Футбольний коментатор Віктор Вацко став віце-президентом львівських "Карпат" [+ІНТЕРВ'Ю]

Про те, що спонукало Віктора змінити мікрофон на нову для себе посаду футбольного функціонера, та які завдання керівництво "Карпат" поставило перед ним – в інтерв’ю офіційному сайту "зелено-білих".

– Вікторе, насамперед вітаємо із поверненням до рідного міста. Упізнали Львів?

– Так, дійсно, я повернувся додому. Останніми роками не бував тут часто. Я давно вже поїхав зі свого рідного міста і тепер можу сказати – так, Львів змінився. Він став кращим. І я відчув, що зараз вдома. Це не порожні слова. Під час коментування матчів "Карпат" я намагався приховувати свої емоції. Але якщо ці відчуття є всередині, то їх важко приховати.

– Наскільки важливу роль у вашому "трансфері" зіграло львівське походження?

– Коли надійшла пропозиція з "Карпат" я, чесно кажучи, довго думав: приймати її чи ні. Найбільше, чого б я не хотів – це нашкодити "Карпатам". Я завжди говорив, що львівські уболівальники неймовірні. Такого духу, такої атмосфери, як на стадіоні "Україна" немає ніде. Для мене особисто цей стадіон, ці уболівальники завжди були на першому місці. Тому я дуже не хочу їм нашкодити. Я мрію, щоб "Карпати" знову повернулися на найвищі місця, аби вони щороку грали в єврокубках. Хочу, щоб "Карпати" були сильною та харизматичною командою. Проте рішення, повторюсь, мені далося вкрай важко. Все ж я прийшов із зовсім іншої сфери. На каналі "Футбол" я працював з великими професіоналами – Олександром Денисовим, Іваном Греськом, іншими. Хто б що не казав, але тим, хто з нуля створив такий канал, хто підняв та запустив цей маховик – їм велика повага. Мені комфортно там працювалося, канал став моєю другою сім’єю. Я довго обмірковував своє рішення, але наполегливість генерального директора "Карпат" Ігоря Дедишина та моя глибока повага до нього переконали мене. Тим паче, що ми з ним з ним однодумці, маємо спільне бачення того, що і як потрібно робити.

– Мабуть, не лише це є причиною такого важливого рішення...

– Звичайно, для мене це новий досвід, професійний виклик. Можна говорити і про певну творчу втому. 14 років я займався своєю улюбленою справою. Щоправда, так співпадало, що після кожних двох великих турнірів, чемпіонатів світу та Європи, змінював місце роботи, однак не свій профіль. Але психологічне виснаження - це все ж другорядна причина. Визначальним стало бажання керівника клубу бачити мене у клубній структурі. Я хочу принести користь клубу. Для мене це не просто слова.

– Це єдина мотивація?

– Це найважливіша мотивація. Я не прийшов сюди сидіти в кріслі. Якщо я побачу, що у мене не виходить, якщо будуть систематичні помилки, що шкодитимуть клубу, я не буду триматися за місце. Я не хочу просто так приходити і отримувати гроші. Є велика проблема у нашому футболі: люди працюють виключно за гроші. Я не хочу гроші отримувати, я хочу їх заробити. Але якщо вже мова зайшла про гроші, то скажу так: найменше, про що я думав, коли переходив в "Карпати" – так це про них. Що мене ще підкупило у переході, то це "незабронзовілі" особистості, які керують "Карпатами". Я досить добре знаю новітню історію "Карпат". Люди, які тверезо мислять, завжди працювали тут, незважаючи на певні спади у результатах команди. Зараз достатньо лише назвати факти: нова база для першої команди, відкриття тренувальних полів для клубних вихованців, штучні газони, повне забезпечення для дітей. Люди інвестують великі гроші у своє майбутнє і це потрібно поважати.

– Яке глобальне завдання поставлене перед вами керівництвом клубу?

– Головне завдання – це розбудова клубу за найкращими європейськими зразками.

