в другому, якщо, звісно, до цього часу для тебе це ще буде актуально. Усі ці незручності призводять до того, щоб у фан-зоні під час перегляду матчів залишається переважно контингент з найвитриваліших молодих людей, а решта намагається знайти якісь більш-менш зручні місця для перегляду вже за межами фан-зони. В пошуках такого місця наш кореспондент в самому центрі столиці натрапив на унікальний розпродаж футболок національних збірних, які виступають у фінальній частині ЄВРО-2012 в магазині «Інтертоп». Те, що в офіційному фан-шопі турніру продається по 800 гривень, на розпродажі мало ціну 300, яка була перекреслена і зменшена вдвічі! До того ж при покупці двох футболок будь-яку третю на вибір давали в подарунок!!! Черги були довжелезні, продавці не встигали виносити на полки нові і нові футболки. Народ одразу в магазині роздягався і перевдягався в обновку.

Звістку про те, що матч в Донецьку перервано через сильну зливу, народ на Майдані Незалежності зустрів свистом. Але, після того, як оператори показали повну картину того, що відбувалося на «Донбас-Арені», вболівальники заспокоїлися і завмерли в очікуванні новин з донецького стадіону. Точніше не завмерли, а продовжували свій «броунівський рух» в межах фан-зони. Тим більше, що в Києві також почався дощ, і доволі рясний, який змусив багатьох тікати до найближчих на Хрещатику продуктових магазинів. Особливим попитом в якості захисту від дощу користувалися ті, де ще залишилося хоч якесь пиво.

А в цей час за Бессарабським ринком ближче до стадіону вирувало зовсім інше футбольне життя. Там вже збиралися в організовані багато та малочисельні групи вболівальники Англії та Швеції з тим, щоб згодом вирушити на стадіон. Найчисельніша шведська фанатська колона з 19:00 рухалася маршем зі сторони бульвари Лесі Українки, який задля цього був повністю перекритий для руху транспорту. «Синьо-жовті» явно переважали кількістю, але, мабуть, нікому непотрібно пояснювати, хто такі англійські фанати. Представників Туманного Альбіону приїхало в Київ не так вже й багато, але вони брали своєю організованістю та голосами. Що-що, а співати англійці вміють.. Співати та споживати при цьому пиво один бокал за іншим без зупинки. Шведи намагалися не відставати від своїх візаві, але на одну «синьо-жовту» пісню англійці відповідали трьома! В деяких місцях ці імпровізовані пісенні дуелі супроводжувалися жартівливими імітаціями бійок між вболівальниками. Але вони не мали нічого спільного з тим, що коїлося у Варшаві до і після матчу Польща-Росія. Шведи і англійці, посміхаючись, обливали один одного пивом та показували на пальцях ймовірні рахунки зустрічі. При цьому як одна, так і інша сторона без усілякого остраху йшла в самий епіцентр протилежного вболівальницького табору, щоб саме там затягнути пісню на підтримку своєї збірної. Потрібно віддати належне українським правоохоронцям, які хоч і стояли обабіч дороги на стадіон у великій кількості, але в перебіг подій не втручалися, зайвий раз фанів не дратували.

На стадіоні десь за годину до початку матчу було зовсім порожньо: трішки шведів, українці, а ось англійців взагалі не було. Невже немає зацікавленості в цій зустрічі?!? Звісно, що ні, просто не все пиво ще було випито, як англійцями, так і шведами. Десь за 15 хвилин до виходу команд на полі фани обох збірних організовано залишили свої насиджені місця в кафе та пабах поблизу НСК «Олімпійський» та перебралися на місця на трибунах стадіону. На виконання гімнів встигли всі, і стало зрозумілим, що стадіон майже заповнений!

А далі почалося! Феєрична гра, яка захопила з перших хвилин. При чому не тільки вболівальників обох збірних, але й нейтральних глядачів, серед яких переважали українці, і яких в цій зустрічі більше влаштовував нічийний результат з точки зору користі від нього для збірної України. Втім, про нічию відразу забули. І англійцям, і, особливо, шведам потрібна була перемога. На стороні скандинавів була і статистика, адже вони ніколи не програвали англійцям у фінальних турнірах ЄВРО та Кубку світу. А перемога англійців в листопаді 2011 року над шведами в товариському поєдинку, взагалі, стала першою за 43 роки (при чотирьох поразках та восьми нічийних результатах).
Перші хвилини гри домінували шведи. При чому як на полі, так і на трибунах. Щойно англійські фани намагалися заспівати пісню на підтримку своєї збірної, як вона одразу губилася в гучному свисті скандинавів, яких, натомість, ніхто заглушити і перекричати був не в змозі. Поки що … Чому? Тому що, англійці - є англійці! Вони, виявляється, взяли з собою на трибуни справжній оркестр, які поступово задав ритм їх вболіванню, а спожите пиво надало сили їх голосам. І пішло-поїхало. Справжнє європейське вболівання, якому нам, українцям, можна і повчитися. Під акомпанемент співів шведи створюють на 19-й хвилині зустрічі доволі небезпечний момент у воріт англійської збірної. Британці відповідають гімном своєї країни, які співають так натхненно та палко, що просто неможливо їм за це не віддячити голом у ворота збірної Швеції. І гол не змушує себе чекати довго.

