25.06.2012, 12:25

"Love and motion". Про ломографію як спосіб мислення – від рівненського фотографа Сергія Рака [+ІНТЕРВ'Ю]

Відмовляючись від цифрової фототехніки, повертаючи у користування старі плівкові фотоапарати, чимало молодих людей у світі об’єднуються у цілий креативний рух. Ломографія – своєрідна філософія – про правила, особливості та можливості якої розповів OGO.ua рівненський фотограф Сергій Рак.
Сергій, цьогорічний випускник-архітектор НУВГП, займається плівковою фотографією вже більше трьох років. Зі своїм маленьким фотоапаратом ЛОМО ЛК-А, модель якого розроблена ще за радянських часів, він практично не розлучається.

– З ломографією я познайомився в Інтернеті і відразу ж зацікавився нею. Мені імпонувало те, що такий спосіб фотографування несе в собі скоріше прагнення по-іншому подивитися на світ, прагнення закарбувати на плівці життя в природному "живому" ракурсі, а не прагнення ідеалізувати картинку на фото. Для фотографування у стилі ломо не потрібно виставляти світло, налаштовувати об’єктив і так далі. Це набір кадрів, які передають картинку так, як вона відображається насправді, а не так, як ми її хочемо бачити.

Примітно, що Сергію є з чим порівнювати, адже він має і арсенал цифрової фотоапаратури, яку час від часу використовує для підзаробітку.




– Так, у мене є дзеркальний цифровий фотоапарат з необхідними аксесуарами. Однак плівкові фото роблю для душі, абсолютно не прагнучи комерціалізувати такий спосіб зйомки. Ломографія стає для мене способом мислення. Розумієш, кайф у тому, що ти до самого кінця не знаєш, якою вийде фотографія. Ти не знаєш, як "зіграло світло", як накладуться один на одного кадри, яке відображення матиме на фото чийсь рух. Оце очікування невідомого і найцінніше. У мене вже чимало відзнятих плівок, щоправда, поки що я проявив лише кілька. Крім того, впевнено скажу, що на виході зображення на плівковій фотографії може бути навіть кращим, ніж на цифровій.




Ті, хто сповідує так звану філософію ломографії, мають кілька практичних правил. Наприклад, фотографувати швидко і від стегна (від коліна, від плеча, з-за спини, на витягнутій руці тощо). Це вже ліквідує втручання фотографа у ту картинку, яка буде на фото, – зауважує Сергій. Крім того, вони намагаються фотографувати завжди і всюди, у всіх можливих та неможливих ситуаціях.

– Фотоапарат ЛК-А я практично не виймаю з кишені. Свого часу я навіть проапгрейдив (дослівно "підвищення класу", тобто покращення технічних можливостей чогось – авт.) його у Санкт-Петербурзі. Але маю у арсеналі також фотоапарати моделей "Київ 6С" та "Олімпус Mju". А от щодо плівок, то підходить будь-яка.



До речі, завдяки Інтернету про плівкову техніку можна при бажанні дізнатися все. Наприклад, ломографи спілкуються та обмінюються досвідом на таких спеціальних ресурсах, як www.lomography.com.




– У мене є величезне бажання зібрати фотоархів власного життя. Ще більший, ніж у мого батька, який я свого часу передивлявся на проекторі. Ломографія – хороший інструмент для цього. Зараз, наприклад, дуже часто героїнею моїх фото стає кохана Олена.



Щодо батька Сергія, то, без сумніву, мабуть, творчі погляди на життя хлопець перейняв від нього. OGO.ua писав про відомого у Рівному травматолога, який "вправляє кістки з піснею".



Були у Рівному й спроби продемонструвати плівкові фотографії на виставці. Тоді, у галереї "Щілина" був виставлений фотоколаж з ломоробіт Сергія Рака та ще одного молодого рівнянина Романа Струка.



– Свого часу австрійці, засновники ломографічної течії, вигадали цікаве тлумачення слову LoMo – "love and motion" – любов і рух. Бути ломографом – це значить бути експериментатором, бути постійно уважним до навколишнього середовища, до світу. Ломографія – це філософія любові до справжнього життя та руху у ньому.



Роботи Сергія можна подивитися також тут:
http://www.flickr.com/photos/rachinchig/
http://www.lomography.com/homes/crayfish/albums



ДО ТЕМИ:
Історія ломографії
Ломографія як новий креативний рух в фотографії і передусім мистецтво з’явилась у 1993 році у Відні (Австрія). Почалась ломографія з приколу. Двоє австрійських студентів Віденської академії мистецтв Маттіас Фігль і Вольфганг Странцінгер відпочивали в Празі, і Маттіас всього за 12 доларів купив на складі магазинчику фототоварів "ЛОМО-компакт".

Друзі об’їздили всю Прагу, знімали все підряд, незважаючи на об’єктив, що називається, "навскидку". Потім, повернувшись до Відня, продовжили забавлятись з камерою на даху студентського гуртожитку. Коли вони надрукували фотографії і виклали з них панно, то були вражені результатом. Це були знімки, що "зберігають спогади".
Хлопці вирішили організувати виставку ломографій. Оскільки грошей на це не було, заповзятливі студенти зареєстрували себе як офіційну організацію і звернулись за підтримкою до Віденського муніципалітету. Так у Відні в 1993 році народилось Міжнародна Ломографічна спілка.

Під час інтерв'ю. Літнє інформкафе "Репортер OGO.ua"
Під час інтерв'ю. Літнє інформкафе "Репортер OGO.ua"


10 правил ломографії
1. Носи свій фотоапарат скрізь.
2. Використовуй його в будь-який час — вдень і вночі.
3. Ломографія — це не втручання в твоє життя, це частина його.
4. Наближайся до об’єктів твого ломографічного бажання так близько, як тільки це можливо.
5. Не думай.
6. Дій швидко.
7. Тобі не потрібно знати заздалегідь, що знято у тебе на плівці.
8. Тобі не потрібно знати це і потім.
9. Знімай "від стегна".
10. Забудь про правила.
Щасливе Рівне