– Якими саме?

– Сім років я пильно слідкував за німецьким футболом. Тому знаю про клуби бундесліги досить багато і розумію, що можна багато чого зробити на їхній лад.

– Але ж слідкували на відстані.

– Так, на відстані. Моя професія не передбачала тісного безпосереднього спілкування з місцевими футбольними функціонерами. Але в Німеччині потужно розвинуті засоби масової інформації, є що почитати, над чим подумати, проаналізувати. За своєю природою я людина допитлива.

– Чому саме бундесліга стала джерелом для отримання нових знань?

– З точки зору футбольного менеджменту і предмету нашої розмови, бундесліга унікальна тим, що окрім хіба "Хоффенхайма", там немає клубів, які живуть виключно за рахунок одного спонсора і повністю залежні від його фінансових ін’єкцій у бюджет.

– Себто якщо він завтра піде, то клубу не буде?

– Правильно. Німці – найкращі спеціалісти у побудові якісного менеджменту. Потрібно звертатися до їхнього досвіду. Скажімо, мюнхенська "Баварія", перед якою варто зняти капелюха, з 1968 року у жодному сезоні не мала дефіциту в бюджеті. Це, мабуть, фінансово найздоровіший топ-клуб Європи. А от "Борусія" з Дортмунда була на межі банкрутства у 2005 році. Клуб вирішив ганятися за зірками, платити за них великі гроші, манячи їх шаленими зарплатами. Зрозумівши свої помилки, дортмундці зробили висновки і згодом двічі поспіль стали чемпіонами. Після того, як "Борусія" обпеклася на зірках, зараз вона робить ставку на свою молодь, виховує її, і принципово не купує гравців, чия трансферна вартість перевищує 5 мільйонів євро. Це хороший приклад для "Карпат". До речі, для мене стало надзвичайно приємною несподіванкою те, що "Карпати" на рівні керівництва підтримують дуже теплі, дружні стосунки з дортмундцями.

– Якими будуть ваші перші управлінські кроки?

– Насамперед необхідно створити селекційно-аналітичний відділ, що буде підходити до підбору гравців системно. Ми хочемо отримати найкращих гравців для нашого клубу, відштовхуючись від своїх фінансових можливостей. Я для себе ставлю завдання, щоб в "Карпатах" грала максимальна кількість власних вихованців зі школи та Академії. Легіонери, звісно, нікуди не подінуться, але вони мають бути суперякісними гравцями. Якщо задумане вдасться втілити, це буде проривом, зокрема, й для мене особисто. Це стане певним слідом в історії клубу. Але щоб цього досягти, потрібна система. Скажімо, можливості легіонерів необхідно детально та прискіпливо вивчати. Щоб не було такого: агент прислав відеонарізку, в ютубі подивилися, поаплодували, а приїжджає гравець без ноги і з одним оком. Кумедно? Гірко, тому що таке в нашому футболі на кожному кроці, на всіх рівнях. Характеристики, якості, ментальність гравця треба вивчати як на полі, так і поза ним. Ми маємо бути переконані, що легіонери принесуть нам користь. "Карпати" вже мали в своїй історії такі відрізки часу, коли команда була переповнена низькосортними легіонерами. Цього треба уникнути. Будуть помилки, звичайно, бо є такі речі, які не передбачиш навіть при всьому бажанні – адаптація гравця у новому середовищі, особливості його психології тощо. Але ми повинні звести такі помилки до мінімуму. Тому потрібен здоровий, якісний, аналітичний підхід. Набрати гравців елементарно. А от набрати якісних гравців – завдання не з легких.

– Наскільки готовий клуб до реорганізаційних змін: інфраструктурою, менталітетом, кадровим потенціалом?