Відзначається гравець «Ліверпуля» Енді Керолл, який проводить лише п‘ятий поєдинок в складі національної збірної, але при цьому це вже його другий влучний постріл!

На шведів пропущений м‘яч діє, як жбан холодної води на голову: вони одразу затискають англійців на їх половині поля. У англійських фанів на такі дії свій рецепт: знову виконання гімну, і знову їх збірна прибирала ініціативу на футбольному полі.

Перший тайм добігає кінця, в перерві глядачі традиційно шикуються в черги до точок фаст-фаду. Є можливість більш уважно придивитися до фанів англійської збірної. Виявляється серед них не тільки представники Туманного Альбіону. Ось група хлопців з В‘єтнаму, ось араби, які спеціально приїхали на цей матч з Саудівської Аравії, а ось і мексиканці. Дуже багато росіян. Є, навіть, з далекого Мурманська!!! І весь цей інтернаціонал одягнений у форму збірної Англії і накопичує сили на другий тайм. Хоча, накопичують їх також і шведські вболівальники, яких на цій зустрічі навіть більше, аніж на першому поєдинку з Україною.

Другий тайм розпочинається з казусу диктора на стадіоні, який помилково запрошує глядачів зустрічати на полі збірні Швеції та … України. Англійці невдоволено свистять, і диктор швидко виправляє свою помилку. Але на цьому казуси з англійцями не закінчуються, а просто переходять на футбольне поле, де на 49-й хвилині автоголом відмічається захисник британців Глен Джонсон. Рахунок в зустрічі зрівнюється, але не надовго! Найдосвідченіший в складі шведів гравець Олаф Мелльберг, який прийняв безпосередню участь в першому голі своєї команди (на нього спочатку цей гол, взагалі, записали), забиває другий м‘яч. Чесно кажучи, в цей момент чомусь згадалася «магія Бессарабки», адже забивали шведи в другому таймі саме у «Бессарабські» ворота. Невже скандинавам передалося везіння української збірної?!?
Тренер англійців Рой Ходжсон миттєво реагує на провал у грі своєї збірної: знімає крайнього півзахисника Міллнера та випускає замість нього Тео Уолкотта. Тактичний хід британського «коуча» спрацьовує майже миттєво: на 61-й хвилині Тео увійшов у гру, на 64-й він вже забиває м‘яч. І тут в англійських секторах, немов, стається вибух. Фани збірної Англії масово стрибають з трибун на доріжку стадіону, а далі готові вибігти вже на поле! Стюарди спрацьовують оперативно, але вони явно неготові стримувати натовп довго, тому по рації викликають допомогу. З підтрибунних приміщень вже біжать люди в зеленому, які поступово відтісняють вболівальників з доріжки на трибуни, але через 14-ть хвилин ситуація знову повторюється тільки ще в більшому масштабі. Це Дані Уоллбек забиває третій м‘яч та виводить збірну Англії вперед. В англійських секторах в цей час коїться вже справжнісінька вакханалія. Точніше написати, прояв радості, який потрібно бачити на власні очі.

Шведський тренер Ерік Хамрен одразу робить подвійну заміну. Скандинавські фани женуть своїх гравців вперед. Але англійці просто спіймали кураж, а їх вболівальники вже повністю «заволоділи» стадіоном. Оркестр, пісні, гімн Англії! Ось в такій обстановці завершується цей матч!

Вболівальники «Тре Крунур» майже одразу залишають свої місця та прямують на вихід зі стадіону, а англійців не зупинити. Хвилин десять продовжуються колективні співи, які поступово переходять в «дикі танці». Українці, які прийшли на цю зустріч, масово знімають ці сцени на відео, як посібник того, як потрібно вболівати за свою збірну. Нарешті англійці трішки заспокоїлися, і стюарди ввічливо просять їх залишити трибуни. Паби знову очікують своїх клієнтів. Святкування перемоги затягуються до самого ранку. Хоча і шведів з українцями в кафе також вистачає. «Синьо-жовті», мабуть, заглушують гіркоту поразок: для шведів вона означає кінець усім сподіванням на продовження боротьби в чвертьфіналі, а українцям тепер потрібно вигравати в англійців. Вигравати в англійців, які продемонстрували відмінний футбол (хоч і не без помилок), і вигравати на «Донбас-Арені», яка продовжує залишатися нефартовою для нашої команди! Але, як казала дочка головного тренера збірної України Олега Блохіна Ірина: «Головне – вірити». Тому з вірою в найкраще до наступного репортажу!





На правах реклами