– Мова йде, повторюсь, про створення принципово нового відділу у клубній структурі, де працюватимуть досвідчені люди, із сучасним футбольним баченням. Я хочу використати найкраще, що є у них. Але треба зрозуміти, що це справа не одного місяця і не двох. Ясно, що будуть успіхи і невдачі, помилки і здобутки, без цього нікуди не дінешся. Але я дуже вимоглива до себе людина, яку підганяти не потрібно. Коментаторська робота – дуже самостійна, передбачає постійне вдосконалення. Якщо ти не будеш підганяти себе сам, то не прогресуватимеш. Або постійно вчишся, читаєш, готуєшся, або не робиш цього і зупиняєшся у розвитку.

– Ми говорили про підбір футболістів. Але не менш важливою місією відділу селекції є й робота на трансферному ринку, що передбачає продаж гравців...

– Безперечно. Є головний тренер, який висловлює свої побажання та вимоги щодо комплектації команди. До речі, у тій же Німеччині тренери ніколи не вимагають придбання конкретних футболістів, а озвучують лише позиції, що потребують підсилення. Так і в нас селекційна служба повинна буде надати тренеру на вибір список гравців, що відповідають його вимогам. Якщо тренер залишиться задоволеним, вважатиму, що робота ведеться якісно. Щодо зворотного процесу, то, звісно, у кожному клубі є гравці, котрі з тих чи інших причин не можуть закріпитися в основному складі. Спортивний департамент повинен думати про працевлаштування таких футболістів, не сподіваючись на потуги їхніх агентів, шукати найбільш прийнятні варіанти як для гравців, так і власне для клубу, щоб принаймні фінансово не постраждати через припущену колись селекційну помилку. З повагою ставитись до коштів інвестора – дуже важливо, зарплата футболістів, які не грають, теж з цих коштів. Тому старатимемось, щоб таких гравців у нашому клубі не було. Якщо молодий гравець, наш вихованець, не може себе проявити, мова йтиме про оренду, якщо й далі не зможе відповідати вимогам першої команди – про продаж.

– Вочевидь, ваша посада передбачає чимало поїздок...

– Хотілося б. Я готовий до цього і прекрасно розумію, що потрібно багато контактувати, спілкуватися, набувати нові зв’язки, вчитися. Той, хто говорить, що знає все, не знає нічого.

– Чи входитиме до ваших обов’язків промоція, зокрема в Європі, окремих футболістів та клубу в цілому?

– Найкращою рекламою клубу є його результати. Результат команди на футбольному полі та фінансова прибутковість – це і є вершина айсбергу під назвою "футбольний клуб", квінтесенція роботи усіх клубних ланок. Водночас, як журналіст, я вважаю, що промоція ще нікому не завадила. Але промоція здорова, з відчуттям міри.

– З якими словами ви хотіли б звернутися до вболівальників "Карпат", починаючи свою роботу у клубі?

– Я з великою повагою ставлюсь до львівських вболівальників, які дуже глибоко розуміють футбол, тонко відчувають нюанси гри. Нехай фраза "вболівальника не обманеш" і заїжджена, але вона добре передає особливість місцевих трибун. Львівський вболівальник надзвичайно вимогливий. Я б хотів побажати нашим вболівальникам терплячості, витримки, але в міру, оскільки конструктивна критика також потрібна і важлива. Хочу, щоб наші уболівальники знали: в клубі працюють люди, які прагнуть бачити "Карпати" успішними. Успішними не сьогодні, саме у цей момент, а успішними фундаментально. В України чимало команд-вискочок, одноденок, які завдяки певному збігу обставин одномоментно досягають успіху, а потім падають, дуже глибоко і боляче. Тому у "Карпатах" ми повинні побудувати міцний фундамент для майбутніх успіхів. Клуб повинен бути готовим до стабільних успіхів. Ми всі хочемо, щоб "Карпати" регулярно і успішно грали в єврокубках, а регулярність таких виступів може забезпечити лише система. Зі свого ж боку я робитиму усе, щоб у Львові грали футболісти, для яких слово "Карпати" – не порожній звук, а стан душі, поклик серця.